УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/102/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Бабино"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026
у справі за позовом Фермерського господарства "Бабино"
до: 1) Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, 2) Комунального підприємства "Господар" Губиниської селищної ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права постійного користування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Бабино" (далі - ФГ "Бабино", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (Губиниська селищна рада, відповідач-1) і Комунального підприємства "Господар" Губиниської селищної ради (далі - КП "Господар", відповідач-2), у якому просило (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати недійсним та скасувати рішення Губиниської селищної ради VІІІ скликання десятої сесії від 2.11.2021 № 50-10/VІІІ "Про деякі питання управління комунальним майном (земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:041:1005)", яким земельну ділянку ФГ "Бабино", розташовану за адресою: Василівська сільська рада, Новомосковський район, Дніпропетровська область, передано КП "Господар";
- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365) загальною площею 49,8867 га з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступником майна, прав та обов`язків якої є Губиниська селищна рада), за правокористувачем КП "Господар";
- визнати за ФГ "Бабино" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:041:1005 загальною площею 49,8867 га з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступником майна, прав та обов`язків якої є Губиниська селищна рада), яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право довічного успадкованого володіння землею;
- усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки шляхом витребування з чужого незаконного володіння КП "Господар" земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:041:1005 (номер запису про інше речове право - 51175365) загальною площею 49,8867 га з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада (правонаступником майна, прав та обов`язків якої є Губиниська селищна рада) на користь ФГ "Бабино".
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21.10.2025 позов задовольнив частково. Ухвалив, зокрема, визнати за ФГ "Бабино" право постійного користування спірною земельною ділянкою, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право довічного успадкованого володіння землею; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування її з чужого незаконного володіння КП "Господар" на користь ФГ "Бабино".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після ОСОБА_1 , який володів спірною земельною ділянкою площею 50 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:041:1005), для створення фермерського господарства на підставі чинного державного акта від 18.09.1992, а отже, права позивача на земельну ділянку за останнім збереглися.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів факту відмови керівника ФГ "Бабино" ОСОБА_1 від користування спірною земельною ділянкою з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили, що керівник ОСОБА_1 здійснив відмову від спірної земельної ділянки шляхом подачі відповідної заяви до Новомосковської районної державної адміністрації, на підставі чого головою Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області було винесено розпорядження від 10.10.2002 № 979 "Про припинення права довічного успадкованого володіння землею ОСОБА_1 ", а також з огляду на те, що суд визнав більш вірогідною обставину, що позивач мав та має намір користуватися спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.
У решті вимог Господарський суд Дніпропетровської області відмовив, оскільки вони не є ефективним способом захисту порушеного права.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 скасував в частині задоволених позовних вимог. Ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за ФГ "Бабино" права постійного користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування з чужого незаконного володіння КП "Господар" земельної ділянки. Витрати з оплати судового збору за подання позову поклав на ФГ "Бабино". У решті рішення залишив без змін.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність заяви про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою свідчить про недоведеність волевиявлення особи на припинення такого права. У постанові суду апеляційної інстанції вказано, зокрема, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу факту відсутності заяви, не врахувавши, що розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою є чинним індивідуальним правовим актом компетентного органу, який у встановленому законом порядку не скасований, не визнаний незаконним або недійсним та породжує відповідні правові наслідки. За відсутності належних і допустимих доказів незаконності чи фальсифікації розпорядження суд не мав правових підстав ігнорувати його юридичну силу та пов`язані з ним правові наслідки.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення частини позовних вимог, оскільки такі вимоги не підлягають задоволенню як по суті, так і у зв`язку з їх неефективністю.
До Верховного Суду від ФГ "Бабино" через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026, у якій воно просить, зокрема, скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 у справі.
Верховний Суд ухвалою від 11.08.2026 вказану касаційну скаргу залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно було:
- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, зазначити, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування яких саме норм права не врахував суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, із правовідносинами у справах, у яких Верховний Суд виклав свій висновок, що не врахований судом апеляційної;
- обґрунтувати належним чином наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі з урахуванням наведених у цій ухвалі вимог;
- уточнити доводи касаційної скарги, зазначивши, які саме зібрані у справі докази не дослідив суд апеляційної інстанції та які докази, на думку скаржника, є недопустимими у справі, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини справи;
- надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату (доплату) судового збору в сумі 3033,00 грн за подання цієї касаційної скарги.
До Верховного Суду від ФГ "Бабино" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої скаржник додав документи, що підтверджують сплату (доплату) судового збору в сумі 3033,00 грн за подання касаційної скарги.
Водночас, в ухвалі від 11.08.2026 Верховний Суд зазначив, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Також Верховний Суд вказав, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У заяві про усунення недоліків ФГ "Бабино" вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Однак, обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник не вказує, яку саме норму матеріального права суд апеляційної інстанції застосував неправильно (не застосував), яку саме норму процесуального права порушив, не наводить формулювання висновку щодо застосування такої норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у справах № 922/989/18 та № 817/1911/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не викладався саме такий висновок, який наведено у скарзі, а висновки Верховного Суду у цих справах зроблені за інших встановлених обставин справ.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, ФГ "Бабино" вважає, що Верховний Суд має сформулювати такий висновок: "якщо земельна ділянка була надана громадянину саме як необхідна передумова створення селянського (фермерського) господарства і таке господарство надалі зареєстроване як юридична особа, суд при вирішенні питання про припинення правового зв`язку із землею зобов`язаний встановити не лише формального носія первісного державного акта, а й суб`єкта, який після створення господарства здійснював права та обов`язки землекористувача. Одностороннє волевиявлення засновника не може автоматично визнаватися достатнім доказом припинення правомочностей фермерського господарства без встановлення змісту, належності, добровільності та правових наслідків такого волевиявлення".
Колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи таке, скаржник не вказує, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та з приводу якої (норми права) відсутній висновок Верховного Суду з огляду на встановлені у цій справі обставини судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними й однозначними, такі вимоги мають узгоджуватися із підставами (підставою), на яких (якій) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав) (пункти 5- 6 частини другої статті 290 ГПК України).
Також Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, і Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що ФГ "Бабино" не виконало вимог ухвали Верховного Суду від 11.08.2026, не усунуло вказаних у цій ухвалі недоліків касаційної скарги та не виклало належним чином підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги ФГ "Бабино" у справі, а тому така касаційна скарга вважається неподаною.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Повернути касаційну скаргу Фермерського господарства "Бабино" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 904/102/25 скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський