П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 353/704/24
Провадження № 22-ц/4815/1462/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав,
в с т а н о в и в :
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покладено на орган опіки та піклування Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року - залишено без змін.
Додатковим рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
На додаткове рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не навів попереднього розрахунку, а подання позову зумовлено виною відповідача у неналежному виконанні батьківських обов`язків, що є підставою для покладення судових витрат на нього на підставі ч.9 ст.141 ЦПК України.
Просить додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року у даній справі скасувати, питання розподілу судових витрат вирішити з урахуванням результатів перегляду рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішення суду по суті в даній справі ухвалено 23 грудня 2025 року.
26 грудня 2025 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат на правничу допомогу.
Згідно Договору про надання професійної правничої допомоги №01/038/2024 від 27.09.2024 року, ордеру на надання правничої допомоги представництво інтересів відповідача здійснював адвокат Шевчук Р.В.
У відповідності до Акту прийняття-передачі наданих послуг від 26.12.2025 року адвокат Шевчук Р.В. надав клієнту ОСОБА_2 правничу допомогу (послуги) за період з 27.09.2024 року по день ухвалення додаткового рішення у цивільній справі. Загальна вартість правничої допомоги становить 40 000 грн.
Згідно додатку від 26.12.2025 року до Договору про надання професійної правничої допомоги №01/038/2024 від 27.09.2024 року адвокат Шевчук Р.В. приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, а клієнт ОСОБА_2 зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість у розмірі 40 000 грн.
Долучені квитанції підтверджують оплату ОСОБА_2 правової допомоги на користь адвоката Шевчука Р.В. у розмірі 40 000 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, виходив із того, що основним рішенням у задоволенні позову відмовлено, а питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішено. Врахувавши надані відповідачем докази понесення витрат, положення статей 137, 141, 270 ЦПК України, критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, а також те, що частина заявлених послуг не була безпосередньо пов`язана із судовим провадженням, суд визначив розмір витрат, що підлягають стягненню з позивача, у сумі 15 000 грн.
Доводи позивача про те, що спір виник унаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд відхилив, зазначивши, що недостатня участь відповідача у житті дитини була зумовлена не лише його поведінкою, а й відсутністю взаєморозуміння з матір`ю та позицією самої дитини, яка не сприймала відповідача як батька.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат ( крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, як підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №725/42/21-ц вказав, що аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходить з того, що сторона позивача після подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення подавала заперечення, тобто не була позбавлена можливості спростувати заявлені вимоги, доводити неспівмірність та захищати свої права.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що звернення позивача до суду було зумовлено неправомірною поведінкою відповідача, а тому судові витрати підлягали покладенню на нього відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, застосування зазначеного положення є правом суду та можливе за встановлення відповідних обставин, зокрема того, що спір виник саме внаслідок неправильних дій сторони.
У цій справі суд першої інстанції не встановив таких обставин. При цьому саме по собі встановлення обставин недостатнього виконання відповідачем батьківських обов`язків, які стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, не свідчить про те, що спір у розумінні частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, недостатня участь відповідача у житті дитини була зумовлена не лише його поведінкою, а й відсутністю взаєморозуміння між батьками та позицією самої дитини, яка не сприймала відповідача як батька. За таких обставин підстав для покладення на відповідача судових витрат незалежно від результату розгляду справи на підставі частини дев`ятої статті 141 ЦПК України колегія суддів не вбачає.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.