Справа № 522/9309/26
Провадження №2-з/522/511/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
04 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
До суду 03.09.2026 надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, якою просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3 .
Заява мотивована тим, що в процесі підготування заяви про зміну предмету позову, адвокатом було здійснена перевірка відомостей в ДРРП щодо кожної з квартир, які є предметом позову та встановлено, що 08.07.2026 між ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_4 укладено три договори дарування, за якими спірні квартири були відчужені. Зухвалі дії ОСОБА_5 , яка попре наявність судової справи, предметом спору в якій є відчужені нею квартири, дає суду безумовні підстави для забезпечення позову.
Заяву передано судді 04.09.2026.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
У провадженні Приморського районного суду м. Одеса з 26.05.2026 перебуває цивільна справа №522/9309/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участі третьої особи: приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Мирончук Валерій Валерійович, про визнання права власності за законом та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
У підготовчому засіданні 03.09.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_6 судом було прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову, залучено співвідповідача ОСОБА_4 та третю особу ОСОБА_7 .
Після прийняття заяви про зміну предмету позову, позивач просить суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/6 частину вказаних квартир.
Згідно з копії договорів дарування вбачається, що ОСОБА_5 08 липня 2026 року уклала три договори дарування, якими подарувала ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позову з додатками 18.06.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).
Отже, на момент укладення трьох договорів дарування ОСОБА_5 була обізнана про наявність цього судового спору щодо спадкування вказаних трьох квартир.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд вбачає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника, адже під час розгляду справи відповідачка вже відчужила спірне майно.
При цьому, суд вважає, що таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а також враховуючи, що відповідач вчиняє дії з метою скасування арешту, є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд вважає за можливим забезпечити позов, шляхом накладення арешту.
Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 151 - 153 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №522/9309/26, шляхом накладення арешту на:
- квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 40,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2338571851101);
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 24,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2338540951101);
- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 86,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478025051101).
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ).
Боржник: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ).
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 04 вересня 2026 року.
Суддя: В.Я. Бондар