ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/2482/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Гончарова С.А.
Горбасенка П.В.
при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 15.06.2026.)
у справі № 910/2482/26 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про стягнення 2 122 887, 35 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст та підстави позовних вимог.
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ31" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (відповідач, Київводоканал) про стягнення 2 122 887, 35 грн, з яких: 2 105 581, 20 грн залишку основного боргу та 17 306,15 грн пені за прострочення розрахунків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №195/24/16-25 від 20.02.2025 в частині здійснення розрахунків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі 910/2482/26 позовні вимоги ТОВ "АБ31" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про стягнення 2 122 887, 35 грн задоволено.
Стягнуто з ПрАТ "АК "Київводоканал" (код 03327664) на користь ТОВ "АБЗ1" (код 44583855) основний борг у розмірі 2 105 581,20 грн, пеню у розмірі 17 306,15 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 31843,31 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідач в порушення умов Договору поставки №195/24/16-25 від 20.02.2025 свої зобов`язання щодо оплати товару виконав частково у сумі 1 684 314,00 грн, підтвердженням чого є банківська довідка від 26.02.2026 та підписаний представниками сторін Акт звірки взаємних розрахунків, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав примусово стягнути з відповідача залишок заборгованості перед позивачем у розмірі 2105581,20 грн, строк оплати якої настав.
З огляду на порушення строків розрахунків за Договором, суд першої інстанції стягнув нараховану пеню позивачем, визнавши її розмір правильним та обґрунтованим.
При цьому суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача про недоліки оформлення первинних документів, якими позивач підтверджує виникнення боргу по розрахунках між сторонами за Договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "АК "Київводоканал" 06.07.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/2482/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, поклавши судові витрати на позивача.
Відповідач вважає, що підстави для стягнення залишку основного боргу та пені з боку позивача належними доказами не доведені, тому що позивач не надав суду неспростовних доказів на підтвердження факту поставки продукції по Договору загальною вартістю 3 789 895,20 грн та рахунків-фактур, які є передумовою здійснення розрахунків за кожну поставлену партію товару.
Відповідач вказує, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а долучені до матеріалів справи копії довіреностей не містять підписів осіб, уповноважених від відповідача на отримання продукції. При цьому довіреність від 30.06.2025 №2Д00204 не містить ні печатки відповідача, ні підпису керівника, ні підпису головного бухгалтера.
Відповідач вказує, що наданий позивачем підписаний Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами із вказаною сумою спірного основного боргу, не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою, ні за змістом, а отже не може бути доказом суми заборгованості.
Також відповідач вказав, що судом першої інстанції з порушенням засад рівності усіх учасників справи перед законом і судом, долучено до матеріалів справи та враховано при розгляді цієї справи додаткові докази (копії видаткових накладних), подані позивачем разом із відповіддю на відзив, без обґрунтування поважності причин неможливості їх подання у встановлений законом строк (разом із позовною заявою) та без прохання щодо поновлення такого строку.
Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.
13.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "АБ31" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін. Вважає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі не відповідають взаємовідносинам сторін та суперечать матеріалам справи.
Позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних заперечень відповідача щодо факту отримання ним товару по Договору, за оплату якого виник спір. При цьому немає між сторонами спору щодо кількості чи якості поставленого та прийнятого відповідачем товару. Позивач вважає, що подані в справу матеріали містять належні докази поставки товару за Договором, а саме видаткові накладні в кількості 109 штук на загальну суму 3 789 895,20 грн, які відповідають вимогам статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, щодо обов`язкових реквізитів первинних документів.
Також, позивач посилається на наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків станом на 12.08.2025 та станом на 31.12.2025, складені/підписані обома сторонами, відповідно до яких відповідач підтверджує наявність поставки товару, часткової оплати та залишку заборгованості за Договором поставки. Зокрема останній акт звірки підтверджує основну заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 2 105 581,20 грн.
Явка представників сторін.
У судове засідання 01.09.2026 з`явилися представники позивача і відповідача, які притримуються в спорі раніше висловлених позицій.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Матеріалами справи підтверджено і сторонами не заперечено, що 20.02.2025 між ТОВ "АБЗ1" (постачальник) та ПрАТ "АК "Київводоканал" (покупець) укладено Договір поставки №195/24/16-25 (далі - Договір), за умовами якого сторони погодили, зокрема, наступне:
- постачальник зобов`язується виготовляти та передавати у власність покупцю асфальт (далі - продукція) згідно зі Специфікацією (Додаток №1 до Договору) в кількості, вказаній в письмових заявках покупця, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої продукції (пункт 1. 1 Договору);
- продукція передається покупцю партіями. Партією продукції вважається її найменування, асортимент, кількість, що вказані у письмовій заявці покупця (пункт 1.2 Договору);
-продукція постачається протягом строку дії даного Договору окремими партіями за письмовими заявками Покупця, в яких вказується номенклатура та кількість продукції. Враховуючи специфіку виготовлення продукції, покупець направляє постачальнику щоденні заявки на поставку продукції, що сформовані на підставі письмової заявки покупця (пункт 2.1 Договору);
- поставка продукції здійснюється в межах м. Києва на умовах EXW (передано на складі постачальника), згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (пункт 2.2 Договору).
- перехід права власності на продукцію до покупця відбувається з моменту передачі йому продукції та підписання накладних на продукцію. Передача продукції від постачальника покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування продукції, кількість в одиницях вимірювання, ціна продукції та загальна вартість продукції (пункти 2.5, 2.6. Договору);
- передача продукції здійснюється в пункті поставки згідно п. 2.2 Договору. Місце відвантаження: на умовах самовивозу в межах міста Києва, за адресами: 03134, м. Київ, вул. Дев`ятого Травня, 49; 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 (пункт 3.1 Договору);
- датою поставки продукції вважається дата отримання продукції уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній (пункт 3.2 Договору);
- розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника, який виписується відповідності до письмової заявки покупця та Специфікації. Покупець здійснює оплату продукції протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 5.1 Договору);
- загальна сума Договору складає 8 880 000 грн 00 коп.
- у випадку порушення виконання умов п. 5.1 Договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (пункт 6.2 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025 року (пункт 12.1 Договору).
Доказів визнання недійсним даного Договору повністю чи в частині, або наявності визначених законом підстав вважати його нікчемним зобов`язанням, сторонами в справу не подано. Договір сторонами виконувався.
Так, на виконання умов Договору позивач починаючи з 01.05.2025 поставив товар (продукцію) відповідачу, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.08.2025 та наступними видатковими накладними: №1171 від 12.08.2025; №1150 від 08.08.2025; №1142 від 07.08.2025; №1135 від 06.08.2025; №1124 від 05.08.2025; №1102 від 04.08.2025; №1076 від 01.08.2025; №829 від 30.06.2025; №809 від 27.06.2025; №791 від 26.06.2025; №777 від 25.06.2025; №749 від 23.06.2025; №725 від 19.06.2025; №719 від 18.06.2025; №689 від 17.06.2025; №681 від 16.06.2025; №658 від 12.06.2025; №651 від 11.06.2025 №639 від 10.06.2025; №625 від 09.06.2025; №614 від 06.06.2025; №631 від 04.06.2025; №556 від 02.06.2025; №529 від 30.05.2025; №514 від 29.05.2025; №523 від 22.05.2025; №495 від 20.05.2025; №547 від 19.05.2025; №466 від 14.05.2025; №441 від 13.05.2025; №436 від 12.05.2025; №428 від 09.05.2025; №423 від 08.05.2025; №403 від 07.05.2025; №384 від 05.05.2025; №352 від 01.05.2025; №1070 від 29.07.2025; №1046 від 25.07.2025; №1043 від 24.07.2025; №1035 від 23.07.2025; №1022 від 22.07.2025; №1007 від 21.07.2025; №1001 від 18.07.2025; №991 від 17.07.2025; №983 від 16.07.2025; №973 від 15.07.2025; №960 від 14.07.2025; №923 від 09.07.2025; №898 від 07.07.2025; №876 від 04.07.2025; №872 від 03.07.2025; №852 від 02.07.2025; №1207 від 18.08.2025; №1208 від 19.08.2025; №1209 від 20.08.2025; №1210 від 21.08.2025; №1257 від 25.08.2025; №1258 від 27.08.2025; №1259 від 28.08.2025; №1302 від 01.09.2025; №1303 від 03.09.2025; №1306 від 05.09.2025; №1307 від 08.09.2025; №1308 від 09.09.2025 №1323 від 10.09.2025; №1331 від 15.09.2025; №1343 від 16.09.2025; №1371 від 18.09.2025; №1344 від 22.09.2025; №1352 від 24.09.2025; №1354 від 25.09.2025; №1409 від 03.10.2025: №1380 від 08.10.2025; №1394 від 09.10.2025; №1410 від 10.10.2025; №1427 від 13.10.2025; №1453 від 17.10.2025; №1471 від 20.10.2025; №1482 від 21.10.2025; №1501 від 23.10.2025; №1511 від 24.10.2025; №1535 від 27.10.2025; №1546 від 29.10.2025; №1616 від 03.11.2025; №1626 від 04.11.2025; №1639 від 05.11.2025; №1669 від 06.11.2025; №1650 від 07.11.2025; №1695 від 10.11.2025; №1715 від 12.11.2025; №1731 від 13.11.2025; №1759 від 17.11.2025; №1741 від 14.11.2025; №1760 від 18.11.2025; №1781 від 19.11.2025; №1821 від 25.11.2025; №1898 від 05.12.2025; №1925 від 08.12.2025; №1946 від 09.12.2025; №1960 від 10.12.2025; №1974 від 11.12.2025; №1999 від 17.12.2025; №2018 від 18.12.2025; №2027 від 19.12.2025; №1839 від 27.11.2025; №1852 від 28.11.2025; №1880 від 03.12.2025; №1891 від 04.12.2025; №2042 від 23.12.2025.
Як вказує позивач, вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі виданих відповідачем та наявних у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2Д00204 від 30.06.2025; №2Д00262 від 30.07.2025; №2Д00376 від 30.09.2025; №2Д00581 від 05.12.2025, копії яких долучено до матеріалів справи.
Попередньо Позивач звернувся до відповідача з претензією № 41 від 18.02.2026, в якій просив сплатити залишок заборгованості у розмірі 2 105 581, 20 грн. Вказана претензія була надіслана відповідачу на адресу його державної реєстрації та місця знаходження, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 0302213025933.
Відповідач відповідь на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив, з чого і виник спір.
Позивач надав докази здійснення відповідачем часткового розрахунку за поставлений товар по Договору у сумі 1 684 314,00 грн, що підтверджується банківською довідкою від 26.02.2026 із посилання на Договір між сторонами та рахунки-фактури, у зв`язку з чим за ПрАТ "АК "Київводоканал" обліковується залишок заборгованості в сумі 2 105 581, 20 грн., яку сторони узгоджували в Актах звірки розрахунків.
Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 306,15 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.03.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю належних і допустимих доказів у позивача на підтвердження існування заявленого до стягнення боргу.
Відповідач вважає, що згідно з долученими позивачем видатковими накладними загальна вартість поставленої продукції по Договору становить лише 2 003 283,60 грн, тоді як позивач заявив про здійснення поставки на суму 3 789 895,20 грн. Різницю у розмірі 1 786 611,60 грн позивач, на переконання відповідача, обґрунтовував неналежними доказами, зокрема актом звірки взаєморозрахунків, який не є первинним бухгалтерським документом.
Посилаючись на приписи ст. 1, 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції, відповідач наголосив, що Акт звірки розрахунків має виключно інформаційний (технічний) характер і сам по собі не є доказом факту здійснення господарської операції з поставки товару. При цьому відповідач зауважив на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з якою акт звірки може вважатися доказом заборгованості лише за умови, що відображена в ньому інформація підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.
Стосовно складеного сторонами акту звірки розрахунків за договором із визначеною сумою боргу на користь позивача в розмірі 2105581,20 грн., який від Київводоканалу підписано головним бухгалтером О.Семенець, колегія суддів звертає увагу на таке:
Відповідач (не вважаючи цей Акт належним доказом існування спірного боргу у Київводоканал за Договором, який би відповідач добровільно підтверджував) не заперечив при цьому, що такий Акт в дійсності не було в добровільному порядку складено сторонами спору ще до виникнення спору в суді, внесені до нього відомості не відповідають внутрішньому бухгалтерському обліку самого відповідача, а головний бухгалтер Київводоканалу при цьому не є належно уповноваженою особою на складення та підписання цього акту звірки.
Дійсно, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Отже Акт звірки розрахунків не є належним підтвердженням факту виконання будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг), так як не є первинним бухгалтерським обліковим документом за правилами ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
В контексті аргументів апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, погоджуючись із доводами апелянта, що акт звірки взаємних розрахунків не є визнанням боргу боржником і сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій перелічених в ньому, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Подібна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, КГС ВС від 11.10.2021 у справі № 910/19454/20, від 23.09.2021 у справі №910/866/20 та інших.
Однак, у всякому разі, на переконання колегії суддів, з урахуванням особливостей даного конкретного спору, вказаний Акт звірки за підписами сторін, безперечно засвідчує обізнаність обох сторін спору про всі поставки товару та частково сплачені кошти по Договору між сторонами.
При цьому відповідач не скасував цей Акт звірки зі свого боку та не проявляв ініціативу внесення до нього змін.
Також відповідач зазначив про неналежне оформлення долучених позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, вказуючи, що копії довіреностей не містять підписів уповноважених осіб, а довіреність № 2Д00204 від 30.06.2025, зокрема, не містить ні відбитка печатки відповідача у передбаченому для цього місці, ні підпису керівника підприємства, ні підпису головного бухгалтера. З посиланням на пункти 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідач доводив, що відсутність належних реквізитів робить такі довіреності нікчемними, а первинні документи, складені на їх підставі, - неналежними доказами. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що в наданих видаткових накладних значаться різні особи, які нібито уповноважені на отримання продукції на користь відповідача. Відповідач вважає, що візуально всі підписи однакові, хоча відносяться до різних осіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка фактично брала участь у здійсненні конкретної господарської операції від імені Київводоканал.
При обговоренні даного питання в засіданні колегія суддів звертала увагу відповідача, що всі ці вказані Київводоканал зауваження стосуються виключно тих відомостей, заповнення яких покладається на уповноваженого представника саме Київводоканал (підпис, достовірність прізвища, печатка чи штамп відповідача). З боку представника відповідача судом не було отримано пояснень, чому первинні документи на підтвердження виконання Договору з боку Київводоканал оформляються ним неналежним чином, чому видані ним же Довіреності на отримання ТМЦ мають недоліки, якими відповідач в суді заперечує достовірність первинних документів, як належних доказів.
Представник позивача слушно зауважив, що наявні у справі копії Довіреностей на отримання ТМЦ надані позивачу саме відповідачем з тими вадами їх оформлення, на які зараз вказує Київводоканал, заперечуючи проти позову і вважає це проявом недобросовісної поведінки сторони договору.
На запитання колегії суддів в ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача АТ "Київводоканал" підтвердив, що особи, вказані у видаткових накладних, підписи яких ставляться ним під сумнів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) дійсно є працівниками Київводоканалу.
В справі немає доказів, що вказані особи заперечили достовірність своїх власних підписів у спірних видаткивих накладних.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 30.03.2026 позивач подав до суду першої інстанції відповідь на відзив на позовну заяву, в якій посилаючись на те, що оскільки відповідач у відзиві не заперечив сам факт поставки товару за Договором, а обмежився аргументом про недоведеність поставки на суму 1 786 611,60 грн з підстав відсутності повного пакета підтвердних документів здійснення поставок по Договору, додатково долучив до матеріалів справи копії 52 видаткових накладних на загальну суму 1 786 611,60 грн за період з 01.05.2025 по 12.08.2025 (включно).
Так, позивачем додано: видаткові накладні №352 від 01.05.2025 на суму 26 640,00 грн, №384 від 05.05.2025 на суму 31 302,00 грн, №403 від 07.05.2025 на суму 44 488,80 грн, №423 від 08.05.2025 на суму 55 944,00 грн, №428 від 09.05.2025 на суму 27 084,00 грн, №436 від 12.05.2025 на суму 67 266,00 грн, №441 від 13.05.2025 на суму 23 532,00 грн, №466 від 14.05.2025 на суму 41 292,00 грн, №547 від 19.05.2025 на суму 31 080,00 грн, №495 від 20.05.2025 на суму 66 600,00 грн, №523 від 22.05.2025 на суму 26 640,00 грн, №514 від 29.05.2025 на суму 31 168,80 грн, №529 від 30.05.2025 на суму 35 742,00 грн, №556 від 02.06.2025 на суму 44 400,00 грн, №631 від 04.06.2025 на суму 67 044,00 грн, №614 від 06.06.2025 на суму 22 510,80 грн, №625 від 09.06.2025 на суму 31 080,00 грн, №639 від 10.06.2025 на суму 26 640,00 грн, №651 від 11.06.2025 на суму 35 742,00 грн, №658 від 12.06.2025 на суму 26 640,00 грн, №681 від 16.06.2025 на суму 44 400,00 грн, №689 від 17.06.2025 на суму 35 653,20 грн, №719 від 18.06.2025 на суму 26 640,00 грн, №725 від 19.06.2025 на суму 35 520,00 грн, №749 від 23.06.2025 на суму 26 640,00 грн, №777 від 25.06.2025 на суму 89 066,40 грн, №791 від 26.06.2025 на суму 35 520,00 грн, №809 від 27.06.2025 на суму 26 817,60 грн, №829 від 30.06.2025 на суму 26 640,00 грн, №852 від 02.07.2025 на суму 26 640,00 грн, №872 від 03.07.2025 на суму 26 728,80 грн, №876 від 04.07.2025 на суму 22 200,00 грн, №898 від 07.07.2025 на суму 31 080,00 грн, №923 від 09.07.2025 на суму 26 640,00 грн, №960 від 14.07.2025 на суму 26 640,00 грн, №973 від 15.07.2025 на суму 31 080,00 грн, №983 від 16.07.2025 на суму 35 520,00 грн, №991 від 17.07.2025 на суму 35 742,00 грн, №1001 від 18.07.2025 на суму 31 257,60 грн, №1007 від 21.07.2025 на суму 31 302,00 грн, №1022 від 22.07.2025 на суму 31 080,00 грн, №1035 від 23.07.2025 на суму 31 257,60 грн, №1043 від 24.07.2025 на суму 26 995,20 грн, №1046 від 25.07.2025 на суму 22 200,00 грн, №1070 від 29.07.2025 на суму 26 862,00 грн, №1076 від 01.08.2025 на суму 26 640,00 грн, №1102 від 04.08.2025 на суму 26 817,60 грн, №1124 від 05.08.2025 на суму 31 080,00 грн, №1135 від 06.08.2025 на суму 26 817,60 грн, №1142 від 07.08.2025 на суму 31 080,00 грн, №1150 від 08.08.2025 на суму 44 400,00 грн та №1171 від 12.08.2025 на суму 26 817,60 грн, а всього на загальну суму 1 786 611,60 грн.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просив суд першої інстанції не приймати та залишити без розгляду всі додатково подані докази позивачем разом із відповіддю на відзив як такі, що подаються з пропуском визначеного для цього строку (ст. 80,81 ГПК України).
Оцінивши позиції сторін та суду першої інстанції щодо додатково поданих доказів, колегія суддів не має заперечень проти прийняття до уваги при ухваленні оскарженого рішення Господарським судом м. Києва також і додатково поданих у справу з боку позивача вказаних видаткових накладних на підтвердження виконання Договору між сторонами за весь строк його дії.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного:
Із пояснень сторін у документах з процесуальних питань по справі вбачається, що потреба подати додаткові докази у вигляді видаткових накладних за період з 01.05.2025 по 12.08.2025, виникла у позивача виключно із поданими запереченнями відповідача, що доказами у справі не доведено поставки на всю суму по договору, з якої математично вирахувано залишок боргу.
При зверненні до суду позивач подав докази лише на підтвердження залишку спірної суми боргу (зокрема, видаткові накладні за період з 18.08.2025 по 23.12.2025), саме у такий спосіб сформувавши доводи і докази у позовній заяві, що є правом позивача.
Оскільки сторони спору одночасно є сторонами одного Договору і повинні мати однакові первинні документи на підтвердження виконання цього Договору, то слід вважати, що всі видаткові накладні, які додає позивач до відповіді на відзив, маються у відповідача також.
Відповідач не вказував однозначно у відзиві на позов, що ним підписувалися лише певні видаткові накладні по Договору і не надав їх вичерпний перелік для оцінки судом.
Відповідач не надав доказів, що на певну дату в межах строку дії Договору поставка товару позивачем була припинена чи відповідач не замовляв цей товар, скориставшись послугами іншого постачальника.
Розрахунки позовних вимог за основним боргом позивачем побудовані за принципом мінусування від загальної суми всіх поставок суми сплачених коштів, що визначає різницю (залишок) боргу.
Відповідач не надає власних первинних документів на виконання умов Договору між сторонами, щоб чітко визначити, які первинні документи ним було оформлено із позивачем і що лише вони ним визнаються.
Натомість відповідачем перекладено на позивача наслідки неналежного оформлення саме Київводоканал тих частин видаткових накладних, та довіреностей на отримання ТМЦ, які мають заповнюватися працівниками Київводоканал на підтвердження здійснення господарської операції у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 9).
За правилами ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
З огляду на вказані вище обставини, поведінка відповідача у справі цим вимогам не відповідає.
Положеннями ч. 1,2 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, керуючись завданнями господарського судочинства, оцінка всіх доказів, які подані у справу позивачем на доведення виконання Договору між сторонами (які в тому самому обсязі мають бути в наявності й у відповідача, як у сторони Договору і мали бути подані самим відповідачем у справу для повноти встановлення судом обставин спору), що впливає в т.ч. і на перевірку розрахунків позовних вимог, є правомірною дією суду першої інстанції.
Така дія суду повністю відповідає вимогам чинного ГПК України, як вчинена заради справедливого вирішення спору на підставі встановлення об`єктивної істини у відносинах сторін, для захисту порушеного права.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За правилами ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина 1 статті 664 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення залишку основного боргу у зв`язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами Договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений/отриманий товар.
На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду копії: Договору поставки №195/24/16-25 від 20.02.2025; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2Д00204 від 30.06.2025, №2Д00262 від 30.07.2025, №2Д00376 від 30.09.2025, №2Д00581 від 05.12.2025; Актів звірки взаєморозрахунків станом на 12.08.2025 та 31.12.2025.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач визнає обставини щодо укладення між сторонами Договору поставки, водночас, заперечує належність поданих позивачем доказів придбання відповідачем товарів за спірними видатковими накладними, заперечує правильність оформлення довіреностей на отримання ТМЦ та відзначає, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо реального переміщення товару та здійснення поставки на виконання Договору.
За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 ЗУ"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних, до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Пунктом 2.4 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та виконання договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару за Договором, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які надані до справи.
Заперечення відповідача проти належності цих доказів через вади їх оформлення, судом першої інстанції вірно відхилені, з чим погоджується колегія суддів і додатково зазначає про таке:
Заперечення відповідача базуються, зокрема, на сумнівах у достовірності підписів осіб від імені Київводоканал, які отримували товар, і що передання товару не супроводжувалося належно оформленими довіреностями Київводоканал на отримання продукції.
Зокрема, апелянт вказує, що його довіреність № 2Д00204 від 30.06.2025 не містить ні печатки, ні підписів керівника та головного бухгалтера; підписи одержувачів у частині видаткових накладних не збігаються зі зразками підписів у відповідних довіреностях (накладні, оформлені на ОСОБА_1, фактично підписані ОСОБА_2); за рештою накладних підписи взагалі не співпадають із жодною з довіреностей. Це, за позицією апелянта, унеможливлює ідентифікацію одержувачів товару та робить документи нікчемними. Також скаржник акцентує увагу на відсутності рахунків-фактур, які за пунктом 5.1 Договору є передумовою розрахунків за кожну партію товарів (продукції).
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах даної справи, відповідно до вимог вищевказаного ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов`язкові реквізити як назву документа, дату його складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і назву підприємства, якому здійснюється поставка за відповідною накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис і відтиск печатки в графі "від постачальника" із зазначенням відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис в графі "отримав(ла)" із зазначенням посади, прізвища, ім`я та по батькові цієї особи, номер та дату довіреності.
Крім того, зазначені видаткові накладні містять додаткові реквізити: номер документа; підстава для здійснення операції - номер і дату Договору, номер і дату рахунку на оплату.
Надані позивачем видаткові накладні на загальну суму поставки у розмірі 3 789 895,20 грн підписані сторонами без будь-яких зауважень і застережень, як з боку постачальника, так і покупця.
Між сторонами немає спору з приводу кількості та якості переданої на виконання умов Договору продукції.
До часу звернення позивача до суду відповідач не заперечував щодо будь-яких обставин неналежного виконання сторонами умов Договору та провів часткову оплату отриманого товару, що підтверджено і наявною у справі довідкою банку з посиланням на Договір між сторонами у призначеннях платежів.
При цьому аргументи відповідача щодо неспівпадіння підписів осіб у видаткових накладних із зразками підписів у відповідних довіреностях (частина накладних, оформлених на ОСОБА_1 , підписані ОСОБА_2 ; у решті накладних підписи не збігаються із жодним зразком підпису за довіреністю) колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з такого.
Те, що вказані у видаткових накладних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є працівниками Київводоканал, представник відповідача підтвердив в засіданні апеляційному суду і не заперечив видачу на цих осіб своїх же власних Довіреностей на отримання ТМЦ (не заявив про їх підробку).
Вказані у видаткових накладних уповноважені особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявляли ніким чином, що підписи у видаткових накладних біля їх прізвищ їм не належать.
Тому доводи відповідача про візуальну невідповідність підписів колегія суддів відхиляє.
Крім того, з огляду всіх видаткових накладних у справі вбачається, що вони оформлені в однаковий спосіб і частково оплачені відповідачем. Тому колегія суддів не приймає заперечення відповідача, що одні накладні ним правомірно оплачені, а інші накладні, оформлені таким же способом і з такими ж зауваженнями, оплаті вже не підлягають при відсутності при цьому заперечень у Київводоканалу проти фактичного отримання товару по Договору, який було передано за спірними накладними.
За умовами Договору між сторонами поставка продукції здійснюється шляхом передачі на складі постачальника (на умовах самовивозу), передача продукції проводиться за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування продукції, кількість в одиницях вимірювання, ціна продукції та загальна вартість продукції (пункти 2.2, 2.5, 2.6, 3.1 Договору).
Крім того, за умовами пункту 3.2 Договору за датою отримання продукції уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, встановлюється факт поставки. Зазначене також свідчить, що підпис представника відповідача безпосередньо на видатковій накладній є самостійним та достатнім підтвердженням повноважень особи, яка прийняла товар.
Відповідач не надає доказів того, що видані ним довіреності на отримання ТМЦ не використані особами, яким вони видані, і були повернуті останніми відповідачу. Зокрема, таким доказом може бути журнал видачі (реєстрації) довіреностей, їх використання та анулювання чи інший документ, ведення якого запроваджено відповідачем, і який забезпечує облік видачі та анулювання (скасування) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Заперечуючи неналежне оформлення довіреності №2Д00204 від 30.06.2025 (не містить відбитка печатки відповідача у передбаченому для цього місці, підписів керівника підприємства та головного бухгалтера), відповідач не надає доказів анулювання ним цієї довіреності, враховуючи її складення (оформлення) на відповідному бланку та наявності реєстраційного номера і дати видачі з іншими реквізитами. Крім того, відповідачем не надано пояснення особи, якій вона видана, щодо невикористання цієї довіреності чи, навпаки, яким чином зазначена особа звітувала відповідачу про її використання.
Водночас, колегія суддів бере до уваги, що в довіреності №2Д00204 від 30.06.2025 зазначено, що вона видана провідному інженеру ОСОБА_2 на отримання від позивача матеріальних цінностей (асфальтобетонну суміш) згідно з рахунком №196 від 30.06.2025, за яким відповідач здійснив оплату поставленої продукції відповідно до платіжних інструкції за № 4014 від 25.11.2025, №4100 від 26.11.2025, №4172 від 27.11.2025, №4212 від 28.11.2025, №4230 від 03.12.2025, №4316 від 15.12.2025 в загальній сумі 574 580,40 грн, що підтверджується банківською довідкою від 26.02.2026 № 44 27/бт, яка міститься в матеріалах справи.
За наведених обставин колегія суддів відхиляє заперечення відповідача про неналежне оформлення первинних документів на виконання умов Договору між сторонами і вважає неприпустимим з боку Київводоканалу перекладати негативні наслідки неналежного оформлення ним реквізитів видаткових накладних в частині отримання товару та власних довіреностей на отримання ТМЦ (що є його обов`язком), на позивача у справі.
Заперечення відповідача про відсутність у матеріалах справи належних та неспростовних доказів на підтвердження наявності виписаних позивачем рахунків-фактур, які за пунктом 5.1 Договору, є передумовою розрахунків за кожну партію продукції, колегією суддів відхиляються з огляду на їх невідповідність дійсним обставинам справи.
Так, як убачається зі змісту копій видаткових накладних, вони містять крім реквізитів Договору поставки також і реквізити відповідних рахунків, їх номери і дати.
Наявні у справі копії виданих відповідачем довіреностей також містять посилання на рахунки, як на підставу для отримання матеріальних цінностей відповідними особами, уповноваженими відповідачем.
При цьому відповідач не пояснює, яким чином за відсутності виписаних позивачем рахунків, ним внесені точні відомості про такі рахунки при безпосередньому оформленні ним власних довіреностей на отримання ТМЦ.
Дослідивши наявні у справі копії видаткових накладних у сукупності із копіями довіреностей, колегія суддів встановила, що поставка продукції здійснена за видатковими накладними:
-№ 352 від 01.05.2025, № 384 від 05.05.2025, № 403 від 07.05.2025, № 423 від 08.05.2025, № 428 від 09.05.2025, № 436 від 12.05.2025, № 441 від 13.05.2025, № 466 від 14.05.2025, № 547 від 19.05.2025, № 495 від 20.05.2025, № 523 від 22.05.2025, № 514 від 29.05.2025, № 529 від 30.05.2025, № 556 від 02.06.2025, № 631 від 04.06.2025, № 614 від 06.06.2025, № 625 від 09.06.2025, № 639 від 10.06.2025, № 651 від 11.06.2025, № 658 від 12.06.2025 № 689 від 17.06.2025 на підставі рахунку на оплату № 83 від 30.04.2025;
- № 681 від 16.06.2025, № 719 від 18.06.2025, № 725 від 19.06.2025, № 749 від 23.06.2025, № 777 від 25.06.2025, № 791 від 26.06.2025, № 809 від 27.06.2025, № 829 від 30.06.2025 на підставі рахунку на оплату № 135 від 29.05.2025;
- № 852 від 02.07.2025, № 872 від 03.07.2025, № 876 від 04.07.2025, № 898 від 07.07.2025, № 923 від 09.07.2025, № 960 від 14.07.2025, № 973 від 15.07.2025, № 983 від 16.07.2025, № 991 від 17.07.2025, № 1001 від 18.07.2025, № 1007 від 21.07.2025, № 1022 від 22.07.2025, № 1035 від 23.07.2025, № 1043 від 24.07.2025, № 1046 від 25.07.2025, № 1070 від 29.07.2025, № 1076 від 01.08.2025, № 1102 від 04.08.2025, № 1124 від 05.08.2025, № 1135 від 06.08.2025, № 1142 від 07.08.2025, № 1150 від 08.08.2025, № 1171 від 12.08.2025, №1207 від 18.08.2025, №1208 від 19.08.2025, №1209 від 20.08.2025 на підставі рахунку на оплату №196 від 30.06.2025;
- №1210 від 21.08.2025, №1257 від 25.08.2025, №1258 від 27.08.2025, №1259 від 28.08.2025, №1302 від 01.09.2025, №1303 від 03.09.2025, №1306 від 05.09.2025, №1307 від 08.09.2025, №1308 від 09.09.2025, №1323 від 10.09.2025, №1331 від 15.09.2025, №1343 від 16.09.2025, №1371 від 18.09.2025, №1344 від 22.09.2025, №1352 від 24.09.2025, №1354 від 25.09.2025, №1409 від 03.10.2025, №1380 від 08.10.2025, №1394 від 09.10.2025, №1410 від 10.10.2025, №1427 від 13.10.2025, №1453 від 17.10.2025, №1471 від 20.10.2025, №1482 від 21.10.2025, №1501 від 23.10.2025 на підставі рахунку на оплату № 272 від 30.07.2025;
- №1511 від 24.10.2025, №1535 від 27.10.2025, №1546 від 29.10.2025, №1616 від 03.11.2025, №1626 від 04.11.2025, №1639 від 05.11.2025, №1669 від 06.11.2025, №1650 від 07.11.2025, №1695 від 10.11.2025, №1715 від 12.11.2025, №1731 від 13.11.2025, №1741 від 14.11.2025, №1759 від 17.11.2025, №1760 від 18.11.2025, №1781 від 19.11.2025, №1821 від 25.11.2025, №1839 від 27.11.2025, №1852 від 28.11.2025, №1880 від 03.12.2025, №1891 від 04.12.2025 на підставі рахунку на оплату № 324 від 08.09.2025;
- №1898 від 05.12.2025, №1925 від 08.12.2025, №1946 від 09.12.2025, №1960 від 10.12.2025, №1974 від 11.12.2025, №1999 від 17.12.2025, №2018 від 18.12.2025, №2027 від 19.12.2025, №2042 від 23.12.2025 на підставі рахунку на оплату № 354 від 30.09.2025.
На підтвердження факту здійснення часткової оплати за поставлений на виконання умов спірного Договору в загальній сумі 1 684 314,00 грн до матеріалів справи позивачем долучено довідку АТ "Комінбанк" від 26.02.2026 № 44 27/бт, видану на запит позивача № 104671 від 26.02.2026, в якій банк надав інформацію щодо платежів, отриманих на рахунок ТОВ "АБ31" (код ЄДРПОУ 44583855) за номером НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Комінбанк" (МФО 325400), від Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ АК "Київводоканал" (код ЄДРПОУ 26112340) за період з 01.06.2025 по 31.12.2025.
Зі змісту наведеної довідки, зокрема, з графи "Призначення платежу" щодо відображених у ній платіжних інструкцій, вбачається, що перерахування відповідачем коштів здійснювалося з посиланням на рахунки-фактури № 83 від 30.04.2025, № 135 від 29.05.2025, № 196 від 30.06.2025, виставлені на виконання Договору № 195/24/16-25 від 20.02.2025.
Так, відповідно з відомостями зазначеної довідки відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача:
- згідно з рахунком-фактурою № 83 від 30.04.2025 на підставі наступних платіжних інструкцій і в таких сумах: №1979 від 24.06.2025 на суму 26 640,00 грн (в т.ч. ПДВ-4440,00грн), №2383 від 25.07.2025 на суму 100 432,80 грн (в т.ч. ПДВ -16738,80грн), №2434 від 28.07.2025 на суму 159 174,00грн (в т.ч. ПДВ-26529,00грн), №2476 від 155710,80 грн (в т.ч. ПДВ-25951,80грн), № 2549 від 30.07.2025 на суму 111 222,00 грн (в т.ч. ПДВ-18537,00грн), №3798 від 30.10.2025 на суму 200 656,80 грн (в т.ч. ПДВ-33442,80грн), № 3840 від 31.10.2025 на суму 44 653,20 грн (в т.ч. ПДВ - 7 442,20грн), в загальній сумі 798 489,60 грн, в т.ч. ПДВ - 133 081,60грн;
-згідно з рахунком-фактурою № 135 від 29.05.2025: №3841 від 31.10.2025 на суму 106 560,00 грн (в т.ч. ПДВ - 17760,00 грн), №3929 від 11.11.2025 на суму 50 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн), №3944 від 17.11.2025 на суму 50 706,40 грн (в т.ч. ПДВ - 8 451,07 грн), №3951 від 18.11.2025 на суму 50 520,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8 420,00 грн), № 3965 від 20.11.2025 на суму 50 457,60 грн (в т.ч. ПДВ - 8 409,60 грн), №3982 від 24.11.2025 на суму 3 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 500,00 грн), в загальній сумі 311 244,00 грн (в т.ч. ПДВ - 51 874,00 грн);
- згідно з рахунком-фактурою №196 від 30.06.2025: №4014 від 25.11.2025 на суму 53 280,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8 880,00 грн), №4100 від 26.11.2025 на суму 50 600,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8 433,33 грн), №4172 від 27.11.2025 на суму 200 634,40 грн (в т.ч. ПДВ - 33 439,07 грн), №4212 від 28.11.2025 на суму 70 040,00грн (в т.ч. ПДВ - 11 673,33 грн), №4230 від 03.12.2025 на суму 50 559,60 грн (в т.ч. ПДВ - 8 426,60 грн), №4316 від 15.12.2025 на суму 51 817,60 грн (в т.ч. ПДВ - 8 696,27 грн), в загальній сумі 574 580,40 грн ( в т.ч. ПДВ - 79 488,60 грн).
При цьому, провівши оформлення довіреностей на отримання ТМЦ із зазначенням у них (як підстави для отримання матеріальних цінностей) саме номерів виставлених позивачем рахунків, здійснивши часткову оплату поставленого товару з посиланням на рахунки-фактури, відповідач, стверджуючи про відсутність таких рахунків, не навів аргументів щодо відмінностей у порядку виставлення і отримання від позивача рахунків-фактур, за якими відповідач оплатив поставлений товар, з рахунками-фактурами, номери яких зазначені у виданих ним довіреностях і по яким відповідач заперечує їх наявність.
На переконання колегії суддів, наявність у відповідача всіх видаткових накладних до Договору (проти чого він не заперечив) і проведення часткової оплати за ними свідчить про наявність у відповідача всіх необхідних документів для проведення повного розрахунку за отриманий товар.
Рахунки-фактури за своїм призначенням містять лише реквізити для оплати, які з урахуванням вже проведених часткових оплат за товар, відповідачу були достеменно відомі.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що позивачем належним чином були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури, які за умовами пункту 5.1 Договору слугували передумовою для проведення покупцем оплати поставленого товару (продукції).
Відповідачем протилежного не доведено.
Отже, строк оплати отриманої за спірними видатковими накладними продукції на підставі пункту 5.1 Договору настав за всіма видатковими накладними, а нездійснення відповідачем такої оплати протягом 45 календарних днів з моменту отримання продукції свідчить про наявність у відповідача простроченої заборгованості.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже на переконання колегії суддів, у матеріалах справи зібрано достатньо належних і допустимих доказів на доведення існування у відповідача спірної заборгованості за отриманий товар по Договору, строк сплати якої на час вирішення спору настав.
Переконливих доказів протилежного з боку відповідача суду не подано.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення залишку основного боргу у розмірі 2105581,20 грн.
Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 ЦК України), тому, відповідно, є підстави для застосування до нього встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення виконання умов пункту 5.1 Договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Позивач просить примусово стягнути з відповідача на свою користь 17306,15 грн. пені, нарахованої на залишок основного боргу.
Перевіряючи розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про його обґрунтованість та математичну вірність, виходячи із залишку заборгованості відповідача 2105581,20 грн. за період з 07.02.2026 по 26.02.2026 (розрахунок у позовній заяві).
Існування у відповідача у вказаний період нарахування пені несплаченого залишку основного боргу (а доказів проведення розрахунку у більшій сумі, ніж обліковує позивач відповідач не надав), є підставою для примусового стягнення пені з відповідача на користь позивача у розмірі 17 306, 15 грн.
Доказів проведення добровільного розрахунку за пенею відповідач суду не надав.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач за змістом апеляційної скарги не заперечує правильність нарахування пені, не надає власного контррозрахунку пені, а лише вказує на неможливість застосування відповідальності за прострочення сплати основного боргу, при недоведеності за відповідачем (на його думку) простроченого грошового зобов`язання.
З урахуванням позицій сторін у спорі, зібраних та оцінених судом першої інстанції доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження.
Висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вимог в частині стягнення основного боргу та пені є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає усталеній судовій практиці. Отже апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/2482/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/2482/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2482/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді С.А. Гончаров
П.В. Горбасенко