УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3022/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026
у справі за позовом Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі її Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті"
до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
про стягнення 1 059 286 198,82 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. в особі Представництва "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті" (далі - Компанія, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Держагентство, відповідач, скаржник) про стягнення 1 059 286 198,82 грн основного боргу, який утворився у зв`язку з неналежним виконанням умов укладеної Компанією і Державним агентством автомобільних доріг України "Укравтодор" (правонаступником якого є Держагентство) контрактної угоди від 20.01.2020 № б/н (далі - Угода), та 939 400,00 грн судового збору.
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.06.2024 позов задовольнив; стягнув з Держагентства Компанії 21 246 165,07 євро основного боргу, що станом на день прийняття рішення у справі за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно становить 918 571 572 грн 95 коп., 172 450 022 грн 63 коп. податку на додану вартість і 1 059 800 грн судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач належним чином повідомив про розірвання Угоди; інженером, який діє в інтересах Держагентства, складено детальний звіт виконаних Компанією робіт, за результатами чого виставлено відповідачу остаточний (кінцевий) платіжний сертифікат на суму 25 495 398,08 євро, яка складається з основної суми 21 246 165,07 євро (станом на день прийняття рішення у справі (24.06.2024) за курсом НБУ 1 євро до гривні 43,2347, що еквівалентно 918 571 572,95 грн) та ПДВ у сумі 4 249 233,01 євро (оплата частки ПДВ в євро здійснюється в гривнях за офіційним курсом НБУ, який діяв на кінець операційного дня, в якому було складено платіжний сертифікат, тобто на 25.07.2023, та становить 172 450 022,63 грн), проте відповідач зазначену суму позивачеві не сплатив.
Суд першої інстанції, розглянувши заперечення Держагентства проти вирішення спору в господарському суді, дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки з умов Угоди вбачається, що сторонами в Угоді не визначено арбітражного суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), тобто умови Угоди не містять вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, а тому на такий спір поширюється юрисдикція Господарського суду міста Києва, а для його вирішення має застосовуватися відповідне законодавство України з особливостями, встановленими Законом України "Про міжнародне приватне право".
Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.03.2025 апеляційну скаргу Держагентства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 задовольнив частково, рішення скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд постановою від 11.11.2025 касаційну скаргу Компанії задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 скасував, а справу направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не застосовано норми матеріального права - статті 1 Закону України "Про судову експертизу", що у свою чергу унеможливило встановлення дійсних обставин справи, з огляду на що суд дійшов передчасних висновків про те, що із зібраних у справі доказів неможливо встановити вартість робіт, виконаних позивачем до розірвання Угоди, та вартість обладнання, а тому постанову суду апеляційної інстанції від 10.03.2025 слід скасувати, а справу № 910/3022/24 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити у порядку, передбаченому законом, наведені обставини, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і залежно від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень, викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Північний апеляційний господарський суд за результатами нового розгляду постановою від 14.07.2026 апеляційну скаргу Держагентства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 залишив без задоволення, а рішення - без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що з матеріалів справи вбачається підтвердження позивачем виконання робіт на заявлену до стягнення суму у порядку, визначеному Угодою. Як вказано в оскаржуваній постанові, дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів статей 76- 79 ГПК України, колегія суддів зазначила, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності з більшою ймовірністю підтверджується факт виконання позивачем за Угодою робіт на визначену в остаточному платіжному сертифікаті суму.
Щодо посилань відповідача на наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України Північний апеляційний господарський суд вказав, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов правильного висновку про те, що за умовами Угоди сторонами не визначено арбітражного суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), тобто умови Угоди не містять вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, а тому на цей спір поширюється юрисдикція Господарського суду міста Києва і для його вирішення має застосовуватися відповідне законодавство України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про міжнародне приватне право".
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів Держагентства щодо незалучення судом першої інстанції до участі у справі третьої особи (Державного підприємства "Група управління проектами відновлення"). Водночас суд зазначив про спростування доводів апеляційної скарги стосовно зміни судом першої інстанції виду валюти, розміру суми стягнення, яка є відмінною від заявленої позивачем, та стягнення податку на додану вартість.
