ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа № 160/18207/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
за участі секретаря судового засідання Мірошніченко В.С.
за участі:
представника позивача Олійник Д.С. відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 1 404 711,48 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за якою обліковується незаявлений до суду податковий борг у сумі 1 404 711,48 грн, що виник унаслідок несплати у встановлений строк самостійно узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за результатами річного декларування. У зв`язку з наявністю податкового боргу позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу, проте борг не погашено, що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2026. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у позивача витребувано засвідчені належним чином копії квитанції про підтвердження прийняття чи відхилення податкової декларації, додатків до декларації Ф2 та Ф4, а також документів, що підтверджують часткову оплату задекларованих податкових зобов`язань.
У підготовчому судовому засіданні 20.07.2026, проведеному за участю представника позивача та відповідача, суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 27.07.2026 та продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 27.07.2026 суд оголосив перерву до 07.09.2026 та встановив відповідачу строк до 01.09.2026 для подання доказів мирного врегулювання спору. Представник позивача проти надання такого строку заперечувала.
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.
25.08.2026 відповідач подала до суду клопотання про долучення документів та врахування часткового погашення податкового боргу, до якого додала копії платіжних інструкцій від 19.08.2026 № 467 та від 20.08.2026 № 468. У клопотанні відповідач зазначила, що після відкриття провадження у справі частково погасила податковий борг, заявлений позивачем до стягнення, і просила врахувати цю обставину під час розгляду справи.
У судових засіданнях відповідач ОСОБА_1 пояснила, що позовну заяву отримала і з нею ознайомлена, суму податкового боргу їй відомо; позов визнала та просила надати їй розстрочення сплати податкового боргу.
Представник позивача Олійник Д.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі; до судового засідання 07.09.2026 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків - фізична особа-підприємець.
30.04.2026 відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи № [номер приховано] за звітний (податковий) 2025 рік з граничним строком сплати визначених у ній грошових зобов`язань 11.05.2026. Прийняття податкової декларації контролюючим органом підтверджується квитанцією про прийняття податкової декларації, наявною в матеріалах справи.
Задекларовані та не сплачені у встановлений строк грошові зобов`язання, заявлені до стягнення у цій справі, становлять:
1. податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500), - 1 099 343,72 грн;
2. військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11011001), - 305 367,76 грн.
Загальна сума заявленого до стягнення податкового боргу становить 1 404 711,48 грн. Штрафні (фінансові) санкції та пеня у складі цієї суми відсутні.
У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 22.05.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про наявність у відповідача станом на 21.05.2026 податкового боргу у сумі 1 440 587,90 грн, до якої додано детальний розрахунок суми податкового боргу.
Податкову вимогу надіслано відповідачу за податковою адресою засобами поштового зв`язку та направлено до електронного кабінету платника податків; документ доставлено до електронного кабінету 22.05.2026, що підтверджується квитанцією про доставку документів в Електронний кабінет № F1499601.
Відомостей про оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.
Після звернення позивача до суду відповідач сплатила до бюджету:
- за платіжною інструкцією від 19.08.2026 № 467 - 305 444,26 грн на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області за кодом класифікації доходів бюджету 11011001 з призначенням платежу «Військовий збір з підприємця за 2025 рік»;
- за платіжною інструкцією від 20.08.2026 № 468 - 1 180,00 грн на той самий рахунок з призначенням платежу «Військовий збір з підприємця за 2025 рік пеня».
Обидві платіжні інструкції прийнято до виконання та виконано АТ «УКРСИББАНК» у день їх складення, що підтверджується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку на кожній з них.
Доказів сплати податку на доходи фізичних осіб, заявленого до стягнення у сумі 1099343,72 грн, матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи - підприємця є така фізична особа.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, наявність яких у сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи, є: наявність у платника податків податкового боргу; узгодженість суми грошового зобов`язання, з якої такий борг виник; формування та надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги в порядку, визначеному статтями 42, 59 Податкового кодексу України; сплив тридцяти календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги; непогашення податкового боргу.
Саме ці обставини входять до предмета доказування у цій справі. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 160/15207/25.
Судом встановлено, що грошові зобов`язання, з яких виник податковий борг відповідача, є самостійно узгодженими: їх суми визначено самим платником у податковій декларації про майновий стан і доходи № [номер приховано] від 30.04.2026. Податкові повідомлення-рішення щодо цих сум контролюючим органом не приймалися, що узгоджується з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, який прямо передбачає надіслання податкової вимоги без попереднього надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення платникам, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені строки.
Загальна сума податкового боргу відповідача перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України підстав для незастосування заходів, спрямованих на погашення (стягнення) податкового боргу, не встановлено.
Податкову вимогу від 22.05.2026 № 0[телефон приховано]-0436 сформовано після закінчення граничного строку сплати грошових зобов`язань (11.05.2026), що відповідає пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, і доставлено відповідачу 22.05.2026 у порядку, визначеному пунктом 42.2 статті 42 цього Кодексу. Тридцятиденний строк, установлений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, сплив 21.06.2026, тоді як позовну заяву подано до суду 29.06.2026.
Щодо тієї обставини, що податкову вимогу сформовано на суму податкового боргу 1440587,90 грн, а до стягнення у цій справі заявлено 1 404 711,48 грн, суд зазначає таке.
Як убачається з детального розрахунку суми податкового боргу, доданого до податкової вимоги, різниця у 35 876,42 грн становить заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400), яка предметом цього позову не є. За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі зміни суми податкового боргу після надіслання (вручення) податкової вимоги така вимога додатково не надсилається, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення. Отже, податкова вимога від 22.05.2026 № 0[телефон приховано]-0436 зберігає чинність та охоплює заявлену до стягнення суму, а пред`явлення позову на меншу суму, ніж зазначена у податковій вимозі, прав відповідача не порушує і меж заявлених позовних вимог не змінює.
Щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, розмір податкового боргу, що підлягає стягненню, суд визначає в межах заявлених позовних вимог, але на підставі обставин, які існують на час вирішення спору, а не лише на день звернення до суду. За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є лише не сплачена у встановлений строк сума узгодженого грошового зобов`язання. Сплата такої суми до бюджету, у тому числі після звернення контролюючого органу до суду, припиняє існування податкового боргу в цій частині. Стягнення за рішенням суду коштів, які на час його ухвалення вже надійшли до бюджету, означало б повторне виконання одного й того самого податкового обов`язку, чого закон не передбачає. Тому стягненню підлягає лише той податковий борг, який фактично існує на час вирішення спору.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.08.2026, тобто після відкриття провадження у справі, відповідач сплатила до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 11011001 військовий збір за 2025 рік у сумі 305 444,26 грн, що повністю покриває заявлену до стягнення заборгованість з військового збору у сумі 305 367,76 грн. Отже, на час ухвалення рішення податковий борг відповідача з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, погашено, і підстав для його стягнення немає. У цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Сплата відповідачем 20.08.2026 пені у сумі 1 180,00 грн на розмір заявлених позовних вимог не впливає, оскільки пеня до стягнення у цій справі не заявлена і до складу спірної суми не входить.
Водночас доказів сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1 099 343,72 грн відповідач не надала, і на цю обставину не посилалася. Позивач від позову в цій частині не відмовився. Отже, податковий борг відповідача у сумі 1 099 343,72 грн існує на час вирішення спору, і саме в цьому розмірі він підлягає стягненню.
Щодо визнання позову відповідачем суд зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з частиною 6 цієї статті суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнала. Обставин, які б свідчили про те, що таке визнання суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, судом не встановлено. Водночас визнання позову не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог, і таку перевірку судом здійснено на підставі наявних у справі доказів, у тому числі з урахуванням часткового погашення податкового боргу після звернення позивача до суду.
Щодо доводів відповідача про необхідність розстрочення сплати податкового боргу суд зазначає таке.
Розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 Податкового кодексу України, за заявою платника податків, поданою до контролюючого органу; рішення про розстрочення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу (пункти 100.2, 100.8 статті 100 Податкового кодексу України). Вирішення цього питання до повноважень суду не належить.
Питання ж про розстрочення виконання судового рішення вирішується судом у порядку, встановленому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони після ухвалення такого рішення, у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Водночас суд зазначає, що питання правомірності визначення сум грошових зобов`язань, які утворили податковий борг, не охоплюється предметом цього позову, оскільки правомірність такого визначення може бути перевірена судом у провадженні за позовом самого платника податків.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено узгодженість грошових зобов`язань, з яких виник податковий борг відповідача, формування та вручення відповідачу податкової вимоги, дотримання позивачем строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а також наявність у відповідача на час вирішення спору непогашеного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 099 343,72 грн. Доказів оскарження чи скасування податкової вимоги матеріали справи не містять; розмір цієї суми відповідачем не спростований. Заборгованість з військового збору у сумі 305 367,76 грн відповідачем погашена після звернення позивача до суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі податкового боргу 1 099 343,72 грн, а в решті вимог у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; при цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судових витрат, які підлягали б розподілу, сторони у цій справі не понесли, а отже розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 1 099 343,72 грн (один мільйон дев`яносто дев`ять тисяч триста сорок три гривні 72 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 вересня 2026 року.
Суддя К.І. Ремез