УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа №215/6361/24
адміністративне провадження №К/990/38709/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» (далі - ПАТ «КИЇВСТАР», відповідач) , в якій просив:
- встановити наявність компетенції (повноважень) ПАТ «КИЇВСТАР» при отриманні заяви від 05.07.2024 створювати штучні перешкоди для належного розгляду і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати надати запрошення для повторного розгляду заяви, а після розгляду її надати потрібну ОСОБА_1 інформацію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень) повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк, позивач недоліки позовної заяви не усунув.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 215/6361/24 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України зазначено, що ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, позовна заява повертається з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись частиною п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Суд першої інстанції в ухвалі від 04.11.2024, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, виходив з того, що позивач, посилаючись на незадовільний майновий стан, надав лише довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 18.09.2024 № 4379 про суму отриманої компенсації за надання соціальних послуг особам з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 31 068,00 грн.
Проте, на переконання суду першої інстанції, вказана довідка не є достатнім доказом підтвердження скрутного майнового стану позивача, оскільки стосується лише одного джерела доходу та не виключає отримання позивачем протягом календарного року інших доходів (вкладів, нерухомого та рухомого майна, грошових допомог і компенсацій, пенсії тощо).
Отже, суд першої інстанції зважив на те, що позивачем подані не всі наявні у нього документи, які свідчать про його майновий стан та які могли б вплинути на оцінку судом рівня його майнового стану, а розмір задекларованого доходу не перевищує 5 відсотків від розміру судового збору.
Повертаючи ОСОБА_1 його позовну заяву, Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 03.12.2024, зокрема, розглянувши подані клопотання в межах їх доводів та надавши їм оцінку, встановив, що станом на день постановлення ухвали про повернення позовної заяви зазначені недоліки в ухвалі від 04.11.2024 не усунуто (документа про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, не надано). За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, вказавши й про те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Із зазначеним висновком суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши ухвалу без змін.
За доводами касаційної скарги, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 133 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Водночас, як зазначено вище позов повернуто ОСОБА_1 саме у зв`язку із невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що в касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Водночас скаржник чітко не зазначив, які саме норми процесуального права було порушено судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху.
Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Разом із касаційною скаргою скаржником подано заяву про звільнення від сплати судового збору. Мотивуючи вказану заяву, заявник посилається на свій майновий стан, зокрема, на підтвердження вказаного надає довідку з Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 30.06.2026 № 935, згідно якої ОСОБА_1 отримує з 01.01.2025 по 17.05.2026 компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 у загальному розмірі 37 485,00 грн.
Вирішуючи вказану заву, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у справі № 990/69/26 погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки копія витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників про суми виплачених доходів та утриманих податків не є належним доказом майнового стану, оскільки не виключає наявності у позивачки інших джерел доходу. Доказами, які підтверджують майновий стан особи, можуть бути, зокрема, довідки з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік ТА з органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік (у разі перебування особи на пенсійному обліку).
Оцінивши наведені скаржником доводи та подані на підтвердження його майнового стану докази у взаємозв`язку з положеннями закону, які регулюють питання сплати судового збору, Суд зазначає таке.
Як вже зазначалося, що на підтвердження поданої заяви, скаржник надав довідку з Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 30.06.2026 № 935, згідно якої ОСОБА_1 отримує з 01.01.2025 по 17.05.2026 компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 у загальному розмірі 37 485,00 грн.
Зважаючи на відсутність інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявлених вимог, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору.
Питання пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом № 3674-VI.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 01 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.
Отже розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 3328,00, грн.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 26.06.2025 (повний текст складено 26.06.2025), а касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку у серпні 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи це отриманням оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції лише 31.07.2026, а до цього часу скаржник фактично був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах тридцятиденного строку на касаційне оскарження тому просить поновити пропущений строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи подану заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає про таке.
Право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Доводи скаржника про отримання копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 лише 31.07.2026 не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. До касаційної скарги не додано ані розписки про отримання копії рішення, ані конверта суду (у разі направлення поштою), що унеможливлює перевірку Судом дійсного моменту обізнаності заявника з повним текстом судового рішення. Сама лише вказівка на дату отримання копії судового рішення за відсутності документального підтвердження є суб`єктивним твердженням скаржника, яке не доводить наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.
Крім того наданий скаржником лист Дніпропертовського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 № 44980/26 вказує лише про направлення йому копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025, водночас не доводить ненадсилання такої копії судом апеляційної інстанції після ухвалення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що відповідно до інформації, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, надання загального доступу до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 забезпечено 30.06.2025 (128430806).
Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції обмежений у можливості повно та всебічно дослідити всі матеріали справи, оскільки до суду подається безпосередньо касаційна скарга та додані до неї документи без витребування матеріалів адміністративної справи в повному обсязі.
Таким чином, оскільки заявлена скаржником заява про поновлення строку на касаційне оскарження не підтверджено належними та допустимими доказами, це позбавляє суд касаційної інстанції можливості дійти висновку про поважність причин пропуску такого строку та вирішити питання про його поновлення.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржниці строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; документа про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами наявності поважних причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 215/6361/24.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР» про встановлення наявності компетенції (повноважень) - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
2) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)) або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
3) клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами наявності поважних причин пропуску такого строку.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду