Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
04 вересня 2026 року справа №520/26892/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради (в особі КНП «Міська поліклініка № 20» ХМР) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 2 - Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при КНП «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради, оформлену довідкою від 19.08.2026 № 2026-0818 2102-1077-7, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов`язати відповідача 1 - Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України - провести контрольний медичний огляд ОСОБА_1 (безпосередньо або шляхом організації такого огляду у визначеному нею закладі охорони здоров`я) з обов`язковим урахуванням: діагнозу, встановленого за статтею 21-б Розкладу хвороб довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.01.2025; усієї наявної медичної документації позивача за 2024-2026 роки, включно з результатами МРТ та УЗД судин голови і шиї; необхідності обґрунтування застосування кожної статті та пункту Розкладу хвороб до конкретного встановленого діагнозу, - і за результатами такого огляду прийняти нову постанову про ступінь придатності позивача до військової служби, що відповідає фактичному стану його здоров`я.
Ухвалою судді від 01.09.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Також позивачем 03.09.2026 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом зупинення дії постанови позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при КНП «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради, оформленої довідкою від 19.08.2026 № 2026-0818-2102-1077-7, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
Заява обґрунтована тим, що оскаржувана постанова ВЛК про придатність позивача до військової служби створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та здоров`ю до вирішення справи по суті. Позивач має діагностовані захворювання, що супроводжуються неврологічною симптоматикою та мають тенденцію до прогресування, а його службові обов`язки командира машини пов`язані зі значними фізичними та психоемоційними навантаженнями. Подальше виконання таких обов`язків без урахування наявних обмежень за станом здоров`я може призвести до істотного погіршення здоров`я позивача та створювати ризики для життя і здоров`я інших військовослужбовців. Тому до остаточного вирішення спору існує необхідність тимчасово зупинити дію оскаржуваної постанови ВЛК.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Судом установлено, що довідкою військово-лікарської комісії від 19.08.2026 №2026-0818-2102-1077-7 позивача визнано придатним до військової служби. У вказаній довідці також зазначено, що позивача призвано з 25.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, на момент звернення до суду позивач з 25.02.2026 уже проходить військову службу, обіймаючи посаду командира машини.
Таким чином, оскаржувана позивачем постанова ВЛК не є рішенням, яким його призвано на військову службу, оскільки відповідні правовідносини виникли до її прийняття, а позивач фактично вже проходить військову службу.
За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав уважати, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду у цій справі.
У разі задоволення позову та встановлення протиправності оскаржуваної постанови ВЛК судове рішення може бути виконане шляхом застосування визначених законом способів захисту, у тому числі шляхом скасування відповідного рішення та зобов`язання компетентного суб`єкта владних повноважень вчинити визначені судом дії.
Сам по собі факт проходження позивачем військової служби до вирішення спору по суті не свідчить про неможливість ефективного захисту його прав у межах цієї адміністративної справи.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд ураховує зазначене законодавче обмеження у системному зв`язку з положеннями статей 150, 151 КАС України та виходить із того, що заходи забезпечення позову не можуть використовуватися як спосіб фактичного припинення або зміни правовідносин щодо проходження військової служби до вирішення спору по суті.
Хоча предметом заявленого заходу забезпечення позову безпосередньо є не наказ командира (начальника), а постанова військово-лікарської комісії, суд зазначає, що заявлений позивачем захід за своїми фактичними наслідками спрямований на припинення або зміну правових наслідків визначення його придатним до військової служби та, відповідно, на фактичне усунення підстав для подальшого проходження ним військової служби.
Крім того, задоволення заяви у запропонований спосіб фактично означало б надання позивачу правового результату, досягнення якого він прагне шляхом задоволення позовних вимог, а саме усунення правових наслідків постанови ВЛК про визнання його придатним до військової служби, до вирішення спору по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У даному випадку суд не встановив достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача.
Посилання позивача на можливість погіршення стану його здоров`я саме по собі не є достатньою підставою для застосування заявленого заходу забезпечення позову, оскільки такі доводи потребують належного доказового підтвердження та оцінки в межах розгляду справи по суті, зокрема щодо причинного зв`язку між проходженням військової служби та можливим погіршенням стану здоров`я, а також щодо відповідності висновків ВЛК фактичному стану здоров`я позивача.
Отже, з урахуванням предмета позову, фактичних обставин справи, характеру заявленого заходу забезпечення позову та його можливих наслідків суд дійшов висновку, що підстави, визначені частиною другою статті 150 КАС України, для застосування такого заходу відсутні.
Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням питання реальності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради (в особі КНП «Міська поліклініка № 20» ХМР) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН