Ухвала
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 209/5542/24
провадження № 61-16555св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 03 липня 2025 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 15 липня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року
ВСТАНОВИВ:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 08 квітня 2024 року № E.17.U.0.0/4-6999332 про її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 28 березня 2024 року та 29 березня 2024 року) без поважних причин; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» звільнити ОСОБА_1 на підставі поданої 22 серпня 2022 року заяви про звільнення за власним бажанням згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України з дотриманням усіх гарантій згідно законодавства; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2022 року до дня ухвалення рішення суду із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 2 757,81 грн.
Дніпровський районний суд м. Кам`янського рішенням від 03 липня 2025 року позов задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом. Визнав незаконним та скасував наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 08 квітня 2024 року № E.17.U.0.0/4-6999332 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 28 березня 2024 року та 29 березня 2024 року) без поважних причин. Зобов`язав АТ КБ «ПриватБанк» звільнити ОСОБА_1 на підставі поданої 22 серпня 2022 року заяви про звільнення за власним бажанням згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України з дотриманням усіх гарантій згідно законодавства. Стягнув із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2022 року до 03 липня 2025 року в розмірі 500 000,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський районний суд м. Кам`янського додатковим рішенням від 15 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Переверзева І. В. про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково. Стягнув із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. В решті вимог відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 03 липня 2025 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2022 року до 03 липня 2025 року в розмірі 500 000,00 грн скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2022 року до 03 липня 2025 року в розмірі 2 062 841,88 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення, а додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 15 липня 2025 року - без змін.
Дніпровський апеляційний суд додатковою постановою від 20 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Переверзева І. В. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. У іншій частині вимог заяви відмовив.
29 грудня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 03 липня 2025 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 15 липня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
23 лютого 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Ухвалами Верховного Суду від 05 січня, 25 лютого 2026 року відкрито касаційні провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, ураховуючи категорію та складність справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки правильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, 252, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 03 липня 2025 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 15 липня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року , призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
А. І. Воробйова
Є. В. Коротенко