Ухвала № 139535977 у справі № 761/44814/23 від 20.08.2026

УХВАЛА

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 761/44814/23

провадження № 61-6257св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А, Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів,

треті особи: Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів, треті особи: Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора, про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків, стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Євграфової Є. П., Писаної Т. О.

та за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куликова Олександра Андрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив застосувати наслідки недійсності правочину за результатом аукціону з продажу автомобіля марки «AUDI А6», 2018 року випуску, vin НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (республіка Чехія), який було проведено Товарною біржою «Продажі» 08 квітня 2021 року, а саме протокол від 08 квітня 2021 року № 32 та договір купівлі-продажу, укладений з переможцем аукціону ОСОБА_1 ; стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), на свою користь 417 934,28 грн, інфляційні втрати в розмірі 158 346,00 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, у справі № 366/1298/21 позовні вимоги Компанії Fors Trade S.R.O. задоволено. Визнано недійсними результати аукціону з продажу автомобіля «AUDI A6», 2018 року випуску, р/н НОМЕР_2 (республіка Чехія) 08 квітня 2021 року, а саме протоколу від 08 квітня 2021 року № 32 та договір купівлі-продажу, укладений з переможцем аукціону ОСОБА_1 .

Позивач не знав про суттєві недоліки проданого йому товару. Враховуючи той факт, що недійсність правочину встановлена рішенням суду, що набуло чинності, предметом у цьому позові є не право на реституцію, що саме по собі випливає з факту визнання правочину недійсним, а визначення сторони договору купівлі-продажу, яка несе цивільно-правову відповідальність за цей делікт, чи завдані іншій стороні збитки та в якій мірі.

Крім того, просив стягнути з відповідача інфляційні витрати.

З огляду на те що він зазнав душевних страждань і йому завдано моральної шкоди, просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 23 липня 2024 року позов задовольнив частково. Застосував наслідки недійсності правочину до результатів аукціону з продажу автомобіля марки «AUDI А6», 2018 року випуску, vin НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (республіка Чехія), який було проведено Товарною біржою «Продажі» 08 квітня 2021 року, а саме протокол від 08 квітня 2021 року № 32 та договір купівлі-продажу, укладений з переможцем аукціону ОСОБА_1 . Стягнув з АРМА на користь ОСОБА_1 417 934,28 грн. В іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за автомобіль були зараховані на рахунок АРМА. При реєстрації автомобіль був вилучений у позивача у зв`язку з розшуком в Інтерполі. Оскільки позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на автомобіль, а рішенням суду результати аукціону з продажу автомобіля були визнані недійсними, у нього виникло право повернення сплачених за результатами недійсного аукціону коштів шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення з відповідача на користь позивача 417 934,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову про стягнення інфляційних втрат суд виходив з того, що вони є недоведеними. Також суд зазначив, що позивач не довів належними і допустимими доказами сам факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача.

У липні 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000,00 грн та судового збору в розмірі 7 850,00 грн.

Шевченківський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 06 серпня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду задовольнив частково. Стягнув з АРМА на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 180,00 грн та судовий збір у розмірі 5 252,00 грн.

Враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 20 000,00 грн. З огляду на те що позов задоволено частково, а саме на 55,9 %, суд дійшов висновку, що на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 180,00 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року в частині відмови з задоволенні позову скасував та в цій частині ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з АРМА на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 609,77 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Апеляційну скаргу АРМА на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року залишив без задоволення.

Апеляційну скаргу АРМА на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року задовольнив частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з АРМА на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 469,44 грн. У задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку щодо того, що у позивача виникло право на повернення сплачених за результатами недійсного аукціону коштів у сумі 417 934,28 грн, шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів з відповідача на його користь.

Враховуючи, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 609,77 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що отримав стрес, душевні та моральні переживання, втратив психологічну рівновагу. Це вплинуло на якість повсякденного життя позивача, в тому числі за рахунок того, що він витрачав багато часу та зусиль для відновлення порушеного права. Суд першої інстанції помилково не врахував той факт, що позивач довів протиправність дій відповідача. З огляду на обставини цієї справи суд вважав, що 10 000,00 грн буде достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги АРМА в частині того, що заявлений позивачем розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів щодо понесених витрат. Апеляційний суд також зазначив про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення, оскільки інші учасники справи були позбавлені права заявити свої заперечення по суті заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2025 року АРМА подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 9 Закону України «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у подібних правовідносинах, а саме - про обов`язок АРМА щодо перевірки активу, на який накладено арешт, та переданого в управління АРМА транспортного засобу на предмет його розшуку в Інтерполі під час здійснення процедури реалізації.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Водночас Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» не передбачено здійснювати перевірку транспортних засобів на предмет їх розшуку в Інтерполі, і АРМА під час реалізації автомобіля не володіло інформацією, що транспортний засіб перебуває саме у розшуку.

Враховуючи, що АРМА не завдало позивачу шкоди, у суду не було підстав задовольняти вимоги позивача.

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куликов О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 643/3012/20, від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 926/3602/23, від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21, від 10 липня 2024 року у справі № 18/257.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин статтю 661 ЦК України за аналогією закону. Суди необґрунтовано відмовили в стягненні інфляційних втрат у сумі 158 346,21 грн з дати вилучення автомобіля і до часу звернення до суду з цим позовом.

Заявник не погоджується із сумою моральної шкоди, визначеною апеляційним судом.

Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд не врахував, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.

У липні 2025 року АРМАподало відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куликова О. А., у якому просило залишити її без задоволення, а касаційну скаргу АРМА - задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куликова О. А. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АРМА.

17 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21 (провадження № 12-35гс23) дійшла висновку, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (зокрема, стягнення коштів у порядку реституції) є майновим, а не процесуальним позовом.

Таким чином, вимога про повернення коштів, отриманих за недійсним правочином, є майновим спором, що стосується захисту майнового права однієї зі сторін, яка зазнала збитків внаслідок такого правочину.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі за майновими вимогами про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення 417 934,28 грн, стягнення інфляційних втрат в розмірі 158 346,00 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн, що в загальному розмірі становить 676 280,28 грн

Отже, ціна позову у цій справі з урахуванням пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Таких випадків суд касаційної інстанції не встановив.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Визначені законом правила щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справах «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), рішення від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomezdela Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) рішення від 19 грудня 1997 року), згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року, у зв`язку із закінченням касаційного перегляду їх виконання необхідно поновити.

Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, статтями 19, 260, 389, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів, треті особи: Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора, про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року і за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куликова Олександра Андрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун