УХВАЛА
07 вересня 2026 р. Справа № 520/10247/25 м. Харків
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, клопотання про звільнення від сплати судового збору та питання можливості відкриття апеляційного провадження по справі № 520/10247/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Отже, повний текст оскаржуваного рішення виготовлений 28.05.2026, копія вказаного рішення отримана ОСОБА_1 - 28.05.2026. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги фактично є 20.04.2026 (з урахуванням вихідних днів).
Апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду подано ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" - 11.06.2026, тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого ст. 295 КАС України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та встановлено відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи те, що вимоги ухвали суду у встановлений судом та законом строк не виконані, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 повернуто скаржнику.
Відповідно до відомостей, які місяться в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", копію вищезазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 - 26.08.2026.
У свою чергу, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся 02.09.2026, надавши квитанцію про сплату судового збору №[номер приховано] від 01.09.2026 у розмірі 1453,44 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 по справі № 280/656/22 зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав пропуску процесуального строку, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
У постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зробив висновок, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного акту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Згідно частини першої статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
З огляду на зазначене, враховуючи незначний термін пропуску строку, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню, що узгоджується з ч. 2 ст. 295 КАС України.
Враховуючи, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконані, недоліки усунені, перешкод для прийняття апеляційної скарги Другим апеляційним адміністративним судом та відкриття апеляційного провадження не встановлено.
Апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням порядку, визначеного ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, і строків апеляційного оскарження, передбачених ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження (ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 4 ст. 300 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Щодо клопотання заявника апеляційної скарги про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування апелянт посилається на те, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, сукупний дохід позивача за 2025 рік становив 2041,29 грн. П`ять відсотків цього доходу становлять 102,06 грн. Визначений апеляційним судом судовий збір у сумі 1453,44 грн перевищує цей показник більш ніж у чотирнадцять разів та становить понад сімдесят відсотків усього доходу позивача за попередній календарний рік, на підставі вищевикладеного просить звільнити його від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги., а у разі відмови у повному звільненні - зменшити розмір судового збору до суми, яка не перевищує п`яти відсотків доходу позивача за 2025 рік, або відстрочити його сплату до ухвалення рішення за результатами апеляційного перегляду
Колегія суддів, розглянувши клопотання вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", апелянт зобов`язаний сплачувати судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули слідує, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Крім того, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які підтверджують його доводи, зазначені в клопотанні та не наведено жодних підстав для звільнення від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Разом з цим, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1453,44 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №[номер приховано] від 01.09.2026.
Для звільнення від сплати судового збору повинні бути в наявності відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", - вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Таким чином, дослідивши доводи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та/або відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 121, 293, 295-297, 300, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року - задовольнити.
Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року по справі № 520/10247/25 - поновити.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року по справі № 520/10247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Зупинити дію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 520/10247/25.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Встановити учасниками справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали.
Витребувати із Харківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №520/10247/25.
Надіслати учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
Копію даної ухвали надіслати до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко