УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/2677/26
03 вересня 2026 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Левчук В.В.
секретар судового засідання Ковальська А.А.
за участю:
позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/2677/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
ВСТАНОВИВ:
Костопільським районним судом Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження розглядається справа №564/2677/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
До початку судового засідання сторонами подано спільну письмову заяву про затвердження мирової угоди, за умовами якої відповідач зобов`язується сплачувати на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн щомісячно, починаючи з 01 січня 2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути питання щодо затвердження мирової угоди без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши умови поданої мирової угоди та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її затвердження з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Згідно з ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Затвердження мирової угоди є правом, а не автоматичним обов`язком суду, і потребує здійснення повноцінного судового контролю за законністю дій сторін.
Статтею 202 Сімейного кодексу України встановлено, що повнолітні діти зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тобто обов`язок дітей утримувати своїх батьків виникає за наявності сукупності двох обов`язкових умов: непрацездатності батьків та їхньої нужденності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З метою з`ясування дійсних обставин справи, перевірки наявності матеріально-правових підстав для виникнення аліментного зобов`язання, визначених ст. 202 Сімейного кодексу України, ухвалою суду від 03.08.2026 від позивача було витребувано докази на підтвердження того факту, що він потребує матеріальної допомоги, а саме: довідку про розмір отримуваної пенсії та інших соціальних виплат за період з січня 2024 року по теперішній час; належні письмові та фінансові докази наявності потреби у матеріальній допомозі за вказаний період (медичні висновки, рецепти лікарів, чеки/квитанції на придбання ліків, оплату житлово-комунальних послуг, стороннього догляду тощо); докази вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача з 01 січня 2024 року (досудові вимоги, претензії, квитанції про поштові відправлення тощо).
Суд зазначає, що будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту потреби позивача у матеріальній допомозі у матеріалах справи відсутні. Попри витребування відповідних доказів ухвалою суду, сторони ухилилися від їх надання, натомість подали заяви про розгляд справи за їх відсутності та текст мирової угоди. Така поведінка сторін, за повної відсутності доказів існування матеріально-правового спору, дає суду обґрунтовані підстави вважати цей спір штучним.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Цивільного кодексу України приватні права та процесуальні інструменти не можуть використовуватися з метою, що суперечить принципу добросовісності, або на шкоду інтересам третіх осіб (концепція фраудаторності дій). Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах від 18.12.2024 у справі №916/379/23 та від 04.02.2026 у справі №910/6654/24) цивільно-правовий інструментарій, включно з судовими процедурами, не може використовуватися для уникнення виконання інших зобов`язань чи штучного створення правових статусів в обхід закону.
Затвердження мирової угоди за відсутності доказів законодавчо визначених підстав для виникнення аліментного зобов`язання (нужденності особи) суперечить суті матеріального закону (ст. 202 СК України) та принципам добросовісності. Суд не може виступати інструментом легалізації штучних угод, спрямованих на створення фіктивних юридичних фактів на шкоду третім особам чи інтересам держави.
При цьому суд звертає увагу на значний розмір погодженої сторонами суми аліментів, а також на строки їх стягнення починаючи не з дня звернення до суду, а і за попередній період, з 01.01.2026, без надання доказів вжиття заходів щодо їх одержання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні мирової угоди та продовжити судовий розгляд.
Керуючись статтями 13, 207, 211, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
У затвердженні мирової угоди у цивільній справі №564/2677/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Судовий розгляд справи продовжити у цьому ж судовому засіданні за наявними в ній матеріалами у зв`язку з заявами сторін про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя В. В. Левчук