Справа № 461/7735/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О.В.
Провадження № 22-ц/811/1085/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: прокурора Мошкова Д.І.,
Гончарової М.О. та її представника - Коваль О.Р.,
ОСОБА_1 та його представника - Бедрія М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2025 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Коваль О.Р. звернулася з позовом до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 квітня 2010 року.
У шлюбі в них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя у сторін не склалось у зв`язку з постійними конфліктами і сварками, з червня 2016 року проживали окремо, спільного господарства не вели, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23червня 2017 у справі № 460/1544/17 шлюб між сторонами розірваний.
З червня 2016 року по серпень 2021 року донька ОСОБА_4 проживала разом зі своєю матір`ю та бабусею і дідусем зі сторони матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі серпня 2021 року по теперішній час донька ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачка стверджувала, що з 2018 року Відповідач жодним чином не проявляє батьківської уваги по відношенню до доньки, не цікавиться її життям, станом здоров`я, її фізичними та духовними потребами, не приймає участі у її вихованні, не надає матеріальної допомоги.
17 вересня 2022 року Позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , який піклується про дитину, займається її вихованням, разом з матір`ю утримує дитину фінансово, відвідує батьківські збори, забезпечує відвідування дитиною заняття з акробатики та плавання, бере активну участь в усіх аспектах життя дитини, тоді як біологічний батько (Відповідач) з 2018 року повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунувся від виховання доньки та спілкування з нею, від надання будь-якої матеріальної допомоги в лікуванні, оздоровленні, харчуванні, заняттях спортом та інше, що призвело до відсутності психоемоційного зв`язку між біологічним батьком та дитиною.
У зв`язку з наведеним, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_4 (т.1 а.с.1-12).
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покладено на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків у відношенні до доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що з 2018 року відповідач повністю ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунувся від виховання доньки та спілкування з нею, а також від надання будь-якої матеріальної допомоги в лікуванні, харчуванні, заняттях спортом, що призвело до повної відсутності психоемоційного зв`язку між біологічним батьком та дитиною.
Відповідач не володіє жодною інформацією, щодо життя доньки, її навчання та виховання. Орган опіки та піклування Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, встановивши повне небажання дитини спілкуватися та бачитися з батьком.
Висновки суду про чинення позивачкою перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною є необґрунтованими, і не підтвердженні належними та допустимими доказами
На даний час дитина ОСОБА_4 зростає у благополучній сім`ї, де її люблять і опікуються нею, у неї склалися чудові, теплі стосунки з вітчимом, якого вона називає батьком.
Свідоме тривале ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини, що призвело до відсутності психоемоційного зв`язку між батьком та дитиною, адаптованість дитини до відносин у сім`ї з чоловіком її матері є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.
Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 , на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора Мошкова Д.І., ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17квітня 2010 у Галицькому відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції уклали шлюб, актовий запис №70, який був розірваний рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 червня2017 у справі № 460/1544/17 (а. с. 13-14).
Від шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 17).
З червня 2016 року по серпень 2021 року донька ОСОБА_4 проживала разом зі своєю матір`ю (Позивачкою у цій справі) та бабусею і дідусем зі сторони матері за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання (а. с. 24).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, на теперішній час донька ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 20-21).
17 вересня 2022 року Позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1888 (а. с. 23).
Як вбачається з характеристик ОСОБА_4 , наданих дошкільними закладами, батько дівчинки ОСОБА_1 контакту з такими не підтримував, з вихователями не спілкувався, на батьківські збори не з`являвся, оплати не вносив (а. с. 27, 28, 29, 30, 31). Дівчинка характеризується як старанна, здібна та допитлива учениця, яка має добрі навчальні досягнення та бере активну участь у позакласній роботі школи. Дитина завжди охайна та доглянута. Мати, ОСОБА_2 , та вітчим, ОСОБА_5 , цікавляться шкільним життям дитини та відповідально ставляться до її виховання в сім`ї. Надають посильну допомогу у навчально-виховному процесі ліцею. Постійно підтримують зв`язок з навчальним закладом та класним керівником, з розумінням ставляться до рекомендацій учителів. Забезпечують відвідування дитиною різноманітних навчально-виховних заходів та позашкільних гуртків, дбаючи про всебічний розвиток дитини.
З 2019 року дитина знаходилась на диспансерному обліку у зв`язку з рідкісним орфанним захворюванням E73 переліку тяжких захворювань, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність відповідно до постанови КМУ від 27.12.18 №1161, а саме, діагноз: диспепсія/розлад травлення (а. с. 34).
У дитини вроджена непереносимість лактози з вираженими проявами мальабсорбації та непереносимість глютену, тому донька потребувала безлактозної та безглютенової дієти під постійним контролем гастроентеролога, відповідно до рекомендацій сімейного лікаря (а. с. 36).
Окрім того, відповідно до медичної довідки КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання» клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» від 04 вересня 2024 року, у доньки встановлений діагноз: вальгусна деформація стоп, сколіотична постава, хронічний гастродуоденіт (а. с. 41).
Донька ОСОБА_8 займається також акробатикою та плаванням, що також потребує фінансових витрат, та які, як стверджує Позивачка, та підтверджується довідками про оплату членських внесків та відповідними платіжними інструкціями, оплачує Позивачка разом з її теперішнім чоловіком - ОСОБА_5 (а. с. 47-48, 51-58).
За клопотанням Позивачки ОСОБА_2 в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .
Зокрема, свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною матір`ю дитини - ОСОБА_4 . З Позивачкою знаходиться в близьких стосунках, та зустрічаються приблизно 1 раз на 2 тижні. З Відповідачем не спілкується та не бачила його з моменту, коли дитині - ОСОБА_4 виповнилось 2 роки. Відповідач жодної участі у вихованні дитини з того часу не бере. Зазначила, що дитина багато часу проводить з вітчимом - ОСОБА_5 . На думку свідка, дитині з вітчимом дуже комфортно.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є сусідкою Позивачки близько 5 років. Їх діти дружать. За цей час свідок Відповідача жодного разу не бачила. Дівчинку виховують мати - ОСОБА_2 та вітчим - ОСОБА_5 , якого дівчинка називає татом.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою Позивачки. Їх діти дружать приблизно зі 6-річного віку. Дитина ОСОБА_4 з вітчимом - ОСОБА_5 у чудових стосунках та називає його татом, тоді як Відповідача свідок ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що є чоловіком Позивачки. У стосунках перебувають близько 5 років, одружені з 2022 року. З дитиною ОСОБА_4 свідок у близьких стосунках, дуже її любить та вважає своєю донькою. Відповідача жодного разу свідок не бачив, також Відповідач у житті та вихованні доньки жодної участі не бере.
За клопотанням Відповідача ОСОБА_1 в суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона є мамою Відповідача. З онукою - ОСОБА_4 востаннє бачилася, коли дитині було 3 роки, після цього спілкувалися по відеозв`язку. З початку війни ні свідок, ні Відповідач з дитиною не спілкуються, оскільки Позивачка з дитиною переїхала за кордон, та не повідомила про їх місце перебування. Зазначила, що її син - ОСОБА_1 дуже любить доньку та бажає з нею спілкуватись, але Позивачка цьому перешкоджає.
Свідок ОСОБА_13 надала суду такі пояснення. Свідок є дружиною Відповідача. У стосунках перебувають приблизно з 2019 року. Доньку Відповідача - ОСОБА_4 свідок жодного разу не бачила. Зазначила, що до початку війни Відповідач спілкувався з донькою, однак втратили зв`язок, оскільки мама дитини переїхала разом з нею за кордон. Вказала, що Відповідач любить доньку та бажає з нею спілкуватись.
У матеріалах справи також знаходяться нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_14 у своїй заяві надав такі пояснення. Свідок є братом Відповідача. У Відповідача є донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і з моменту народження дитини Відповідач не був байдужим до її життя: намагався підтримувати регулярний контакт, цікавився побутовими й медичними питаннями, прагнув бути присутнім у повсякденних подіях дитини та неодноразово просив забезпечити можливість зустрічей. неодноразово просив забезпечити можливість зустрічей. Свідок підтверджує, що приблизно з моменту народження дитини стосунки між сторонами почали істотно погіршуватися без зрозумілої для нього причини, і зі слів Відповідача йому стало відомо про безпідставні сварки та епізоди агресивної поведінки Позивачки щодо Відповідача, у тому числі фізичної. Свідок також підтверджує як факт, який він безпосередньо спостерігав, що у цей період його брат перебував у пригніченому емоційному стані, був виснажений, розгублений і подавлений, пояснюючи це страхом втратити контакт з донькою та постійним тиском у сімейних конфліктах. Свідок підтверджує, що після переїзду Позивачки у 2016 році до своїх батьків у м. Яворів, Відповідач був змушений їздити туди майже щодня лише для того, щоб мати можливість побути з дочкою. Свідку відомо, що через те, що автомобіль був переданий Позивачці, така логістика була для Відповідача вкрай виснажливою, і він витрачав на дорогу в обидва боки понад 6 годин сумарно за день, що істотно ускладнювало його нормальний спосіб життя, роботу і відпочинок, але він продовжував ці поїздки, бо вважав їх єдиною реальною можливістю бачити доньку. Свідок підтверджує, що після врегулювання майнових питань між подружжям, зокрема передання Позивачці спільного майна (включно з правами вимоги на об?єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_3 та автомобіля), поведінка Позивачки щодо Відповідача та їх сім?ї стала більш конфліктною і зневажливою. Свідок також підтверджує, що, зі слів Відповідача, з 2017 року, після передання на користь сім?ї Позивачка права участі у фонді фінансування будівництва, він почав регулярно стикатися з перешкодами у побаченнях з дочкою: зустрічі переносилися або скасовувалися в останній момент, часто з посиланням на раптову хворобу або інші причини, а також траплялися випадки, коли Позивачка не відповідала на дзвінки і фактично унеможливлювала погодження часу зустрічі. Свідок підтверджує, що йому невідомо і він не спостерігав обставин, які могли б свідчити про жорстоке поводження Відповідача з дитиною, насильницьку поведінку щодо неї, створення ним загрози життю чи здоров?ю дитини, або інші дії, які могли б обґрунтовувати позбавлення його батьківських прав. Свідку також невідомо і він не спостерігав фактів, які б свідчили про асоціальну поведінку Відповідача, небезпечну для дитини. Навпаки, з його спостережень та зі слів брата випливає, що його проблема полягала не у відсутності бажання виховувати дитину, а у систематичному обмежені контактів з донькою, що спричинило для нього тривалий психоемоційний занепад, який він сам характеризував як депресивний стан. Свідок також зазначив, що усвідомлює відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей (т.1 а.с. ).
Свідок ОСОБА_15 , який є батьком Відповідача, у своїй заяві надав такі пояснення. Свідку відомо, що упродовж тривалого часу Позивачка мала проблеми з настанням вагітності, і він особисто спостерігав, як його син, ОСОБА_1 , докладав значних зусиль для організації медичної допомоги: шукав лікарів, домовлявся про консультації, забезпечував фінансування обстежень та лікування, виходячи з того, що прагнув народження дитини і стабільного сімейного життя. Упродовж приблизно п?яти років сімейного життя сина свідок бачив, що він систематично працював з підвищеним навантаженням, суміщаючи декілька видів зайнятості, з очевидною метою забезпечити потреби сім?ї та створити для неї належні житлово-побутові умови, тоді як Позивачка, наскільки йому відомо, працювала на одній роботі - інспектором деканату у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, і при цьому в побутових питаннях неодноразово покладалася на фінансову підтримку його сина. Свідок підтверджує, що йому було відомо про регулярні звернення Позивачки до його сина з проханнями надати кошти на поточні витрати; зі слів сина, вона не могла самостійно покривати навіть окремі базові потреби (зокрема, витрати на стоматологічні послуги) та наполягала, щоб ці витрати оплачував він. Свідок також підтверджує, що у 2013 році він продав земельну ділянку поблизу м. Львова, у с. Ков?ярі, і отримані від продажу кошти у сумі 17 000 доларів США були спрямовані на фінансування придбання житла для сім?ї його сина. Це житло, наскільки відомо свідку, є тим житлом, у якому Позивачка проживає і надалі. Ініціатива щодо пришвидшення продажу земельної ділянки, як пам`ятає свідок, активніше виходила з боку Позивачки, і в період підготовки продажу вона брала участь у впорядкуванні цієї ділянки. Свідку відомо, що під час розірвання сімейних відноси Позивачка наполягала на переданні їй майна у значно більшому обсязі, ніж половина, а саме взагалі усього майна, пояснюючи це тим, що дитина залишалася з нею. Зі слів його сина, під інтенсивним психологічним тиском та з огляду на страх втратити контакт з дитиною, він погодився передати Позивачці квартиру, автомобіль та інші активи/кошти, які були здебільшого сформовані саме його заробітками. Позивачка, як зазначав свідок, і далі живе в цій квартирі вже багато років, тоді як його син змушений винаймати житло за ринковою ціною. Після фактичного передання усього означеного майна, як відомо свідку з особистих спостережень та зі слів сина, доступ Відповідача до дитини почав звужуватися, а згодом створювалися перешкоди у стабільних побаченнях і комунікації не лише для нього, але й для членів його сім?ї. Свідок проживає у с. Волосянка Стрийського району Львівської області і через вік та обмежені можливості пересування не має змоги регулярно приїжджати до м. Львова для зустрічей з онукою. Водночас він завжди мав намір бачити ОСОБА_16 у себе в гостях і підтримувати з нею нормальний родинний зв?язок. Свідку також відомо, що за надання завідомо неправдивих відомостей передбачена відповідальність згідно із законом.
Допитана в суді першої інстанції як свідок Позивачка ОСОБА_2 надала такі пояснення. З Відповідачем вони розлучились у 2017 році. Останнє побачення у Відповідача з їх спільною дитиною - ОСОБА_4 було понад 5 років тому. З того часу Відповідач жодної участі у вихованні та житті дитини не бере, а дитину виховує Позивачка разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 , якого дівчинка називає татом. Стверджує, що Відповідач не бажає бачитись з дитиною, оскільки будь-яких дій для цього не робив. Перешкоди Відповідачу у спілкуванні з дитиною вона не чинила, завжди відповідала на його телефонні дзвінки, якщо не мала змоги розмовляти, то передзвонювала пізніше.
Допитаний в суді перешої інстанції в якості свідка Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що дуже дуже любить свою доньку - ОСОБА_4 , адже вона довгоочікувана дитина. З донькою не бачились відтоді як почалась війна, оскільки Позивачка відвезла її за кордон та перешкоджала у їх спілкуванні з дитиною, зокрема не відповідала на дзвінки та не повідомляла про їх місцезнаходження. Зазначив, що не знав, коли Позивачка з дитиною повернулася з-за кордону, оскільки Позивачка його про це не повідомляла. Написати він її не міг, адже Позивачка обмежила йому доступ до своєї сторінки у соцмережах. Зазначив, що бажає спілкуватись зі своєю донькою та брати участь у її вихованні.
Крім того, за клопотанням ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи:
характеристику ОСОБА_17 , учениці 4-А класу ліцею №80 ЛМР, у якій зазначено, що батько ОСОБА_1 протягом четвертого класу та у попередні роки не підтримує контакт ліцеєм, участі у навчально-виховній1 роботі ліцею не бере;
довідку №1 від 11 травня 2026 року про заняття ОСОБА_4 акробатикою та оплату членських внесків ОСОБА_18 . Та ОСОБА_19
флеш-накопичувач на якому у межах цивільної справи №461/8807/25 проводилося опитування дитини ОСОБА_4 . При опитуванні ОСОБА_8 зазначала, що вона не пам`ятає ОСОБА_1 , не знає як звати її бабусю і дідуся по батьковій лінії, не спілкується з ними. Своїм батьком вважає ОСОБА_20 , а її сім`я - це її мама ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та сестра ОСОБА_23 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 січня 2026 року №260001-вих№4437, вважається за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.170-171).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Відтак, суд першої інстанції правильно не погодився із даним висновком, оскільки він є однобічним, побудований лише на доводах однієї сторони - матері дитини, наданих нею документів та їх заслуховуванні, при цьому викладені у ньому факти нічим не підтверджені та базуються лише на тому, що донька сторін проживає з позивачкою та її чоловіком, з яким у дитини склалися добрі стосунки, дитина фактично не знає свого батька. Комісія взяла до уваги лише усні заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав (т.1 а.с.170-171).
Аналізуючи усні пояснення малолітньої ОСОБА_24 про те, що у неї тепер є інший тато і вона не пам`ятає ОСОБА_1 , не знає нікого із своїх родичів по батьківській лінії, колегія суддів вважає їх щирими та такими, що заслуговують на довіру.
У той же час, у стандартах Ради Європи щодо дружнього до дитини правосуддя наголошується, що процедури мають бути сумлінними, адаптованими до потреб дитини, але водночас такими, що поважають гідність учасників, забезпечують процесуальну справедливість і не перетворюють процедуру на механізм приниження чи упередження.
Однак, якщо і дитина в певний момент каже, що вважає татом теперішнього чоловіка матері, це не дає автоматичної підстави «закривати» юридичний статус іншого з батьків. Комітет ООН з прав дитини у Загальному коментарі №12 прямо вказує, що право дитини бути вислуханою - це не формальна фраза і не одноразове запитання, а сукупність умов, за яких позиція дитини формується і висловлюється вільно, без тиску, страху лояльності чи емоційного блокування, і що у складних конфліктах дорослих ці умови є вирішальними.
Із матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні та відверто ворожі стосунки з 2016 року, практично після народження ОСОБА_6 .
Після розірвання шлюбу у 2017 році, сторони намагалися врегулювати майнові питання, зокрема, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 право участі у фонді фінансування будівництва на квартиру АДРЕСА_3 .
Майнові питання не врегульовано і з цього приводу, на даний час, Сихівським районним судом м. Львова розглядається цивільна справа №464/943/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_25 ( АДРЕСА_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НОВИЙ ЛЬВІВ» (м.Львів, вул.Литвиненка, 3), про поділ спільної сумісної власності подружжя,про поділ майна подружжя.
Також, Сихівським районним судом м. Львова розглядається цивільна справа №461/8807/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_26 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у її вихованні.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції надав правову оцінку поданим сторонами доказам і встановив, що відсутні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_1 як позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять обставин остаточного й свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачка відповідних доказів суду не надала.
Зазначені доводи позивачки в позовній заяві та в додатках не свідчать про остаточне й свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.
Проживання дитини на час розгляду справи разом із матір`ю та її чоловіком, які займаються вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що батько ОСОБА_6 не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.
Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач (доцент юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка) на даний час є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
При цьому не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
Отже, у цій справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_6 не відповідає її якнайкращим інтересам, оскільки обставини ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Апеляційний суд уважає, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з батьком.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19, від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24, від 16 липня 2025 року у справі № 542/342/24, від 23 липня 2025 року у справі № 638/3925/24, від 30 липня 2025 року у справі № 279/1536/24.
При цьому, враховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного про попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, поклавши на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.