УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 202/6317/21
провадження № 61-11064ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Зайцева А. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ястребова Євгенія Богданівна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, процентів за користування чужими грошовими коштами,
ВСТАНОВИВ:
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 12 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнив частково. Стягнув з відповідачки на користь позивача недоплачену суму за договором купівлі-продажу - 459 433,00 грн, 3 % річних за період з 17 жовтня 2018 року до 12 липня 2023 року - 65 289,83 грн та інфляційне збільшення за цей період в сумі 287 848,60 грн, а всього - 812571,43 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 недоплачену суму за договором купівлі-продажу - 459 433,00 грн, 3 % річних за період з 17 жовтня 2018 року до 12 липня 2023 року - 65 289,83 грн та інфляційне збільшення за цей же період в сумі 287 848,60 грн, а всього - 812 571,43 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
20 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.
Касаційна скарга була підписана особисто відповідачкою та до вказаної скарги не було додано довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження її представника.
Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав їй строк для усунення недоліків касаційної скарги - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою від 12 лютого 2024 року Верховний Суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 27 грудня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою від 30 квітня 2024 року Верховний Суд на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України повернув ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, оскільки заявниця, отримавши копію ухвали Верховного Суду від 12 лютого 2024 року, недоліки касаційної скарги у визначений судом строк не усунула.
19 серпня 2026 року ОСОБА_1 повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником - адвокатом Ястребовою Є.Б. в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того, 19 серпня 2026 року заявниця подала до Верховного Суду клопотання, сформоване її представником- адвокатом Ястребовою Є. Б. в системі «Електронний суд», у якому просить визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень та поновити заявниці цей строк.
Клопотання мотивоване тим, що пропуск строку стався не внаслідок пасивної поведінки ОСОБА_1 чи її свідомого зволікання з реалізацією процесуальних прав, а внаслідок обставин, пов`язаних із неналежним здійсненням професійного представництва адвокатом Громовим Ю. А., який був її представником під час розгляду цивільної справи № 202/6317/21. Заявниця ОСОБА_1 стверджує, що перебуваючи за межами України та діючи через професійного представника, вона не мала об`єктивних підстав припускати, що подана від її імені касаційна скарга буде повернута через неусунення адвокатом установлених Верховним Судом недоліків, що адвокат не повідомить її про таке повернення та що надалі цей самий адвокат здійснюватиме представництво протилежної сторони у спорі, який виник безпосередньо у зв`язку із судовим рішенням у справі № 202/6317/21. Після встановлення факту повернення первісної касаційної скарги ОСОБА_1 без невиправданого зволікання вжила заходів для залучення іншого представника, підготовки належної касаційної скарги та повторного звернення до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Судове рішення у справі № 202/6317/21 продовжує створювати для ОСОБА_1 істотні майнові наслідки, а на його підставі до неї заявлені нові грошові вимоги у значному розмірі. Посилаючись на викладене, заявниця вважає, що поновлення строку на касаційне оскарження відповідатиме принципам верховенства права, справедливості та пропорційності, забезпечить реальну, а не суто формальну можливість реалізації відповідачкою права на касаційне оскарження та не призведе до покладення на неї негативних процесуальних наслідків поведінки представника, який мав діяти виключно в її інтересах.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Згідно із статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на касаційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною третьою статті 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
Тобто сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Установлено, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року складений 07 листопада 2023 року. Дніпровський апеляційний суд надіслав вказану постанову до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення - 08 листопада 2023 року, забезпечено надання загального доступу - 10 листопада 2023 року.
Касаційну скаргу повторно відповідачкою подано 19 серпня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Тобто уцій ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску до касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені заявником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення з касаційною скаргою, тобто ті обставини, які визначені виключно у частині третій статті 394 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «особою, не повідомленою про розгляд справи», не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Із судових рішень, ухвалених у цій справі, убачається, що, не погодившись із рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 оскаржувала в апеляційному порядку рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
12 липня 2023 року, відповідачка (яка була ініціатором апеляційного перегляду) була обізнана про розгляд даної справи.
Разом із тим, касаційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
При цьому посилання заявниці на обставини, пов`язані із неналежним здійсненням професійного представництва адвокатом Громовим Ю. А., який був її представником під час розгляду цивільної справи № 202/6317/21, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Адвокат як представник, який бере участь у судовому процесі від імені учасника справи (сторони чи третьої особи), інтереси якого він представляє, наділений і процесуальними правами та обов`язками учасника справи, якого представляє, за умови, що в документі, який підтверджує повноваження представника (ордері, договорі про надання правової допомоги, довіреності) немає застережень про обмеження повноважень.
Участь сторони (третьої особи) у судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом учасника справи, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, а відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави. Тож, незважаючи на те, що вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів у суді, є правом особи (учасника справи), однак дане право передбачає також і настання відповідних юридичних наслідків для учасника справи (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду). Незнання цього останнім не відміняє настання відповідних наслідків.
Таким чином, участь позивача (учасника справи) у судовому процесі через свого представника, повноваження якого належним чином підтверджені, слід розцінювати як участь самого позивача, у зв`язку із чим і наслідки вчинених представником процесуальних дій поширюються на особу, яку представляють (позивача), незалежно від того, якою є особиста поведінка цієї особи. Інше суперечило б самій сутності інституту представництва.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 990/330/23.
Таким чином, оскільки адвокат є представником особи - учасника справи - на підставі відповідного договору, а тому саме такий учасник справи як замовник певних правових послуг несе ризик обрання неналежного контрагента, а так само ризик неможливості надання певних послуг.
При цьому слід зазначити, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку заявника, виникнення організаційних складнощів у нього для своєчасного подання скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю заявника за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
При таких обставинах право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад цивільного судочинства.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана після одного року з дня складення повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а виключні обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою належить відмовити.
Керуючись статтею 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ястребова Євгенія Богданівна, на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев