МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. № 400/4825/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 04.12.2025 в частині, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення постійно діючої комісії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду документальних підстав для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оформлене Протоколом №6 від 04.12.2025 року (вих. № 1528/16/10606 від 05.12.2025), в частині відмови у рекомендуванні до виплати та не включення до списку військовослужбовців на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення щодо надання рекомендації до виплати та включення до списку військовослужбовців на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, а також здійснити нарахування та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої абзацом 2 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 вересня 2021 року позивач підписала контракт, але призначено її на посаду та зарахована вона до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 з 24 лютого 2022 року - тобто вже в умовах воєнного стану. Стала судова практика фіксує позицію, що Постанова №153 пов`язує право на виплату не з фактом первинного призову, а з прийняттям або проходженням військової служби під час воєнного стану у визначеній віковій категорії. Позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №7153 та роз`яснень Міністерства оборони України від 21.03.2025 року, проте відповідач протиправно відмовив у виплаті такої винагороди. Права та законні інтереси Позивача були порушені саме діями та рішенням військової частини НОМЕР_1 (як суб`єкта владних повноважень, якому підпорядкована в/ч НОМЕР_2 ). Відмова відповідача є абсолютно необґрунтованою, протиправною та такою, що прямо порушує конституційні права Позивача з огляду на наступне: порушення принципу рівності (ст. 24 Конституції України), невідповідність суті винагороди, єдиний статус військовослужбовця, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантує належне матеріальне забезпечення всім військовослужбовцям без винятку. Закон не поділяє військовослужбовців на категорії «до 24.02.2022» та «після 24.02.2022» в контексті оплати за участь у бойових діях. Ризик для життя лейтенанта ОСОБА_1 під час виконання бойових завдань є тотожним ризику тих військовослужбовців, які підписали контракт після початку повномасштабного вторгнення.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач зарахована до особового складу військової частини НОМЕР_2 . Спірний протокол № 6 (складений Комісією 04.12.2025) не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України. Обраний позивачем спосіб правового захисту не відповідає фактичним і юридичним обставинам справи, оскільки: розгляд питання правомірності рекомендаційних формулювань Протоколу № 6 від 04.12.2025 в окремому позовному провадженні без аналізу рішення про виплату (невиплату) спірної винагороди, винесеного компетентним суб`єктом із врахуванням тверджень Протоколу (у сукупності з іншими доказами, позиціями тощо), не дозволить ефективно захистити та відновити потенційно порушене право Позивача.
Ухвалою від 04.06.2026 суд залучив до участі у справі в якості відповідача військову частину НОМЕР_2 та запропонував відповідачу, військовій частині НОМЕР_2 надати відзив на позов у 15-денний строк з дня отримання ухвали суду. Ухвала суду була отримана відповідачем через е-суд 05.06.2026.Відповідач відзив суду не надав.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що саме протиправні дії та рішення Комісії в/ч НОМЕР_1 (Відповідача), яка відмовила у рекомендуванні Позивача до виплати, стали першопричиною порушення законних прав ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення. Крім того, відповідно до відповіді на адвокатський запит військова частина НОМЕР_2 підтверджує, що своєю комісією ще 17.11.2025 визнав ОСОБА_2 такою, що має право на 1 мільйон гривень, і включив її до рекомендованого списку. І єдиною причиною, чому наказ не був виданий, став саме Протокол № 6 від в/ч НОМЕР_1 . Це беззаперечно доводить той факт, що рішення комісії НОМЕР_1 є обов`язковим до виконання актом індивідуальної дії, який породжує юридичні наслідки (блокує виплату). Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем, оскільки саме їхнє рішення стало перешкодою.
У запереченнях відповідач 1 зазначив, що посадовою особою, уповноваженою приймати рішення про виплату чи відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, є командир військової частини НОМЕР_2 (до списків особового складу якої вона входить).
Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
З 24 липня 2019 року по 28 січня 2022 року Позивач проходила навчання як курсант Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (м. Полтава).
07 вересня 2021 року Позивач підписала Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 5 (п`ять) років. На момент підписання контракту Позивачу було 19 років.
Відповідно до пункту 11 зазначеного Контракту, він набирає чинності з дня призначення на посаду після закінчення навчання.
28 січня 2022 року (згідно з наказом НГКП ГШ ЗСУ №1-РС від 28.01.2022) позивач була призначена на посаду начальника апаратної інформаційно- телекомунікаційного вузла кадру в/ч НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №36 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 з 24 лютого 2022 року.
В період з 28.01.2022 по 24.02.2022 ОСОБА_1 перебувала у відпустці до 26.02.2022 року відповідно до Наказу начальника військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) №18 від 28.02.2022 року, яким випускникам по закінченню навчання в коледжі присвоєно військове звання «МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ» та надано щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном на 30 календарних днів з 28 січня 2022 року.
Відповідно до Довідки про безпосередню участь у бойових діях (Додаток 1 до доручення в/ч НОМЕР_2 від 17.11.2025 №1451/03/15736) та Довідки про безпосередню участь особи у заходах (Додаток 6 до Порядку, від 17.03.2026 №1451/03/6164), ОСОБА_1 брала безпосередню участь у бойових діях у таких підтверджених періодах:
у 2022 році 10 місяців та 4 дня,
у 2023 році 1 місяць та 29 днів,
у 2024 році 3 місяці і 10 днів
Загальна підтверджена кількість днів безпосередньої участі у бойових діях
лише у 2022 році становить 304 (триста чотири) дні, що суттєво перевищує мінімальний поріг у 6 місяців, встановлений п. 4 Постанови КМУ №153.
4 грудня 2025 року комісія в/ч НОМЕР_1 розглянула пакет документів Позивача (витяг із протоколу №6 від 04.12.2025 р.), який був сформований та поданий в/ч НОМЕР_2 . В протоколі зазначено, що лейтенант ОСОБА_1 , у зв`язку з підписанням контракту до 24 лютого 2022 року, не може претендувати на виплату одноразової грошової винагороди.
Рішенням комісії (п. 1.3 протоколу №6 від 04.12.2025.) Позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди з єдиної підстави: «підписання контракту до 24 лютого 2022 року».
5 грудня 2025 року в/ч НОМЕР_1 надіслала до в/ч НОМЕР_2 лист (витяги з протоколів засідань) із відповідними висновками комісії.
Позивач проходила військову службу та мала підтверджений сумарний строк безпосередньої участі у бойових діях понад 6 місяців.
Відповідно до Довідки про безпосередню участь у бойових діях (Додаток 1, в/ ч НОМЕР_2 , 17.11.2025):
випадків притягнення до кримінальної відповідальності: не обліковано;
випадків притягнення до адміністративної відповідальності: не обліковано;
дисциплінарних стягнень, що враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився: не обліковано;
захворювань, поранень, отриманих під час захисту Вітчизни: не має;
перебування у полоні: не перебувала.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).
11.02.2025 Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025, затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025 було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).
Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.»
За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.
Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим громадянам України, які (1) до набрання чинності Постановою у віці (2) до 25 років були (3) прийняті або призвані на військову службу (4) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 р. №2102-IX.
Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають хоча б одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.
Суд вважає за необхідне наголосити, що наведена вище умова є первинною і незмінною умовою експериментального проекту з дня набрання чинності Постанови №153. Довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.
Позивач підписала Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 5 (п`ять) років від 07 вересня 2021 року. Відповідно до пункту 11 зазначеного Контракту, він набирає чинності з дня призначення на посаду після закінчення навчання.
28 січня 2022 року (згідно з наказом НГКП ГШ ЗСУ №1-РС від 28.01.2022) позивач була призначена на посаду начальника апаратної інформаційно- телекомунікаційного вузла кадру в/ч НОМЕР_2 .
Отже, контракт набрав чинності 28.01.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №36 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 , з 24.02.2022 зарахувати до списків особового складу в/ч НОМЕР_2
Ппозивач була прийнята на посаду 28.01.2022 та з цього дня почалась дія контракту відповідно до п.11 контракту від 07.09.2021 та позивач була прийнята на військову службу не під час воєнного стану.
За таких обставин, позивач не відповідає умовам експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, тому відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, яка спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану.
На переконання суду, у цих правовідносинах момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №153. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, є визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Кабінету Міністрів України №153, а не сам по собі факт проходження служби.
Необхідно врахувати, що Законами "Про військовий обов`язок і військову службу", ";Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законами, зазначена одноразова грошова допомога взагалі не передбачена. Її запровадження є ініціативним рішенням Кабінету Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах, під час воєнного стану громадянами у віці з 18 до 25 років, про що прямо зазначено у п.1 постанови КМУ №153. При цьому це рішення про встановлення одноразової грошової допомоги є експериментальним та обмеженим у часі (протягом двох років).
Тому, під час вирішення питання про виплату цієї одноразової грошової допомоги необхідно керуватися виключно умовами визначеними цією постановою КМУ №153, а також метою її ухвалення - стимулювання осіб у віці з 18 до 25 років поступати на військову службу до ЗСУ під час дії воєнного стану. Жодних гарантій виплати цієї одноразової грошової допомоги іншим особам, які поступили на військову службу до оголошення воєнного стану, навіть у віці з 18 до 25 років, зазначена постанова КМУ не передбачає.
Підстав для розширеного тлумачення цієї постанови, та розповсюдження її на осіб, які нормотворцем не включені до коли отримувачів одноразової грошової допомоги, суд не вбачає.
Посилання відповідача 1, що спірне рішення не є рішенням в розумінні норм КАСУ та позивачем обрано неналежний спосіб захисту суд не бере до уваги, оскільки відповідно до п.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 69 від 08.08.2025 передбачено: командирам військових частин, зокрема НОМЕР_2 забезпечити створення постійно діючих робочих груп, забезпечити щомісячне подання до 02 числа наступного місяця протоколів разом з підтверджуючими документами до військової частини НОМЕР_1 для перевірки документальних підстав відповідно до вимог чинних норм законодавства України.
Тому військова частина протоколом від 17.11.2025 прийняла позитивне рішення щодо позивача, але відповідач військова частина НОМЕР_1 при перевірці протоколу від 17.11.25 військовою частиною НОМЕР_2 протокольним рішенням № 6 від 04.12.2025 вирішив: П.1.3 не рекомендувати до виплат одноразової грошової винагороди позивачу, що унеможливило отримання позивачем 1 млн.грн.
Але рішення відповідача1 про відмову позивачу у виплаті 1000000 гривень одноразової грошової винагороди за тривалістю проходження служби в бойових умовах є правомірним, тому підстав для задоволенні позову не вбачається.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко