31.08.2026 Справа № 363/5264/25
РІШЕННЯ
Іменем України
31 серпня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Рукас О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Левковець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Каращука Юрія Ігоровича, звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.05.2024 року (справа № 363/4125/23) з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 000,00 грн. на 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення суду від 07.05.2024 року з позивача на утримання сина ОСОБА_3 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісячно. Позивач зазначав, що з моменту ухвалення вказаного рішення і до теперішнього часу його майновий стан істотно погіршився порівняно з тим, який існував на час визначення розміру аліментів, також погіршився і стан його здоров`я. У зв`язку з цим сплата аліментів у визначеному судом розмірі є для нього надмірним фінансовим тягарем.
Зокрема, позивач посилався на те, що припинив здійснення підприємницької діяльності та на даний час є найманим працівником з посадовим окладом в розмірі 15 000,00 грн на місяць. Крім того, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та встановленням йому інвалідності ІІІ групи його можливість повноцінно працювати та отримувати відповідний дохід є обмеженою. Також позивач вказував на необхідність постійного лікування та відновлення стану здоров`я, що зумовлює додаткові витрати.
З огляду на зазначені обставини, враховуючи встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, розмір доходу позивача та його матеріальне становище, незадовільний стан здоров`я, останній вважав наявними підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення суду з 20 000,00 грн до 4 000,00 грн щомісячно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Рукас О.В.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.10.2025 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
21.10.2025 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила суд відмовити в їх задоволенні.
У відзиві відповідач зазначила, що позивач ОСОБА_1 проживає у приватному будинку в м. Києві, оренда аналогічних будинків, за її твердженням, становить близько 1 500-2 000 доларів США на місяць. Крім того, позивач користується автомобілем Tesla та, як стверджувала відповідач, є керівником пекарні «Для своїх». Відповідач вважала, що позивач умисно припинив підприємницьку діяльність та працевлаштувався до ФОП ОСОБА_4 з метою штучного зменшення розміру своїх доходів і, відповідно, створення підстав для зменшення розміру аліментів. Також відповідач заперечувала проти доводів позивача щодо стану його здоров`я, зазначаючи, що наявне у нього захворювання не позбавляє можливості працювати та належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дитини.
Разом з тим відповідач повідомила, що їхній із позивачем спільній дитині ОСОБА_3 , 2016 року народження встановлено діагноз: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, що підтверджується відповідним висновком лікаря. У зв`язку з цим дитині рекомендовано навчання у малих групах. Саме з огляду на особливі освітні потреби дитина відвідує приватну школу «ЛідерШип», у якій, за твердженням відповідача, створені необхідні умови для навчання дітей із такими потребами.
За таких обставин відповідач вважала, що визначений рішенням суду розмір аліментів у сумі 20 000,00 грн щомісячно є обґрунтованим, відповідає потребам дитини та фінансовим можливостям позивача.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції представник позивача повторно посилався на істотне погіршення майнового стану позивача, встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а також на необхідність несення постійних витрат, пов`язаних із лікуванням та відновленням здоров`я.
У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог та залишити без змін раніше визначений судом розмір аліментів. Наполягала на тому, що позивач має інші доходи окрім пенсії та заробітної плати.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Каращук Ю.І. - позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили суд їх задовольнити.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що припинив підприємницьку діяльність з лютого 2025 року та на даний час працює найманим працівником ФОП ОСОБА_4 . При цьому заперечував свою причетність до діяльності пекарні «Для своїх». Також пояснив, що після припинення підприємницької діяльності протягом приблизно шести місяців не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, однак у 2025 році усвідомив, що не має можливості надалі сплачувати аліменти у визначеному розмірі, що й стало підставою для звернення до суду. Також суду зазначив. Що він дійсно є інвалідом 3 групи, внаслідок чого отримує пенсію по інвалідності, та можливості повноцінно працювати не має. У нього у власності немає ані будинку, ані автомобіля про які зазначає відповідач.
Крім того, позивач повідомив, що має три банківські картки: на одну з них надходить пенсія, на другу - заробітна плата, а третя є кредитною карткою, на яку час від часу надходять кошти від інших осіб у рахунок погашення раніше виниклих грошових зобов`язань та заборгованостей.
Відповідач та її представник адвокат Скоромна І.М. в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вважали, що він штучно створює умови для зменшення розміру аліментів та вводить суд в оману щодо свого фінансового стану та стану здоров`я. Наполягали на тому, що позивач має інші доходи окрім пенсії та заробітної плати.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, та їх представників, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В судовому засіданні судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 28.06.2023 року, актовий запис № 2626 від 07.10.2016 року.
Судовим наказом від 29.05.2023 року, виданим Вишгородським районним судом Київської області, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.05.2024 року у справі № 363/4125/23, змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Вишгородського районного суду Київської області від 29.05.2023 року, та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 03.02.2025 року.
Зі змісту виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1793, судом встановлено, що ОСОБА_1 за період часу з 19.03.2025 року по 28.03.2025 року перебував на стаціонарному лікування з таким діагнозом: хронічний дифузний міокардит неуточненої етіології, недостатність мітрального клапану ІІ ст., недостатність тристулкового клапану ІІст., шлуночкова екстрасистолія, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіперхолестеринемія, ожиріння, метаболічний синдром, стеатогепатит з синдромом цитолізу, хронічний панкреатит, гіперурикемія, варикозна хвороба, негоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія. За результатами лікування ОСОБА_1 рекомендовано постійний прийом ліків, спостереження лікарів, дієта, дозовані фізичні навантаження та не рекомендована тяжка фізична праця.
Позивач по справі ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи загального захворювання, внаслідок чого отримує пенсію по інвалідності, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 22.07.2025 року. Термін дії до 31.05.2027 року.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо ФОП ОСОБА_1 , значиться запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 24.02.2025 року.
Також, зі змісту Довідки № 2 від 02.09.2025 року виданої ФОП ОСОБА_4 , судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_4 з 11.02.2025 року та займає посаду менеджера зі збуту, посадовий оклад якого становить 15 000,00 грн. Заробітна плата за 6 місяців склала 85500 грн. 00 коп. (всього до сплати 65835,00 грн.).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до Договору № М-3/3/25 про надання послуг для здобувачів повної загальної середньої освіти на 2025/2026 рік від 01.09.2025 року судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобуває загальну середню освіту в ТОВ Ліцей «ЛС Скул» м. Києва на платній основі. Вартість одного навчального місяця складає 16 000,00 грн. та щорічний внесок 5 000,00 грн.
Згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 06.05.2026 року № ІРЦ-85116/2026/707712 у ОСОБА_3 є загальний розлад розвитку, не уточнений з якісними порушеннями комунікації, соціальної перцепції, прагматичними, резидуальними порушеннями рецептивного та експресивного мовлення, специфічними обмеженими інтересами, повторюваними формами поведінки. Потребує особливих освітніх потреб, індивідуального навчального плану, адаптації/модифікації освітньої програми/начальних предметів.
Долучений відповідачем до матеріалів справи висновок експерта № 19-09-2/ЕЕ/2025, складений за результатами проведення економічної експертизи за заявою ОСОБА_2 , суд до уваги не бере, оскільки наведений у ньому аналіз стосується господарської діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 02.05.2023, тобто період, який передував ухваленню первісного рішення суду про стягнення з нього аліментів.
Відтак зазначений висновок не містить відомостей щодо матеріального становища позивача після ухвалення рішення суду від 07.05.2024 та не дає можливості встановити наявність або відсутність зміни його майнового стану порівняно з тим, який існував на момент визначення судом розміру аліментів. За таких обставин висновок експерта не є належним та достатнім доказом на підтвердження доводів відповідача щодо фактичного матеріального становища позивача у спірний період.
10.06.2026 року Вишгородським районним судом Київської області винесено ухвалу, якою за клопотанням відповідача витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352, МФО: 322001), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570) та АТ «Сенс Банк» (Sense Bank) (МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме детальну виписку по всіх рахунках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , за період 01.01.2025 року по день надання відповіді.
06.07.2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь від АТ «Сенс Банк», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , був клієнтом банку, на його ім`я було відкрито рахунок НОМЕР_4 , однак 10.04.2026 року цей рахунок закрито. У період часу з 01.01.2025 року по 10.04.2026 року рух коштів по цьому рахунку не відбувався.
29.06.2026 року на виконання вказаної ухвали суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку, відкритих чи закритих рахунків на його ім`я не має, платіжні картки на його ім`я не емітувались.
13.07.2026 року на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 10.06.2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та надано виписки по всіх рахунках ОСОБА_5 у період часу з 01.01.2025 року по 02.07.2026 року.
Отже судом встановлено, що в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_5 на яку регулярно здійснюються зарахування коштів, в деталях операції значиться як «Пенсія». В період часу з 23.09.2025 року по 25.06.2026 року на карту НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 здійснено зарахування пенсії в загальному розмірі 49 630,00 грн.
Також, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_6 на яку регулярно здійснюються зарахування коштів, в деталях операції значиться як «Зарахування ФОП ОСОБА_4 ». В системному аналізі з довідкою довідки № 2 від 02.09.2025 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_4 та отримує на карту НОМЕР_6 заробітну плату. В період часу з 12.01.2025 року по 25.06.2026 року на карту НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 здійснено зарахування заробітної плати в загальному розмірі 185 703,00 грн.
Разом із тим, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» емітовано банківську картку НОМЕР_7 , на яку за звітний період з 01.01.2025 року по 01.07.2026 року систематично здійснювалися зарахування грошових коштів від сторонніх осіб.
Загальна сума грошових коштів, зарахованих на картку, що належить позивачу від сторонніх осіб становить 435 649,50 грн.
Позивач пояснив зазначені надходження виконанням іншими особами своїх боргових зобов`язань перед ним та зазначив, що це не є його доходом. Водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування між ним та зазначеними особами договорів позики або інших правовідносин, які б зумовлювали відповідні грошові перекази, позивачем суду не надано.
За таких обставин суд не бере до уваги наведені позивачем пояснення щодо природи зазначених надходжень, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність врахування грошових коштів у загальному розмірі 435 649,50 грн, зарахованих на банківську картку позивача від сторонніх осіб у період з 01.01.2025 року по 01.07.2026 року, як доходу, отриманого позивачем у зазначений період.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»).
Так статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.
Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані позивачем до суду докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07.05.2024 року у справі № 363/4125/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на істотну зміну його матеріального та сімейного стану після ухвалення зазначеного рішення, зокрема на припинення підприємницької діяльності, працевлаштування найманим працівником із отриманням заробітної плати в розмірі 11550,00 грн на місяць, а також погіршення стану здоров`я та встановлення йому інвалідності 3 групи, що, за його доводами, обмежує можливість повноцінної трудової діяльності та отримання доходу.
Наведені обставини щодо зміни матеріального становища платника аліментів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Зокрема, встановлено, що порівняно з часом ухвалення рішення від 07.05.2024 року дохід позивача змінився, а його матеріальне становище погіршилося. Відтак суд вважає доведеним факт зміни обставин, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів.
Разом із тим, вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають до стягнення, суд враховує не лише матеріальне становище платника, а й необхідність забезпечення належного рівня утримання дитини, її віку, потреб та інтересів. Обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним та має здійснюватися з урахуванням можливостей кожного з них.
Суд також враховує, що встановлення позивачу інвалідності 3 групи саме по собі не звільняє його від обов`язку утримувати дитину та не є безумовною підставою для зменшення аліментів до заявленого ним розміру 4 000,00 грн. щомісячно. Водночас зміна його доходу та матеріального становища після визначення аліментів у розмірі 20 000,00 грн щомісячно є істотною обставиною, яка підлягає врахуванню судом.
При визначенні нового розміру аліментів суд виходить із необхідності дотримання балансу між інтересами дитини та фактичними можливостями платника аліментів, а також із того, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та водночас співмірним із матеріальним становищем платника.
З досліджених судом доказів встановлено, що загальна сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 у період з 01.01.2025 року по 01.07.2026 року, з урахуванням пенсійних виплат, заробітної плати та інших встановлених судом надходжень, становить 670 982,50 грн., а саме: 49 630,00 грн. пенсійних виплат + 185 703,00 грн. заробітної плати + 435 649,50 грн. надходжень від сторонніх осіб.
Вказана сума за 18 місяців становить у середньому 37 276,81 грн доходу на місяць.
Відповідно, одна четверта частина від середньомісячного доходу позивача становить 9 319,20 грн (37 276,81 грн ? 1/4).
З огляду на наведений розрахунок, суд вважає, що розмір аліментів у сумі 9 320,00 грн щомісячно є обґрунтованим та таким, що відповідає як матеріальному становищу платника аліментів, так і інтересам дитини. При цьому суд враховує, що фактичний середньомісячний дохід позивача, визначений за встановлений період, дозволяє йому сплачувати аліменти у зазначеному розмірі, а їх визначення у сумі 9 320,00 грн не створює для нього надмірного фінансового тягаря.
Водночас визначення аліментів у заявленому позивачем розмірі 4 000,00 грн щомісячно не відповідало б фактичному рівню його доходів та не забезпечувало б належного утримання дитини.
Таким чином, з урахуванням усіх встановлених у справі обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зменшення розміру аліментів з 20 000,00 грн до 9 320,00 грн щомісячно.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статей 133, 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду заявив вимогу про зменшення розміру аліментів з 20 000,00 грн до 4 000,00 грн щомісячно. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та зменшив розмір аліментів до 9 320,00 грн щомісячно.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати між сторонами пропорційно до розміру задоволених та відхилених позовних вимог.
Враховуючи наведене, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 808,50 грн судових витрат, що відповідає частині судового збору, пропорційній задоволеним позовним вимогам.
Водночас із позивача на користь держави підлягає стягненню 402,70 грн судового збору, що відповідає частині судового збору, пропорційній вимогам, у задоволенні яких відмовлено.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76, 81, 89, 95, 141, 263-265, 268, 272-273, 353-354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.05.2024 року у справі № 363/4125/23 з 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 00 копійок до 9 320 (дев`яти тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 402 (чотириста дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 808 (вісімсот вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.09.2026 року.
Позивач:
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач:
ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_8 )
Головуючий суддя О.В. Рукас