ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4803/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Гончаренко Аліна Іванівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення моральної шкоди,-
встановив:
31.08.2026 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову/мобілізації громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2026 №2101 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період", виданий відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" та Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію";
- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), моральну шкоду, завдану неправомірними діями (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень, у розмірі 500000,00 гривень.
Одночасно із позовною заявою представник позивача подав до суду заяву, в якій просив поновити строк звернення до суду. Вказував, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовною заявою, оскільки наказ про призов на військову службу ОСОБА_1 сформовано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 - 26.05.2026 за № 2101, та цього ж дня 26.05.2026 позивача направлено для проходження військової служби, і лише 27.07.2026 ОСОБА_1 звільнено з військової служби. Таким чином у даній справі порушення прав позивача не було лише одноразовою дією, яка завершилася 26.05.2026 у день його незаконної мобілізації. Наслідки цієї дії тривали протягом усього періоду фактичного перебування позивача на військовій службі. Позивач вважає, що саме після припинення незаконного стану та звільнення з військової служби виникла реальна можливість повноцінно сформувати предмет та підстави позову, зібрати документи, отримати необхідну правничу допомогу та звернутися до суду. Зокрема, у позивача була відсутня об`єктивна можливість своєчасно сформувати належну та обґрунтовану правову позицію і підготувати позовну заяву без попереднього з`ясування всіх обставин спірних правовідносин та отримання необхідних документів і відомостей від відповідних державних органів та військових формувань. З огляду на це, позивач та його представник вживали необхідних заходів для досудового з`ясування обставин справи, зокрема здійснював підготовку та направлення відповідних звернень, скарг і адвокатських запитів, а також очікували на отримання відповідей на них.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, в тому числі, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За приписами частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підстави для висновку, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи щодо оскарження наказів про призов на військову службу, зарахування до списків особового складу військової частини, довідок або постанов військово-лікарської комісії тощо встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що позивач оскаржує наказ начальника наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2026 № 2101 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період", яким його призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.
Однак, позивач з позовною заявою щодо оскарження вказаного наказу звернувся лише 31.08.2026. Таким чином, даний позов поданий з пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України
Представником позивача не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.07.2023 у справі №990/14/22 виснувала: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Отже, законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Представником позивача не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення позивачем до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи наведене суд вважає, що твердження, на які представник позивача посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, оскільки дотримання строку звернення до суду, в даному випадку, залежали виключно від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, і не пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тобто є неповажними.
Враховуючи наведене, доводи представника позивача, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставними, а тому відсутні достатні правові підстави для визнання їх поважними.
Згідно ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на встановлені обставини справи та положення статей 122, 123 КАС України, оскільки суд дійшов висновку, що позов поданий після закінчення строків, установлених законом, а підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, то є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви
У зв`язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку звернення до суду.
Суд також зазначає, що ч.2 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення - відмовити.
2. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення моральної шкоди залишити без руху.
4. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
5. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Григораш