Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. № 520/17333/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21,м. Краматорськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84333, код ЄДРПОУ 39969443) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ 39969443) (на той час Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (ЄДРПОУ 39969443), яка полягає у нерозрахунку правильної кількості днів основної та додаткової відпустки, на які має право ОСОБА_1 як військовослужбовець та як прокурор під час проходження військової служби та які ним невикористано перед звільненням 14.03.2021.
2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ 39969443) (на той час Спеціалізованої прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (ЄДРПОУ 39969443), яка полягає незастосуванні Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року при обчисленні грошової компенсації за дні невикористаної відпустки ОСОБА_1 та не включення до грошової компенсації ОСОБА_1 за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
3. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ 39969443) провести повторний розрахунок кількості днів основної та додаткової відпустки, на які має право ОСОБА_1 , як військовослужбовець та як прокурор під час проходження військової служби та які ним невикористано перед звільненням 14.03.2021.
4. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ 39969443) провести повторний розрахунок та нарахування грошової компенсації за невикористані дні перерахованої основної та додаткової відпустки, нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки з урахуванням грошової винагороди за безпосередню участь в АТО (у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду), та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, до якої входить невиплачена грошова компенсація за дні невикористаної відпустки відповідно до індексації грошових доходів, виходячи з розміру розрахованої заробітної плати та індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2021 - 110,0 %, за 2022 - 126,6 %, за 2023 - 105,1%, за 2024 рік - 112,0%, за 2025 - 108,0 % з 14.03.2021 по день фактичної виплати.
6. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати (грошової компенсації) за невикористані дні відпустки з урахуванням грошової винагороди за безпосередню участь в АТО (у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду), з 14.03.2021 по день фактичної виплати.
В обґрунтування позову зазначено, що станом на день видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів з ним усіх розрахунків, а саме виплат грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його права. Зазначає, що позивач наполягає, що згідно ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» період навчання у юридичній академії має бути врахований під час визначення дати настання стажу роботи понад 10 років.
Також вважає, що відповідач при здійсненні розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки щомісячну винагороду за безпосередню участь в АТО ОСОБА_1 протиправно не враховано, хоч щомісячно її йому нараховано.
Ухвалою суду від 29.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 22.07.2003 позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Микитівського району м. Горлівки Донецької області, а отже ОСОБА_1 не набув права на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 22.07.2013, про що останньому було повідомлено у листі від 01.06.2026 №15-488вих-26.
Також вказав, що підстави для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням винагороди за безпосередню участь в АТО/ООС відсутні, оскільки дана винагорода не є постійною та не має систематичного характеру.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 30.06.2003 навчався в спеціалізованому навчальному закладі Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.
З 22.07.2003 позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Микитівського району м. Горлівки Донецької області згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .(а.с. 26)
З 06.09.2014 по 01.09.2015 Позивач проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини пп НОМЕР_3 Збройних Сил України на посаді стрілець, з 31.10.2014 по 01.09.2015 приймав участь в АТО та виконував бойові завдання безпосередньо у зоні проведення бойових дій.
З 29.02.2016 по 30.04.2018 Позивач приймав участь в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення на посадах прокурора другого відділу Військової прокуратури Донецького гарнізону, прокурора Військової прокуратури Маріупольського гарнізону.
З 01.05.2018 по 04.03.2019 Позивач працював на посаді прокурора та начальника першого відділу Військової прокуратури Маріупольського гарнізону, а з 05.03.2019 по 14.03.2021 приймав участь в операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення на посаді прокурора Військової прокуратури Маріупольського гарнізону Військової прокуратури об`єднаних сил. Згідно з наказом Міністра оборони України № 851 від 16.09.2016 Позивач прийнятий на військову службу за контрактом, зарахований до списків особового складу Збройних Сил України та відряджений до Генеральної прокуратури України.
Наказом Міністра оборони України № 56 від 22.02.2021 Позивача звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Відповідно до наказу в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил № 139к від 12.03.2021 Позивача з 14.03.2021 звільнено з посади прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону, виключивши зі списків особового складу прокуратури об`єднаних сил. Наказано виплатити грошову компенсацію за дні невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток.
10.05.2026 Позивач звернувся із заявою до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з проханням повідомити: який стаж роботи враховано ОСОБА_1 до вислуги років під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток у 2021 році, чи отримував ОСОБА_1 щомісячно винагороду за участь в АТО та ООС, за останні 24 місяці перед звільненням у 2021 році, у якому розмірі, чи входила щомісячна винагорода за участь в АТО та ООС, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , чи врахована вказана складова - винагорода за участь у воєнних конфліктах, заходах забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф (АТО та ООС) ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток при його звільненні у 2021 році.
Листом № 15-488вих-26 від 01.06.2026 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону повідомила позивача, що стаж роботи в органах прокуратури (вислуга років) є значущим критерієм для виникнення права на щорічну додаткову відпустку, оскільки саме досягнення встановленого законом стажу (понад 10 років) є підставою для її надання, а у разі невикористання - для виплати грошової компенсації у порядку, передбаченому законодавством.
Вказано, що відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 набув право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 22.07.2013. Окрім того, відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 26.12.2024 № 758к ОСОБА_1 сплачувалась компенсація за щорічну додаткову відпустку 15 календарних днів за 2021 рік.
Щодо питань, які стосується винагороди за участь в АТО повідомлено, що в порядку, встановленому законодавством, пропорційно часу перебуванні у районі проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду, на підставі щомісячних наказів керівника органу прокуратури в період з квітня 2019 року по березень 2021 року (24 місяці перед звільненням) ОСОБА_1 отримував винагороду за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. Дана винагорода не встановлювалася на постійній основі, її розмір не був фіксованим.
Одночасно надано розрахункові листи за 24 місяці перед звільненням, які містять інформацію про період, за який нарахована та виплачена винагорода за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, та розмір такої винагороди. Відповідно пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, винагорода за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Поряд з цим, пунктом 6 розділу XXXI Порядку 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 260 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. Винагорода не відноситься до жодного з перелічених видів грошового забезпечення, отже її врахування під час здійснення розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки не передбачено вимогами діючого законодавства.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не врахування всіх дніів невикористаної основної та додаткової відпустки, на які мав право Позивач як військовослужбовець та як прокурор, при здійсненні розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також неврахування щомісячної винагороди за безпосередню участь в АТО до складу грошового забезпечення з якого обрахувавалась компенсація за невикористані дні відпустки , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог в частині грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник (частини перша, третя статті 83 КЗпП України).
Статтею 4 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
За приписами частин першої, третьої статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури визначається Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Частина друга статті 82 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 26.12.2024 № 758к ОСОБА_1 сплачувалась компенсація за щорічну додаткову відпустку 15 календарних днів за 2021 рік.
За твердженням позивача викладеними в позовній заяві він набув право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи в органах прокуратури, враховуючи ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», понад 10 років не з 22.07.2013, про що зазначає Відповідач, а, враховуючи термін навчання 58 місяців, то його половина складає 29 місяців, тобто 2 роки та 5 місяців, внаслідок чого, термін для отримання права на додаткову відпустку Позивачу понад 10 років повинен рахуватись з 22.02.2011.
На думку позивача, саме з цього періоду - з 22.02.2011 Позивачем отримано право на щорічну додаткову відпустку 15 діб, та саме з цього періоду невикористана додаткова відпустка з щорічним зростанням повина бути включена у загальний розрахунок компенсації за дні невикористаної відпустки з подальшим урахуванням при нарахуванні грошової винагороди за безпосередню участь в АТО, що Відповідачем не здійснено.
Отже спірним у даній справі є питання враховування періоду навчання до стажу в органах прокуратури, що дає право на отримання відпустки передбаченої ст. 82 Закону № 1697-VII.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (на яку посилається позивач як на підставі для зарахування періоду навчання до стажу) визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратур; 19) прокурор окружної прокуратури.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними.
Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу який дає право на додаткову оплачувану відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Таким чином, оскільки позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Микитівського району м. Горлівки Донецької області 22.07.2003, а отже ОСОБА_1 набув права на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років з 22.07.2013 року.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено вірний обрахунок компенсації додаткової відпустки передбаченої ст. 82 Закону № 1697-VII, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовних вимог в частині включення до грошової компенсації за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських від 20 січня 2016 року №18 установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:
безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;
створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.
Судовим розглядом встановлено, що останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, що підтверджується розрахунковим листами.
Тобто, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Отже, з матеріалів справи слідує, що додаткову грошову винагороду та за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.
Згідно з позицією відповідача, винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у АТО/ООС, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Така виплата не є постійною, має тимчасовий, а не систематичний характер, оскільки нараховується за існування певних особливих умов, отже не входить до складу грошового забезпечення.
Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Таким чином, оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції нараховувалась і виплачувалась позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3719/18 від 14.04.2020 року, №640/20466/19 від 15.12.2021 року, справі № 200/11472/20-а від 09.06.2022 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду отримував щомісячно останні 24 місяці перед звільненням під час проходження служби і вони входили до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.
Враховуючи викладене, позивачем набуто право на включення до грошової компенсації за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
Посилання відповідача на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.11.2022 у справі №240/5230/18 та від 24.04.2019 у справі №266/2322/16-а, є нерелевантними справі, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин справи, з яких неможливо встановити чи отримував позивач винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції останні 24 місяці перед звільненням, чи нараховувалась і виплачувалась вона позивачеві щомісяця.
Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить о висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не включення до грошової компенсації за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду та зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки з урахуванням грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги в частині незастосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року не підлягають задоволенню, оскільки рішенням у даній справі визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не включення до грошової компенсації за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, а отже права позивача в цій частині відновлено належним чином.
Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати заробітної плати, до якої входить невиплачена грошова компенсація за дні невикористаної відпустки відповідно до індексації грошових доходів, виходячи з розміру розрахованої заробітної плати та індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2021 - 110,0 %, за 2022 - 126,6 %, за 2023 - 105,1%, за 2024 рік - 112,0%, за 2025 - 108,0 % з 14.03.2021 по день фактичної виплати, суд зазначає, що позивачем не наведено жодних доводів стосовно допущення відповідачем порушення його прав в цій частині, позивач в заяві від 10.05.2026 року не звертався до відповідача стосовно здійснення індексації. Суд вважає, що станом на дату звернення позивача до суду спору щодо виплати індексації не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Крім того обов`язок здійснити нарахування середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (грошової компенсації) настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Тому, в даному випадку, вимоги позивача про нарахування середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (грошової компенсації) є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246,291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21,м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл.,84333,код ЄДРПОУ 39969443) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не включення до грошової компенсації ОСОБА_1 за дні невикористаної відпустки грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки з урахуванням грошової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Анатолій Бідонько