ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ
м. Запоріжжя
УХВАЛА
01 вересня 2026 року Справа № 2-862/10 Провадження № 4-с/331/29/2026
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.
при секретарі судового засідання Татуковій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за скаргою: представника ОСОБА_1 - адвоката Овсієнко Алли Вікторівни
на рішення: начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра,
встановив:
11.08.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла вищезазначена скарга, в якій скаржник просить:
- визнати рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра щодо не зняття накладених арештів на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18011361 від 16.03.2010 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995, скасуванні інших вжитих під час примусового виконання рішення заходів неправомірним;
- зобов`язати посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт накладений на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою Старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18011361 від 16.03.2010 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи.
В обґрунтування скарги заявником зазначено таке.
16.06.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Овсієнко А.В. звернулась до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ з заявою про зняття арештів, накладених на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою Старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18011361 від 16.03.2010 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995, скасування інших вжитих під час примусового виконання рішення заходів.
30.07.2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Овсієнко А.В. була отримана відповідь за підписом начальника Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ДМУ МЮУ Пенязева О. про відмову в знятті арештів, накладених на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою Старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18011361 від 16.03.2010 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995, скасуванні інших вжитих під час примусового виконання рішення заходів.
Відмова в знятті арештів, накладених на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою Старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №18011361 від 16.03.2010 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995, скасуванні інших вжитих під час примусового виконання рішення заходів була аргументована тим, що арешт з майна боржника, в тому числі і коштів знімається відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, частиною 4, вказаної статті чітко визначений перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Під час розгляду цивільної справи № 2-862/10 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 04.12.2009 було постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою, зокрема було накладено арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1022078,31 грн., що підтверджується ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 15.01.2026 по справі № 2-862/10 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 133320276) про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-862/10 в частині зазначеної ухвали та рішення суду від 30.06.2010.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2009, припинили свою дію 16.07.2025 одночасно з визнанням виконавчого листа № 2-862/10, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24 липня 2017 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 1103567,46 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Виходячи з наведеного, посилаючись, зокрема на норми ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник просив задовольнити його вимоги.
У судове засідання, учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, не прибули та не повідомили суд про причини неявки, а також не надіслали до суду будь-яких заяв та клопотань.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зі змісту оскаржуваного рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра від 16.07.2026 № 62892/1 вбачається, що відмова у знятті арешту з майна ОСОБА_1 обґрунтована з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» тим, що судом не було скасовано ухвалу № 2-3916/09 від 04.12.2009 про накладення арешту на майно.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 1 ст. 158 ЦПК України).
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначалося, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 7 статті 158 визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).
Отже, цивільним процесуальним законодавством, що було чинним як на момент ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2010 по справі № 2-862/10, так і на теперішній час, передбачено строк дії вжитих судом заходів забезпечення позову, що закінчується повним виконанням рішення суду.
Відтак, якщо виданий судом виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, це зумовлює припинення дії заходів забезпечення позову, оскільки подальша потреба в них відпадає.
Такий висновок, також, випливає з приписів ч. 4 ст. 40 Закону № 1404-VIII, якими передбачено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.07.2025 по справі № 2-862/10 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 128969143), що набрала законної сили, виконавчий лист № 2-862/10, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24 липня 2017 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 1103567,46 грн., було визнано таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2023 по справі №331/100/22 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 109332878), яким визнано припиненою поруку ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору № SR-CNL-201/188/2008 від 15.07.2008.
Саме під час розгляду цивільної справи № 2-862/10 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 04.12.2009 було постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою, зокрема було накладено арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ). та арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, - що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1022078,31 грн., що підтверджується ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 15.01.2026 по справі № 2-862/10 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 133320276) про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-862/10 в частині зазначеної ухвали та рішення суду від 30.06.2010.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2009, припинили свою дію 16.07.2025 одночасно з визнанням виконавчого листа № 2-862/10, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24 липня 2017 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 1103567,46 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Отже, суд не має підстав для скасування заходів забезпечення позову, які вже припинили свою дію.
У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 по справі №2/1522/11652/11 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 127605064) зазначено, що виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII).
Отже, у даному випадку у виконавця наявні підстави для зняття арешту з майна заявника, оскільки за встановлених судом обставин застосуванню підлягає спеціальна норма частини четвертої статті 40 Закону № 1404-VIII, а не пункт шостий частини четвертої статті 59 цього Закону.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII). Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Суд звертає увагу, що заявник, який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.
Також, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Вищезазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 по справі № 203/3425/21 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 106903712).
Згідно з ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині вимог про визнання неправомірним рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра та зобов`язання зняти арешт.
Водночас скарга є необґрунтованою в іншій частині вимог, оскільки скаржником не конкретизовано, яких саме інших заходів було вжито під час примусового виконання вищезазначеного рішення суду, що наразі потребують скасування.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 260, 261, 263, 272, 447 - 452 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Овсієнко Алли Вікторівни на рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірним рішення начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пенязева Олександра щодо не зняття накладеного арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 18011361 від 16.03.2010 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995.
3. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт накладений на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в межах загальної суми позовних вимог у розмірі 1020278,31 грн., постановою Старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Кондратюк А.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 18011361 від 16.03.2010 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 20561995.
4. В задоволенні решти скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.
Суддя С.С. Гасанбеков