ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 р. Справа № 520/14988/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 01.07.26 по справі № 520/14988/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.12.2015 по 29.05.2026;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення з 24.06.2017 по 19.01.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 по справі № 520/14988/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 09.06.2026 отримано представником позивача 10.06.2026.
Представником позивача на виконання ухвали суду від 09.06.2026 подано заяву, в якій він просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі довідки ДПС у Донецькій області від 11.06.2026, відповідно до якої у позивача відсутні доходи з січня 2025 року по грудень 2026 року.
Ухвалою суду від 18.06.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову - відмовлено та позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 18.06.2026 отримано представником позивача 10.06.2026.
24.06.2026 представником позивача на виконання ухвали суду від 18.06.2026 було надано до суду клопотання, в якому зазначено, що 19.06.2026 з метою встановлення фінансового стану позивача направлені адвокатські запити до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо наявності/відсутності пенсійних та інших соціальних виплат, Державну службу зайнятості, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради про наявність/відсутність виплат за попередній календарний рік.
Станом на 29.06.2026 відповідь надійшла з Державного центру зайнятості.
Відповідь від Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Пенсійного фонду на адвокатські запити не надана.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що фактично адвокатські запити не виконані, а адвокатом, представником позивача, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не було вчинено жодних заходів.
Таким чином, суд вважав, що не надавши квитанцію про сплату судового збору у належному розмірі, який визначено судом в ухвалах суду від 09.06.2026 та від 18.06.2026, представником позивача не було усунено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 по справі №520/14988/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 520/14988/26, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що надані до суду першої інстанції довідки ГУ ДПС у Донецькій області, ГУ ПФУ в Донецькій області, Державного центру зайнятості у сукупності беззаперечно підтверджували відсутність доходів у позивача, що залишилося поза увагою суду першої інстанції, який з посиланням лише на не надання відповіді від Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, повернув позовну заяву, не обґрунтувавши при цьому недостатність наявних у матеріалах справи документів щодо незадовільного майнового стану позивача.
Стверджував, що суд фактично поставив можливість доступу позивача до правосуддя у залежність від належного виконання органом місцевого самоврядування обов`язку щодо надання відповіді на адвокатський запит, не зважаючи на те, що ані ОСОБА_1 , ані його представник не мають жодних правових механізмів примусити відповідний орган надати інформацію протягом встановленого судом строку для усунення недоліків позову.
Наполягав, що після винесення ухвали від 18.06.2026 позивач не залишив вимоги суду без виконання, а вжив усіх залежних від нього заходів для отримання документів, які суд визнав необхідними для підтвердження майнового стану, водночас суд першої інстанції самоусунувся від виконання покладеного на нього статтею 9 КАС України обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи.
Крім того, зауважив, що повертаючи позовну заяву, суд взагалі залишив поза увагою клопотання про продовження строку для усунення недоліків, повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про витребування доказів.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту позовної заяви, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, як установлено частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.
Так, позивачем заявлена одна позовна вимоги немайнового характеру, а саме, зокрема, щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову становить 1064,96 грн.
Водночас, відповідно до статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
На підтвердження обставин, викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, позивачем було надано до суду першої інстанції, зокрема, довідку з Пенсійного фонду України в Донецькій області, довідку із Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості та довідки із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, в яких зазначено, що позивач протягом 2025 року не отримував жодних доходів.
Тобто, надані позивачем документи підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача за попередній рік.
Колегія суддів зауважує, що не надання позивачем довідок Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та ГУ ПФУ в Донецькій області, у спірних правовідносинах не є тією обставиною, яка б ставила під сумнів зміст довідки пенсійного органу, яка була долучена позивачем до заяви від 29.06.2026.
Крім того, судом не наведено мотивування висновку про те, що не надання такого документу, як довідка Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, унеможливлює встановлення майнового стану позивача, за наявності інших документів, зокрема довідки ГУ ДПС у Донецькій області.
При цьому, позивачем повідомлялись обставини неотримання відповіді від Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради станом на 29.06.2026, тобто у встановлений ухвалою від 18.06.2026 строк, та висловлено прохання витребувати відповідну довідку у судовому порядку, однак судом першої інстанції вказане клопотання залишилось без розгляду, як і клопотання про продовження строку на усунення недоліків.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійсно самоусунувся від надання оцінки документам, наданих позивачем на підтвердження незадовільного майнового стану позивача, а не вирішення заявлених позивачем клопотань призвело до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 по справі № 520/14988/26 - скасувати.
Справу № 520/14988/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко