Справа № 335/7261/26
Провадження №22-ц/801/2479/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач :Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
04 вересня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів - Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.
одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року
у справі № 335/7261/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту, виходячи із такого.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Водночас, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі в переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.
Така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України).
У справі, що переглядається ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу саме на ухвалу про відкриття провадження у справі, яка, як зазначалось, не оскаржується в апеляційному порядку окремою від рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої стаття 357 ЦПК України).
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки така подана на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, яка в переліку статті 353 ЦПК України відсутня.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353, 357 ЦПК України, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б. Войтко
І.В.Міхасішин