Справа № 539/5373/25
Провадження № 2/539/193/2026
УХВАЛА
07 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання Берко О. С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Замули І. А.,
представника відповідача - адвоката Ніколаєва В. І.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лубнах Полтавської області питання про прийняття до спільного розгляду позовної заяви ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Позов обґрунтовано тим, що 12 серпня 2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 позику в сумі 246 000 дол. США, на підтвердження чого складено розписку. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_3 є його сином та спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця, у зв`язку з чим, на думку позивача, до нього як до спадкоємця перейшов обов`язок з погашення цієї заборгованості.
Ухвалою суду від 23 червня 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 . Підставою для залучення стало те, що він є кредитором спадкодавця ОСОБА_4 та звернувся до нотаріуса з вимогою кредитора до відповідача як спадкоємця за договором позики від 11 січня 2019 року.
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 від 01 вересня 2026 року, подана ним як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У поданій позовній заяві ОСОБА_2 просить прийняти її до розгляду як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, розглянути заявлені вимоги спільно з первісним позовом та стягнути з ОСОБА_3 як спадкоємця ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 11 січня 2019 року в розмірі 49 040 дол. США.
У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на прийнятті поданої ним позовної заяви як позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, посилаючись на те, що його вимоги як кредитора спадкодавця підлягають задоволенню за рахунок того самого спадкового майна, а тому рішення у справі безпосередньо вплине на його права.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Замула І. А. та представник відповідача - адвокат Ніколаєв В. І. заперечували проти прийняття позовної заяви ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом. Свої заперечення обґрунтовували тим, що заявлені ОСОБА_2 вимоги ґрунтуються на іншому договорі позики, укладеному між іншими позикодавцями та в інший час, а отже мають відмінний предмет спору й інші підстави, не є взаємопов`язаними з первісним позовом і підлягають розгляду в окремому провадженні.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд виходить з такого.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку (частини перша, друга, четверта статті 52 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження (стаття 195 ЦПК України).
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).
Необхідними умовами набуття особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання матеріально-правового критерію (наявність єдиного предмета спору), суб`єктного критерію (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам) та часового критерію (вступ у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Право на пред`явлення позовної заяви третьою особою не є абсолютним і може бути реалізоване лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору - матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Вимога, спрямована на те, що перебуває поза цим предметом, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; водночас така вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не позбавляє її права на звернення до суду із самостійними позовними вимогами в загальному порядку і не є обмеженням доступу до правосуддя.
Предметом спору у цій справі є грошове зобов`язання, що виникло з договору позики, укладеного 12 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , і яке, за твердженням позивача, у порядку спадкування перейшло до відповідача. Саме з приводу цього зобов`язання виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, і саме ним визначено межі судового розгляду у справі.
Натомість вимога ОСОБА_2 ґрунтується на іншому правочині - договорі позики від 11 січня 2019 року, укладеному між ним та ОСОБА_4 , зі строком повернення позики 01 серпня 2019 року. Цей договір не є і не був предметом спору між сторонами у справі. Зазначені зобов`язання є самостійними, виникли в різний час, між різними особами, на різні суми та підтверджуються різними документами.
Не збігаються і обставини, що підлягають доказуванню. За первісним позовом доказуванню підлягають укладення договору позики від 12 серпня 2018 року, передання коштів за ним та розмір заборгованості; за вимогою ОСОБА_2 - укладення договору позики від 11 січня 2019 року, передання коштів за цим договором, розмір основного боргу та відсотків за користування позикою. Жоден із наведених доказів не є спільним для обох вимог.
Спільними для первісного позову та вимоги ОСОБА_2 є лише особа боржника - спадкоємця, який прийняв спадщину, та джерело, за рахунок якого такі вимоги можуть бути задоволені, тобто спадкове майно. Проте спадкове майно не є предметом спору у цій справі. Воно є майновим субстратом, у межах вартості якого спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, а не тим матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Спільність джерела виконання зобов`язань не створює спільного предмета спору.
Задоволення вимоги ОСОБА_2 не виключає ані повністю, ані частково задоволення первісного позову ОСОБА_1 . Обидві вимоги можуть бути задоволені одночасно, оскільки ґрунтуються на різних самостійних зобов`язаннях спадкодавця. Черговість і повнота фактичного задоволення вимог кредиторів спадкодавця у межах вартості спадкового майна є питанням виконання судових рішень, а не питанням, яке визначає предмет спору в цій справі.
Подана ОСОБА_2 позовна заява не містить самостійних вимог саме щодо предмета спору у цій справі. Отже, позовна заява подана з порушенням вимог частини другої статті 193 ЦПК України, у зв`язку з чим на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України вона підлягає поверненню заявнику, а її копія - долученню до матеріалів справи.
Суд зазначає, що права та законні інтереси ОСОБА_2 як кредитора спадкодавця забезпечені його участю у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача згідно з ухвалою суду від 23 червня 2026 року, а повернення позовної заяви не позбавляє його права звернутися до суду з відповідними вимогами в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 193-195, 258-261, 353 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті до спільного розгляду позовної заяви ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики повернути заявнику.
Копію позовної заяви ОСОБА_2 долучити до матеріалів справи.
Роз`яснити ОСОБА_2 право звернутися до суду з відповідними позовними вимогами в загальному порядку.
Надіслати учасникам справи копію ухвали.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://lbm.pl.court.gov.ua/sud1618/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (проголошення) суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М. М. Пилипчук