ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
04 вересня 2026 року Справа №160/24851/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши клопотання Бюро економічної безпеки України про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Бюро економічної безпеки України (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення та виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення), грошової винагороди, відпустки, індексації та грошової компенсації за невикористані дні відпусток позивача за період з 12.09.2023 по 20.07.2026 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 гривень, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; у 2024 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; у 2025 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу за період з 12.09.2023 по 20.07.2026 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача за період з 12.09.2023 по 20.07.2026 заробітну плату (грошове забезпечення), грошову винагороду, відпустку, індексацію та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн; у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн; у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028,00 грн; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328,00 грн, з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача 02.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву в якому заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач після звільнення залишається суб`єктом правового регулювання Закону України «Про запобігання корупції», а отже, спір не може бути віднесений до справ незначної складності у розумінні пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України.
Розглянувши клопотання відповідача, суд встановив таке.
Приписами статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до положень частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про, зокрема, залишення заяви відповідача без задоволення.
Згідно вимог пункту 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Аналіз вищевикладених норм показує, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або загального позовного провадження, з урахуванням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України обмежень.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
При цьому виключення певної категорії справ із переліку справ незначної складності, визначеного пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України, саме по собі ще не свідчить про обов`язковість розгляду такої справи виключно за правилами загального позовного провадження.
Як вже вказано, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, крім справ, розгляд яких згідно з цим Кодексом здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження, перелік яких визначений у частині четвертій статті 12 та у частині четвертій статті 257 Кодексу.
Спір щодо нарахування та виплати заробітної плати (грошового забезпечення) позивача до зазначених винятків не належить.
Отже поширення на позивача після звільнення окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» не свідчить про наявність передбачених КАС України підстав для обов`язкового розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу відповідача, що умова розгляду справи в порядку загального позовного провадження, вжита у пункті 1 частини шостої статті 12 КАС України в теперішньому часі: «позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище».
Водночас, перебування ж особи в минулому на посаді детектива Головного підрозділу детективів не є підставою для призначення розгляду справ за позовом цієї особи в порядку загального позовного провадження.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
У свою чергу, відповідач не обґрунтував необхідності проведення підготовчого судового засідання та не повідомив суду обставин, які унеможливлюють розгляд цієї справи без проведення підготовчого судового засідання та виклику учасників справи.
Зазначена справа не є справою значної складності, перешкод для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження судом не встановлено.
Суд також зауважує, що дотримання принципів рівності усіх учасників справи перед законом і судом, диспозитивності та змагальності, відбувається й під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та у повній мірі забезпечено встановленою КАС України процедурою обміну сторонами заявами по суті справи, подання доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано вимоги чи заперечення, подання відповідних заяв та клопотань тощо.
Підсумовуючи викладене, виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в даній справі, з урахуванням вимог статей 259-262 КАС України, а також, що з поданої заяви судом не установлено обставин, що зумовлюють проведення підготовчого або судового засідання у справі з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.
Керуючись статтями 12, 161, 241, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Залишити без задоволення клопотання Бюро економічної безпеки України про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя К.О. Пляшкова