До Верховного Суду від Держагентства через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026, у якій скаржник просить, зокрема, оскаржувані судові рішення скасувати, позовну заяву залишити без розгляду на підставі статті 22, пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 21.08.2026 касаційну скаргу Держагентства залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Скаржнику необхідно було виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України й узгодити доводи касаційної скарги з підставами касаційного оскарження судових рішень у виключних випадках, встановлених частиною другою статті 287 ГПК України, чітко й однозначно зазначити відповідні випадки касаційного оскарження, визначені у конкретних пунктах частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтувати їх з урахуванням вказаного у цій ухвалі.
До Верховного Суду від Держагентства надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (з урахуванням усунення недоліків), колегія суддів вирішила, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі (з урахуванням усунення недоліків) скаржник посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень у випадках, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Держагентство вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено статтю 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статтю 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статтю 533 Цивільного кодексу України, статті 22, 226, 236, 316 ГПК України, інші норми, зазначені у касаційній скарзі.
У заяві про усунення недоліків скаржник також зазначив про порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 526, 627, 629, Цивільного кодексу України, частини п`ятої статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" (згідно з якою з метою активізації інвестиційної діяльності, підвищення якості та ефективності дорожнього будівництва під час будівництва та реконструкції автомобільних доріг можуть застосовуватися принципи та умови контрактів Міжнародної федерації інженерів-консультантів (FIDIC) у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України), частини першої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", пункту 13 Загальних вимог щодо проектування, нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1065.
Обґрунтовуючи наявність випадку касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на необхідність формування правового висновку щодо застосування норм контрактів FIDIC у їх зв`язку зі статтями 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги", пунктом 13 Загальних вимог щодо проектування, нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1065.
Також Держагентство, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 щодо того, що у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.
Скаржник зазначає також про те, що Північний апеляційний господарський суд проігнорував вказівки Касаційного господарського суду, не призначивши будівельно-технічну експертизу, чим порушив норму частини першої статті 316 ГПК України, згідно якої вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження за наявності випадків касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Щодо клопотання про зупинення виконання судових рішень
Від Держагентства до Верховного Суду надійшла заява про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 до закінчення його перегляду та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у касаційному порядку.
Обґрунтовуючи клопотання, скаржник вказує, що виконання судових рішень спричинить примусове стягнення значної суми коштів; блокування господарської та організаційно-розпорядчої діяльності Держагентства; завдання істотних майнових збитків; порушення балансу інтересів сторін та настання вкрай негативних фінансово-економічних наслідків для одного з ключових центральних органів виконавчої влади держави, який комплексно відповідає за утримання національної дорожньої мережі та будівництво і відновлення ключової інфраструктури. Крім того, як зазначає скаржник, реальне виконання судового рішення у справі може призвести до унеможливлення реалізації взятих на себе договірних зобов`язань перед великою кількістю інших контрагентів, загального погіршення інвестиційного клімату в масштабі цілої держави, низки інших позовів.
Також відповідач просить враховувати і те, що він є органом управління по відношенню до великої кількості інших критично важливих підприємств та організацій, що прямо передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1221-р "Деякі питання управління Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури об`єктами державної власності".
Держагентство зазначає, що стягнення коштів призведе до серйозних складнощів із поворотом виконання судового рішення. Це пов`язано зі складним фінансовим становищем компанії позивача, що визнається в тому числі самим підрядником. Зокрема, під час розгляду справи № 914/2921/25 Компанія подала заяву про зупинення виконання судового рішення, в якій визнала, що не здатна погасити навіть суму в розмірі 109 880 606,56 грн, оскільки реалізує в Україні велику кількість масштабних інфраструктурних проєктів, а відповідно примусове стягнення цієї суми може призвести до її банкрутства.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Верховний Суд дослідив доводи скаржника у цій заяві та зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Розгляд питання про зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення має здійснюватися з дотриманням принципів господарського судочинства та має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з дією та виконанням оскаржуваних судових рішень.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повороту виконання цього рішення, повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо. При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасник справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 908/976/19).
Колегія суддів, ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, необхідність забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників справи, недопущення негативних наслідків, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, дійшла висновку про наявність підстав для зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 234, 235, 287- 291, 294, 314, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/3022/24 за касаційною скаргою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 і здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні 23 вересня 2026 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
2. Зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
3. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 21 вересня 2026 року, відсутність яких не перешкоджатиме здійсненню касаційного перегляду.
4. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Верховний Суд також роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
6. Витребувати з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/3022/24.
7. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський