Ухвала № 139489234 у справі № 460/7232/26 від 03.09.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 вересня 2026 року м. Рівне №460/7232/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглядаючи у письмовому провадженні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненадання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 у зв`язку із травмою, одержаною 25.05.2024 під час захисту Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком № 5 до наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 "Про затвердження положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України", у зв`язку із травмою, одержаною 25.05.2024 під час захисту Батьківщини.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювали за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

18.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що предметом спору є правовідносини, пов`язані з проходженням та звільненням з військової служби (соціальний захист військовослужбовця). Відтак, відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з неї встановлюється місячний строк. Вказує, що з хронології лікування позивача та отримання ним документів слідує, що позивач дізнався про відсутність довідки про обставини травми щонайменше у листопаді 2024 року. Відтак, позивач пропустив встановлений законом місячний строк звернення до суду більш ніж на 1,5 роки, а поважних причин для поновлення строку надано не було. Наголошує, що спроба виправдати строк отриманням листа від військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 є безпідставною, оскільки цей лист є лише відповіддю на адвокатський запит, а не моментом, коли позивач вперше дізнався про порушення свого права.

Надаючи правову оцінку та вирішуючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України встанволено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

В обґрунтування поданого клопотання про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що позивач дізнався про відсутність довідки про обставини травми щонайменше у листопаді 2024 року, тому позивач пропустив встановлений законом місячний строк звернення до суду більш ніж на 1,5 роки.

Суд наголошує, що предметом спору в цій судовій справі є правомірність бездіяльності щодо невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком № 5 до наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 "Про затвердження положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України", у зв`язку із травмою, одержаною позивачем 25.05.2024 під час захисту Батьківщини.

Суд зауважує, що у випадку невидачі довідки про обставини поранення (в контексті правовідносин, що є предметом судового дослідження) таким моментом є дата офіційного повідомлення військовослужбовця про відмову у її видачі. До цього часу позивач об`єктивно був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність компетентного органу.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.01.2026 позивач звернувся до відповідача із зверненням на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням щодо видачі йому довідки про обставини травми (поранення, контузії), отриманої під час виконання обов`язку військової служби.

Проте, у листі військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 № 56/756, у відповідь на адвокатський запит, т.в.о. командира цієї в/ч зазначив, що факт отримання травми (контузії, каліцтва) позивачем не знайшов свого підтвердження.

Суд наголошує, що в контексті відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) таким моментом є не дата подання рапорту, а саме дата отримання офіційної відмови військовою частиною. Це пояснюється тим, що до моменту отримання відповіді від компетентного органу особа не може достеменно знати, чи порушені її права фактом відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2025 у справі № 380/13595/24.

Відтак, при застосуванні положень статей 122 та 123 КАС України у справах щодо відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до наказу МОЗ № 402, слід враховувати наступне: початком перебігу строку оскарження є дата отримання військовослужбовцем офіційної відмови, а не дата подання рапорту чи запиту; умови проходження військової служби в період воєнного стану в конкретних випадках мають враховуватися судами як обставина під час визначення своєчасності звернення.

У даному випадку, суд розцінює, що бездіяльність щодо не видачі довідки була підтверджена офіційним листом військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 № 56/756.

Відповідно, перебіг строку звернення до суду повинен обчислюватися саме з моменту отримання позивачем цього листа. Водночас, до суду з цим позовом через засоби поштового зв`язку позивач звернувся 24.04.2026.

Такий підхід узгоджується з положеннями статті 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Відтак, у справах, пов`язаних із відмовою у видачі довідок військовослужбовцям, процесуальні строки мають визначатися з урахуванням реальних обставин проходження військової служби та об`єктивних перешкод для звернення до суду.

Правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.03.2025 у справі № 380/13595/24 зазначив, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист, особливо якщо йдеться про військовослужбовців, які виконують службові завдання у складних умовах.

Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також наголосив, що в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із збройною агресією РФ, необґрунтоване формальне застосування строків може мати ознаки обмеження доступу до правосуддя. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях, стикаються з об`єктивними перешкодами, які можуть ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду. Отже, суди повинні оцінювати не лише формальні аспекти процесуальних строків, але й фактичні умови, у яких перебуває військовослужбовець.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що суворе застосування процесуальних строків без врахування зазначених факторів суперечить статтям 55, 124 та 129 Конституції України, які гарантують право на судовий захист і зобов`язують суди враховувати об`єктивні перешкоди, що впливають на можливість звернення до суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі № 460/7232/26, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 03.09.2026.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК