ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
07 вересня 2026 року справа № 380/16848/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, -
в с т а н о в и в
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України та Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, що полягає у ігноруванні скарг та непроведення перевірки об`єкта будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:005:0640 щодо порушення ДБН та порушення прав та інтересів позивача;
скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на нове будівництво від 29.04.2026 в ЄДЕССБ об`єкта: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » за реєстраційним номером ІУ101260429474; повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:005:0640», наявна інформація щодо реєстрації Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлення про початок виконання будівельних робіт 07.07.2025 за реєстраційним номером в ЄДЕССБ ІУ051250707911, об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Черешневій, 31 в с. Волиця, Львівського району, Львівської області», замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1, статус дозвільного документу: «діючий», дозволів на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Черешневій, 31 в с. Волиця, Львівського району, Львівської області», замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1; Технічного паспорта № 1087 від 22.04.2026, виготовлений та внесений до системи сертифікованим інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат АЕ 005802) та встановити заборону проводити будь-які будівельні роботи об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Черешневій, 31 в с. Волиця, Львівського району, Львівської області» кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:005:0640.
Суд ухвалою від 14.08.2026 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору та встановив строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було надіслано представнику позивача в його електронний кабінет 14.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без руху стала несплата позивачем судового збору за подання позову до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328, 00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України та Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, що полягає у ігноруванні скарг та непроведення перевірки об`єкта будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Черешневій, 31 в с. Волиця, Львівського району, Львівської області» кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:005:0640 щодо порушення ДБН та порушення прав та інтересів позивача; скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на нове будівництво від 29.04.2026 в ЄДЕССБ об`єкта: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на вул. Черешневій, 31 в с. Волиця» за реєстраційним номером ІУ101260429474; повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:005:0640»,.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи видно, що представник позивача, звертаючись до суду, подав позовну заяву з додатками у електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".
Таким чином, позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, судовий збір за які з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 3194,88 грн.
Представник позивача у позовній заяві просив звільнити її від сплати судового збору або відстрочити чи розстрочити обов`язок оплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Одночасно, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.
Проте позивач в обґрунтування підстав для звільнення її від сплати судового збору покликається лише на норми статті 8 Закону України «Про судовий збір», яка визначає підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, проте на наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для звільнення її від судового збору та не надає жодних підтверджуючих документів.
Ухвалою від 14.08.2026 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Проте станом на 07.09.2026 представник позивача не скористався своїм правом на подання документів, які б підтверджували неможливість позивача сплатити визначений судом судовий збір, а відтак не довів наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору. Так само не подано і доказів сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки позивач мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, у наданий судом строк не усунув недоліки позовної заяви, що залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові витрати, відповідно до вимог статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 256, ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
постановив:
у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення- повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Чаплик Ірина Дмитрівна