_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/28530/26
Провадження № 2-а/947/212/26
РІШЕННЯ
Іменем України
07.09.2026 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Хомінець Т.В.,
- представниці позивача - Звєзділіної-Полішко А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор Буров Станіслав Олегович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи
У липні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач), поданим в його інтересах представницею Звєзділіною-Полішко Анастасією Дмитрівною до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі також - відповідач-1), Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі також - відповідач-2), третя особа - інспектор Буров Станіслав Олегович (далі також - третя особа) про скасування постанови серії ЕНА № 7469354 від 30.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 126 КУпАП, оскільки він не повинен мати посвідчення водія відповідної категорії під час керування електроскутером з двигуном потужністю 1,2 кВт.
У відзиві на позов представник УПП в Одеській області ДПП зазначив, що постанова відносно Вознюка Д.С. складена уповноваженою особою патрульної поліції відповідно до приписів КУпАП. Усі права позивача були дотримані та забезпечені. Порушення, викладені в описовій частині постанови, дійсно мали місце, що підтверджується відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейських та долученими до заяв по суті справи доказами. Обов`язок мати при собі посвідчення водія відповідної категорії прямо передбачений приписами ПДР України.
Заяви та клопотання учасників справи
Не надходили.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 20.07.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові засідання призначалися на 04.08.2026 та 02.09.2026.
У судовому засіданні 02.09.2026 представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А1».
Відповідно до постанови серії ЕНА № 7469354 від 30.06.2026, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буровим С.О., ОСОБА_1 30.06.2026 о 19 год 21 хв керував двоколісним транспортним засобом «Aima», що приводиться до руху електродвигуном, не маючи посвідчення водія категорії «А1», чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.1., п. 2.13 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Справа про адміністративне правопорушення розглянута на місці його вчинення. За результатами розгляду працівником патрульної поліції на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав на місці під підпис. Додаткові пояснення не надав.
Також у постанові зазначено, що права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та порядок оскарження постанови, передбачений ст. 289 КУпАП, роз`яснені.
Переглядом в судовому засіданні відеозапису з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського підтверджено факт перебування на місці ДТП ОСОБА_1 , як водія електроскутера «Aima».
Мотиви прийнятого рішення
Щодо процесуального аспекту позову суд зазначає таке.
Так, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульований положеннями КУпАП.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою (ч. 1 ст. 254 КУпАП).
Згідно з приписами ч. 3, 6 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Оскільки чинними нормами КУпАП не передбачено обов`язкового складення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху навіть у разі оскарження особою факту вчинення правопорушення, складення постанови та розгляд справи на місці вчинення правопорушення не суперечить приписам КУпАП.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст. 258 КУпАП).
Далі, відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП).
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).
Так, в судовому засіданні досліджено відеозапис з портативного нагрудного відеореєстратора патрульного з якого вбачається, що розгляд справи ОСОБА_1 відбувся у його присутності на місці вчинення правопорушення. При цьому, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та надано можливість зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу в розумний строк. Копію постанови надано на місці оформлення правопорушення під підпис.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Отже, вказані вище докази були враховані інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буровим С.О. при винесенні оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про порушення його процесуальних прав працівниками поліції під час притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже судом не встановлено істотних порушень норм процесуального права під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії ЕНА № 7469354 від 30.06.2026.
Нормативна процедура працівниками патрульної поліції дотримана.
Щодо матеріального аспекту позову суд зазначає таке.
Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП є бланкетною. Тобто, для розкриття її змісту необхідно встановити конкретні приписи нормативно-правових актів, які регламентують дотримання порядку забезпечення безпеки дорожнього руху, та які були порушені. З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Відповідно до описової частини постанови серії ЕНА № 7469354 від 30.06.2026 ОСОБА_1 допустив порушення вимог пп. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху України відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема, мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку. Транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт (п. 2.13. Правил дорожнього руху України).
Згідно з п. 1.10. Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії (ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»).
З кумулятивного аналізу зазначених приписів логічно випливає, що у разі визначення необхідності підтвердження права керування транспортним засобом певної категорії, відповідне посвідчення водія повинно бути наявне у нього під час керування транспортним засобом.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 під час ДТП керував електроскутером марки «Aima U1Si» з електродвигуном потужністю 1,2 кВт. Згідно з приписами п. 2.13. Правил дорожнього руху України останній повинен мати посвідчення водія категорії «А1», яке у нього було відсутнє.
З цього приводу суд зазначає, що тлумачення норм ПДР України, які стосуються означеної ситуації, необхідно здійснювати системно.
Обмеження необхідності мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії виключно під час керування механічними транспортними засобами призведе до ситуації, коли відповідне посвідчення водія певної категорії на право керування транспортним засобом повинно бути, водночас водій, який керує немеханічним транспортним засобом має право здійснювати керування без такого посвідчення, що прямо суперечить логіці та регулятивній функції Правил дорожнього руху України.
Викладені висновки також підтверджуються приписами диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка передбачає покарання за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, до якого відноситься електроскутер марки «Aima U1Si» з електродвигуном потужністю 1,2 кВт.
Як було встановлено, водій ОСОБА_1 означеного посвідчення водія взагалі не має.
Отже суд відхиляє доводи представниці позивача щодо наявності підстав не мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Відсутність у постанові посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис оформлення правопорушення, не спростовує викладених висновків суду, зокрема, зважаючи на те, що сам позивач не заперечує керування означеним транспортним засобом за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
Відтак вимоги щодо визначення складу конкретного адміністративного правопорушення, з посиланням на приписи нормативно-правових актів та кваліфікації дій особи, працівником поліції також були дотримані.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З кумулятивного аналізу вказаних норм логічно випливає, що наявність обов`язку у суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, не звільняє іншу сторону від обов`язку довести перед судом обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, факт порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У його діях мали місце як об`єктивні так і суб`єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що підтверджено під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд установив, що, приймаючи оскаржуваному постанову, інспектор 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буров С.О. діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений нормами Закону України «Про Національну поліцію» та КУпАП, неупереджено, розсудливо, з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням розумного балансу між необхідністю притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, з необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуючись при цьому прав особи під час притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема на участь у процедурі прийняття рішення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відносяться до предмета спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмета спору.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України).
З огляду на викладене, керуючись ст. 2, 6, 77, 241-243, 245, 246, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К. А. Цирфа