ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 вересня 2026 року Справа № 160/24009/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що полягає в неухваленні рішення за рапортом ОСОБА_1 від 24.07.2026 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та в невиконанні у період після отримання цього рапорту обов`язку оформити документи про звільнення ОСОБА_1 відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої Свідоцтвом про хворобу № 2025 0912-0945-3174-3 від 12.09.2025;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.07.2026 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, повідомивши позивача про прийняте рішення в письмовій формі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
01.09.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що станом на сьогоднішній день на розгляді в Восьмому апеляційному адміністративному суд перебуває справа №380/3248/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якій Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28 травня 2026 року №380/3248/26 постановив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» протиправною;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, справа № 380/3248/26 та справа № 160/24009/26 є тотожними.
01.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що у справі № 380/3248/26 предметом спору є бездіяльність відповідача щодо рапорту позивача від 11.02.2026 (вх. № 1181 від 19.02.2026) у період, що передував ухваленню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2026. У цій справі предметом є бездіяльність щодо іншого рапорту від 24.07.2026 (вх. № 5167 від 05.08.2026, що відповідач сам підтверджує у відзиві), поданого вже після ухвалення зазначеного рішення, і за інший період. Інший рапорт, інший період, інші фактичні підстави, тотожності немає.
Відповідач у тому ж відзиві стверджує, що рапорт від 24.07.2026 «був розглянутий військовою частиною НОМЕР_1 » окремо, з окремою письмовою відповіддю від 07.08.2026. Визнаючи окремий цикл розгляду окремого рапорту, відповідач сам спростовує власне твердження про «той самий предмет і ті самі підстави».
При вирішенні заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальним правами, суд застосовує до нього заходи, визначені КАС України.
На думку Касаційного адміністративного суду у складі ВС (рішення від 13.03.2019 у справі № 814/218/14), під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Верховний Суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 зазначено, що дотримання принципів правової визначеності, процесуальної економії, а також недопущення зловживання процесуальними правами вимагає унеможливлення паралельного або повторного розгляду справ, у яких збігаються ключові елементи - сторони, предмет спору та підстава позову. Зазначені процесуальні принципи спрямовані на забезпечення стабільності правовідносин та уникнення протилежних судових рішень щодо одного і того самого питання. У зв`язку із цим забезпечення цілісності та остаточності судового рішення є можливим лише за умови розгляду спору в межах єдиного судового провадження з однаковими складовими. Лише у межах єдиного провадження, яке повною мірою охоплює предмет спору, суд здатен забезпечити ефективний та остаточний судовий захист, уникнувши ризику ухвалення суперечливих рішень.
Також колегія суддів Верховного Суду у постанові від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 повторно акцентувала увагу на тому, що принцип правової визначеності, як складова частина верховенства права, передбачає, зокрема, стабільність судових рішень, неможливість повторного розгляду того самого спору між тими самими сторонами, а також виключення зловживання правом на судовий захист шляхом штучного поділу предмета спору або неодноразового пред`явлення позовів із формально зміненим правовим обґрунтуванням. Водночас зміна позивачем правової кваліфікації обставин, уточнення правової позиції, використання альтернативного юридичного аналізу або інше формулювання правових аргументів у процесуальних документах не змінюють ані предмета, ані підстав позову у розумінні процесуального законодавства. Такі дії не впливають на тотожність спору, якщо фактичні обставини залишаються тими самими, а вимоги спрямовані на досягнення одного й того самого юридичного результату. У межах адміністративного судочинства питання допустимості повторного звернення до суду за наявності відкритого провадження з тотожним предметом, сторонами та підставами має фундаментальне значення як для забезпечення ефективного доступу до правосуддя, так і для запобігання зловживанню процесуальними правами. Невиправдане дублювання спорів або подання позовів, що за змістом і суттю є ідентичними, навіть за наявності формальних відмінностей у правовому обґрунтуванні, порушує принцип правової визначеності та суперечить завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 380/3248/26 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» протиправною.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 у даній справі відкрито апеляційне провадження.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності умов тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) та наявність в іншій справі судового рішення, яким завершено розгляд справи і яке набрало законної сили.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Залишення позову без розгляду допускається, зокрема, у разі наявності у провадженні суду справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача від 24.07.2026 про звільнення з військової служби, тобто рапорту, поданого позивачем після ухвалення Львівським окружним адміністративним судом рішення від 28.05.2026 у справі № 380/3248/26.
Таким чином, бездіяльність, яка є предметом оскарження у цій справі, виникла після ухвалення зазначеного судового рішення та пов`язана з новим зверненням позивача до відповідача.
На час розгляду попередньої справи та ухвалення Львівським окружним адміністративним судом рішення від 28.05.2026 у справі № 380/3248/26 рапорту позивача від 24.07.2026 не існувало, а тому бездіяльність відповідача щодо його розгляду не могла бути предметом судового розгляду у справі № 380/3248/26.
Отже, незважаючи на збіг сторін та подібність заявленого способу захисту, предмет та фактичні підстави позовів не є тотожними.
За таких обставин клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів тотожності спорів задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.О. Свергун