УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 441/1505/25
провадження № 61-10718ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шачіна Наталія Миколаївна, на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування власністю шляхом вселення в квартиру,
УСТАНОВИВ:
1. 11 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 (далі - відповідачка) - адвокат Шачіна Н. М. через підсистему «Електронний Суд» подала касаційну скаргу на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року у цивільній справі № 441/1505/25.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки заявник підставами касаційного оскарження судових рішень одночасно зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
3. Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
4. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
6. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
7. Підстави, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, тому особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
8. Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
9. В поданій касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 358, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
10. Також в касаційній скарзі вказано, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 391 ЦК у правовідносинах, коли співвласник ідеальної 1/3 частки двокімнатної квартири вселяється до неї з наданням безперешкодного доступу до усіх приміщень без визначення порядку користування та без залучення до участі у справі решти співвласників.
11. Тобто в касаційній скарзі одночасно зазначено пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК.
12. Натомість у касаційній скарзі сторона позивача узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, проте не конкретизує, які норми права застосовані судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку Верховного Суду та щодо яких норм права відсутній такий висновок.
13. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК.
14. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
15. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання через підсистему «Електронний Суд» уточненої касаційної скарги з визначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі.
16. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
17. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шачіна Наталія Миколаївна, на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року у справі № 441/1505/25 залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шачіна Наталія Миколаївна, в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко