Справа №:755/10628/26
Провадження №: 2-а/755/684/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення позовної заяви
"07" вересня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини перша, п`ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 07 серпня 2026 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року про залишення позову без руху доставлено в електронний кабінет позивача 07 серпня 2026 року о 08-44 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху від 05 серпня 2026 року вручено позивачеві 07 серпня 2026 року.
13 серпня 2026 року (вхід. від 24 серпня 2026 року № 54752, передано головуючому судді
07 вересня 2026 року) позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що позовна заява ОСОБА_1 містила клопотання про поновлення процесуального строку звернення з даним позовом до суду. Позивач не був присутнім при винесенні ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови № 2010 від 02 серпня 2025 року та отримав її копію лише 24 травня 2026 року. Копія постанови була долучена до матеріалів справи №: 755/6569/26. Так у справі №:755/6569/26 Дніпровський районний суд міста Києва та Київський окружний адміністративний суд не встановили факту пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду. В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року про повернення позовної заяви позивачу у справі №:755/6569/26 роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, в частині позовних вимог, які підсудні адміністративній юрисдикції. Ухвала набула законної сили з моменту її підписання та могла бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Вказану ухвалу доставлено через систему «Електронний суд»
10 червня 2026 року, строк на апеляційне оскарження закінчився 23 червня 2026 року. Відповідно справа за відкритим провадженням не була закрита. З огляду на положення пункту 2 частини першої статті
170 КАС України, пункту 1 статті 240 КАС України. Наявність права на оскарження ухвали про повернення справи позбавляє позивача права на подання позову до іншого суду до того самого відповідача зі схожим предметом позовних вимог. Підготовка та подання позовної заяви до суду вимагає ретельного аналізу норм права правильного визначення і формування позовних вимог, що, в свою чергу, вимагає часу. Таким чином, з огляду на наведене вище, позивач вважає, що найкоротший строк (розумний термін) було повністю ним дотримано, шляхом подання позовної заяви до суду 03 липня 2026 року. Вказане реально перешкоджало позивачу своєчасно подати позов.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися про їх порушення.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як уже зазначалося раніше, оскаржувану постанову № 2010 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 02 серпня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 04 вересня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 03 липня 2026 року (вхід. від 10 липня 2026 року № 45355), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів справи долучено копію постанови заступника начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кенюк Л.В. від 21 квітня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 80798580 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 серпня
2025 року № 2010, копію листа ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 від
22 квітня 2026 року, копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 травня 2026 року (доставлено 24 травня 2026 року), картку руху документу по справі № 755/6569/26 щодо ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року про повернення позовної заяви.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову № 2010 винесено ТЦК та СП 02 серпня 2025 року та вручено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 24 травня 2026 року.
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 755/6569/26. Предметом позову у справі № 755/6569/26 було визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, а постанови від 02 серпня 2025 року № 2010 такою, що не підлягає виконанню та скасування постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 21 квітня 2026 року № 80798580 та зобов`язати повернути стягнуті в рамках виконавчого провадження кошти. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду 09 червн
2026 року про повернення заяви у справі № 755/6569/26 вручено позивачу ОСОБА_1 10 червня
2026 року. Ухвала Київського окружного адміністративного суду 09 червня 2026 року про повернення заяви у справі № 755/6569/26 набрала законної сили з моменту її підписання.
Слід врахувати, що реалізація права на апеляційне оскарження є виключно вольовим актом самого позивача. Поряд з цим, норми процесуального законодавства не виключають випадків реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження рішення суду після спливу встановленого законом процесуального строку шляхом звернення до суду з відповідним обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на оскарження. Таким чином, посилання позивача на наявність права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути безумовною підставою для поновлення процесуальних строків звернення з позовом до суду в іншій справі, оскільки як реалізація права на апеляційне оскарження так і права на звернення до суду з новим позовом є виключно вольовими актами поведінки сторони, а поведінка учасника справи не може бути суперечливою.
Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом у найкоротший строк після дати вручення такої ухвали (10 червня 2026 року), водночас, в межах встановленого законом десятиденного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Посилання позивача на необхідність часу для підготовки та подання позовної заяви до суду, ретельного аналізу норм права та правильного визначення і формування позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки юридична необізнаність позивача чи помилки при оформленні позовних вимог, порушення правил об`єднання позовних вимог чи юрисдикції, не бажання користуватися правовою допомогою спеціалістів не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку. Поряд з цим, позовні вимоги у справі № 755/6569/26 також стосувалися оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 серпня 2025 року № 2010 про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначено в ухвалі Київського окружного адміністративного суду 09 червня 2026 року про повернення заяви у справі № 755/6569/26, тобто, підготовка позовної заяви при повторному зверненні до суду не потребувала формулювання правової позиції, вивчення значного масиву судової практики, збирання значної кількості доказів, тощо.
Посилання позивача на своєчасне звернення до суду в межах справи № 755/6569/26 не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE,
№ 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявив.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова