СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Харків справа №922/640/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді Васильєв Є.О., Істоміна О.А.
секретар судового засідання Ламанова А.В.
за участю представників:
від Позивача Васіліу С.В. (адвокат, довіреність від 18.12.2025);
від Відповідача Радигін Є.С. (адвокат, довіреність від 01.01.2025)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м.Харків
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 06.07.2026 (повний текст підписано 15.07.2026) у м.Харкові
у справі № 922/640/26 (суддя Хотенець П.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м.Харків
до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області
про стягнення 6618893,78грн.
В С Т А Н О В И В:
І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м.Київ в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Харків (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 6618893,78грн., з яких:
- 6198746,77грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу за грудень 2025 (акт №УХФ00023029 від 31.12.2025 на суму 2965727,65грн.), січень 2026 (акт №УХФ00000269 від 31.01.2026 на суму 3233019,12грн.) за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023;
- 337752,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу, нарахованої за період 01.12.2025 - 19.02.2026;
- 33030,81грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань, нарахованих за період 01.12.2025 - 19.02.2026, з оплати вартості поставленого природного газу;
- 49364,20грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями з оплати вартості поставленого природного газу, нарахованої за грудень 2025, січень 2026.
2. Ухвалою Господарського суду Харківського області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі №922/640/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
3. У відзиві на позовну заяву (а.с.а.с.121-132 т.1) Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області просило суд зменшити розмір пені на 99% або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити, а також надати відстрочку виконання рішення суду на строк один рік з моменту винесення рішення або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають Відповідачу можливості розрахуватися з Позивачем за зобов`язаннями, що стали предметом позову у даній справі.
4. Рішенням Господарського суду Харківського області від 06.07.2026 (повний текст підписано 15.07.2026) у справі №922/640/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області на користь Позивача:
- 6198746,77грн. заборгованості оплати вартості поставленого природного газу за грудень 2025, січень 2026 за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023;
- 12310,09грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за грудень 2025, січень 2026 (відмовлено у задоволені 325441,91грн.);
- 12163,86грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за грудень 2025, січень 2026 (відмовлено у задоволені 20866,95грн.);
- 49364,20грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями з оплати вартості поставленого природного газу за грудень 2025, січень 2026.
Також означеним рішенням суду надано Комунальному підприємству «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/640/26 до 31.12.2026.
5. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасного здійснення Відповідачем розрахунку за поставлений у грудні 2025 та січні 2026 Позивачем природний газ за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 в загальній сумі 6198746,77грн. (у грудні 2025 за актом №УХФ00023029 від 31.12.2025 на суму 2965727,65грн. та січні 2026 за актом №УХФ00000269 від 31.01.2026 на суму 3233019,12грн.), що зумовило правомірність нарахування на означену суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційної індексації.
5.1. Своєю чергою, часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3% річних зумовлене невірно вказаною Позивачем датою виникнення прострочення заборгованості Відповідача зі сплати поставленого та отриманого ним природного газу. Суд зазначив, що початок прострочення виконання зобов`язання починається саме з десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, оскільки п.6.6. договору не визначено іншої конкретної дати, до якої повинні бути сплачені кошти. Судом не прийнято до уваги посилання Позивача про направлення відповідних рахунків на електронну пошту головного бухгалтера/бухгалтерії Відповідача [пошта прихована], оскільки такі рахунки були направлені на електронну пошту, яка не є офіційною адресою останнього, також такий спосіб направлення рахунків не передбачений ані умовами договору, ані Кодексом газорозподільних систем. Відтак, ураховуючи вимоги ст.ст.530, 549, 625 Цивільного кодексу України, а також умови п.п.6.6, 8.2 договору, суд дійшов висновку про початок нарахування пені та 3% річних з десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, оскільки такі акти містяться в матеріалах справи та сторонами не заперечується їх підписання. Отже, обґрунтована сума пені є 123100,94грн. та 3% річних - 12163,86грн.
5.2. Беручи до уваги заяву Відповідача, а також важливість та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з міркувань розумності та справедливості, матеріальних інтересів обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, ураховуючи дискреційність наданих суду повноважень у розумінні чинної практики Верховного Суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, судом першої інстанції частково задоволено заяву Відповідача та зменшено розмір пені на 90% та стягнуто з останнього 12310,09грн. пені.
5.3. Окрім того, суд частково задовольнив заяву Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення та відстрочити виконання рішення суду у справі №922/640/26 до 31.12.2026, ураховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи Відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, беручи до уваги правову позицію Позивача, який заперечив щодо задоволення означеної заяви, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності як Позивача, так і Відповідача. Суд зазначив, що Відповідачем не надано належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання саме на 12 місяців. Між тим, відстрочення виконання судового рішення до 31.12.2026 забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. (далі - ЄКПЛ), оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
6. Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», не погодившись з ухваленим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/640/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 379994,16грн. пені, 26047,59грн. 3% річних та 6511,30грн. інфляційної індексації, та задовольнити позовні вимоги у цій частині. Також Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/640/26 в частині відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2026 та відмовити Відповідачу - Комунальному підприємству «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області у задоволенні означеної заяви про відстрочення виконання рішення суду.
7. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та відмовив у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 01 числа поточного розрахункового місяця, здійснивши її нарахування та стягнувши лише за відповідні періоди прострочення, починаючи після 10 числа наступного місяця за розрахунковим, що суперечить узгодженим сторонами умовам п.6.6 договору. Також Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір заявленої до стягнення пені та відстрочив виконання рішення суду.
7.1. Позивачем було подано разом з позовною заявою та в матеріалах справи наявні належні докази направлення, надсилання та надання Відповідачу рахунків на оплату послуг з розподілу природного газу, на підставі яких в силу п.6.6 договору Відповідачем і мала бути здійснена попередня оплата за надані послуги. Зазначає, що рахунки було відправлено саме на офіційну електронну пошту Відповідача, зазначену ним у відзиві на позовну заяву та яка є його офіційною електронною поштою для листування в електронному суді, і також розміщена на офіційному сайті Відповідача в мережі Інтернет. До того ж, рахунок на оплату було направлено і засобами поштового зв`язку цінним листом з описом, зокрема, з претензією. Крім того, рахунки були також особисто вручені відповідальним працівникам, зокрема, головному бухгалтеру Відповідача.
7.2. Позиція та тлумачення умов п.6.6 договору про здійснення оплати на умовах попередньої узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі №922/4163/24 (у вказаній справі Верховний Суд дійшов однозначного висновку та фактично констатував, що за умов отримання рахунків на оплату послуг їх оплата має бути здійснена на умовах попередньої, інше тлумачення умов п.6.6 договору є неприйнятним та умовами вказаного пункту договору однозначно було погоджено сторонами обов`язок здійснення оплати на умовах попередньої сплати). Зауважив, що порядок розрахунку за надані у звітному місяці послуги до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів стосується лише споживачів, що мають сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Разом з тим, в силу умов договору та Кодексу ГРС попередня оплата здійснюється і з огляду на те, що має місце визначений розмір річної замовленої потужності, який є підтвердженим, з яким Відповідач був обізнаний, а тому в силу умов договору і мав здійснювати попередню оплату 01 числа поточного місяця. Посилається також на позиції Верховного Суду у справах №922/4163/24, №922/3786/25, №922/1399/26, де суд враховує висновок про те, що Відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, отже зобов`язаний оплачувати такі послуги на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
7.3. У контексті даної справи доводи Відповідача не є беззаперечними, а надані ним докази є неналежними доказами неплатоспроможності, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках боржника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів та доказами того, що задоволення вимог Позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань Відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами, тощо. Скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені.
7.4. Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники або їх частина, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частину складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору. Враховуючи наведене, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності. До того ж, Скаржник зазначає, що пеня складає приблизно незначний відсоток від суми заборгованості, що не можна вважати значним перевищенням розміру збитків. У той же час, систематичне порушення Відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині оплати послуг Оператора ГРМ негативно впливає на результати господарської діяльності Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
7.5. Зменшення суми пені та відстрочення виконання майбутнього судового рішення, суттєво вплине на фінансову стабільність Позивача та, як наслідок цього на стабільність газопостачання на території всієї Харківської області. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач не обґрунтував належним чином підстави для задоволення його вимог. Також зазначає, що відстрочення виконання рішення в розглядуваному випадку є неможливим, так як Відповідачем не було надано суду жодних документів, зокрема, виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність коштів на його банківських рахунках.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:
8. Комунальним підприємством «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, та зазначає:
8.1. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивач не вірно розрахував суму пені та 3 % річних, адже нарахування він почав з початку поточного місяця, однак у відповідності до п.6.6 договору розподілу природного газу за заявою приєднання №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Однак рахунки на оплату за грудень 2025 та січень 2026 року Відповідач не отримував, надані до суду докази Позивачем про відправлення рахунків на електронну пошту [пошта прихована], узяту не з сайту Відповідача та яка не є офіційно зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, у розумінні ст.ст.76,78 ГПК України є неналежними та недостовірними. Враховуючи висновки зроблені судами у подібній справі №922/610/25 між тими же сторонами, у разі неналежності доказів як підтвердження факту направлення рахунків Комунальному підприємству «Теплоенерго» у розумінні п.6.6 договору розподілу природного газу, з огляду на відсутність підтвердження їх відправлення офіційним шляхом, передбаченим відповідним договором або Кодексом газорозподільних систем, розрахунки за надані у звітному місяці послуги повинен проводитися Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
8.2. Судом першої інстанції вірно наголошено, що сума нарахованої та заявленої до стягнення пені надмірно велика у порівняно зі збитками, понесеними Позивачем, а у Відповідача відсутня можливість негайного виконання зобов`язань за Договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку. Суд першої інстанції вірно врахував, що 3% річних та інфляційні витрати, нараховані Позивачем у позові, та частина пені стягнута з Відповідача у повній мірі компенсують усі збитки останнього за несвоєчасні розрахунки. Окрім того, суд першої інстанції почув Відповідача та погодився, що відстрочення виконання судового рішення забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст.6 ЄКПЛ, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для Відповідача з інтересом Позивача реально отримати грошові кошти.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Васильєв Є.О., Істоміна О.А.
10. Ухвалою від 04.08.2026 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/640/26 та призначила розгляд апеляційної скарги Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у судовому засіданні на 07.09.2026 о 10:45 з повідомленням учасників справи.
11. Враховуючи викладене в п.п.9, 10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Васильєв Є.О., Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7 його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
13. У судовому засіданні 07.09.2026 уповноважений представник Скаржника підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, надав додаткові пояснення на запитання суду.
Представник Відповідача у судове засідання 07.09.2026 також з`явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Надав додаткові пояснення на запитання суду.
14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
15. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (Оператор ГРМ) є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Зазначену діяльність Позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.
16. Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (Споживач природного газу), відповідно до п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, є юридичною особою, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
17. Комунальним підприємством «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (Споживачем) підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 (а.с.31 т.1). Вказана заява-приєднання адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (Оператору ГРМ).
Споживач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу (далі - договір, а.с.а.с.56-62 т.1), текст якого затверджений постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 в редакції, що діяла станом на 01.07.2023, відповідно до п.1.1. якого останній є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Ані заява про приєднання, ані сам зміст типового договору чи інших угод стрін не визначав можливості використання електронної пошти для комунікації сторін, зокрема і щодо надсилання та оплати рахунків.
18. Відповідно до п.2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
19. Умовами п.6.1. договору визначено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Приписами п.6.3. договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п.6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
20. Згідно з п.6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
21. У відповідності до п.8.2 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
22. Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2023 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено у розмірі 1,99грн. за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388грн. (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.
Тариф на послуги розподілу природного газу для Позивача встановлено постановою НКРЕКП №2163 від 19.12.2025 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні Мережі України» на період з 01.01.2026 до 31.03.2026 (включно) у розмірі 2,65грн. за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,18грн. (з урахуванням ПДВ).
23. Ураховуючи умови договору розподілу природного газу та норми Кодексу ГРС, перелік точок комерційного обліку Споживача (а.с.а.с.25-28, 72 т.1), останнім було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.
Матеріали справи свідчать про те, що при розрахунку річної замовленої потужності були приєднані додаткові точки внаслідок чого змінився в бік збільшення плановий об`єм замовленої річної потужності на 2025 та 2026 календарні роки (а.с.а.с.32, 33, 45, 48, 49, 78-81 т.1).
24. У зв`язку з приєднанням об`єкту споживання природного газу, сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2025 до договору (а.с.73 т.1). Отже, річна замовлена потужність з 01.12.2025 на 2025 рік склала 14377733,75куб.м., а річна замовлена потужність на 2026 рік - 12200072,00куб.м.
25. Місцевим судом встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ у грудні 2025 та січні 2026 Оператором ГРМ сформовано рахунки:
- рахунок №УХФ00008377 від 05.11.2025 за розподіл природного газу (потужність) заборгованість - 41760786,08грн. (без ПДВ), за розподіл природного газу (потужність) за грудень 2025 - 2411739,71грн. (без ПДВ), сума ПДВ - 8834505,16грн., всього з ПДВ - 53007030,95грн.
- рахунок №УХФ00009152 від 05.12.2025 за розподіл природного газу (потужність) доплата за січень у зв`язку зі зміною тарифу - 671003,98грн. (без ПДВ), сума ПДВ - 134200,80грн., всього з ПДВ - 805204,78грн.
- рахунок №УХФ00009671 від 29.12.2025 за розподіл природного газу (потужність) заборгованість - 42815559,14грн. (без ПДВ), розподіл природного газу (потужність) за січень 2026 - 2023178,63грн. (без ПДВ), сума ПДВ - 8967747,55грн., всього з ПДВ - 53806485,32грн.
За твердженням Позивача, означені рахунки були направлені на електронну пошту головного бухгалтера/бухгалтерії Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області [пошта прихована] (а.с.а.с.82-84 т.1), а також надані особисто під підпис головному бухгалтеру Гонтаренко Н.Ю. (рахунки №УХФ00009152 від 05.12.2025 та №УХФ00009671 від 29.12.2025) та контролеру теплового господарства ОСОБА_1 (рахунок №УХФ00008377 від 05.11.2025) (а.с.а.с.75-77 т.1). При цьому, з наявних у матеріалах справи скріншотів екрану на підствердження факту насилання рахунків електронною поштою, не убачається, що відповідні документи були електронним цифровим підписом уповноваженою особою Позивача.
26. Оператором ГРМ (Позивачем) також були складені акти наданих послуг:
- акт №УХФ00023029 від 31.12.2025 (а.с.66 т.1), відповідно до якого у грудні 2025 року Споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1241929,50куб.м. природного газу, вартість послуг склала 2965727,65грн. (2471439,71грн. без ПДВ);
- акт №УХФ00000269 від 31.01.2026 (а.с.65 т.1), відповідно до якого у січні 2026 року Споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1016672,68куб.м. природного газу, вартість послуг склала 3233019,12грн. (2694182,60грн. без ПДВ).
Акти наданих послуг підписані з боку Споживача (Відповідача) без зауважень.
27. Матеріали справи містять підписаний сторонами акт звірки №90 взаємних розрахунків за період 01.07.2024-13.01.2026 (а.с.63 т.1), в якому підтверджено надання Відповідачу у грудні 2025 року послуг з доступу до розподілу природного газу, вартість послуг склала 2965727,65грн.
28. Позивачем направлялась претензія №ХФ/100/4-955-26 від 10.02.2026 (разом з рахунком на оплату №УХФ00001283 від 03.02.2026 за березень 2026) (а.с.а.с.68, 69 т.1), з вимогою до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області оплатити заборгованість за послуги з розподілу природного газу з грудня 2025 до січня 2026, яка станом на 10.02.2026 склала 6198746,77грн.
29. Доказів сплати Відповідачем заборгованості за надані Позивачем як Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу у грудні 2025, січні 2026 на загальну суму 6198746,77грн. матеріали не містять.
30. У матеріалах справи наявна доповідна записка від 19.01.2026 (а.с.178 т.2) головного бухгалтера Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області Гонтаренко Н.Ю., де вона зазначила, що «мною було зроблено такі неправомірні дії, а саме 16 січня 2026 року від представників Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» я прийняла рахунки на оплату послуги з розподілу природного газу в кількості три штуки за номерами: №УХФ00005749 від 04 серпня 2025 року, №УХФ00006798 від 03 вересня 2025 та №УХФ00007601 від 03 жовтня 2025, розписалася на них із зазначенням дат отримання, які не відповідають дійсності. Таким чином, дати підписання рахунків мною вказані виключно на прохання представників, на реєстрацію вхідної документації 16.01.26р. документи не передавала. Повноважень на отримання рахунків у мене не було, свою провину визнаю».
Наказом №9 від 19.01.2026 (а.с.178 т.2 зворотна сторона) Відповідачем оголошено догану головному бухгалтеру ОСОБА_2 за перевищення службових повноважень. Крім того, наказом №23 від 17.02.2026 (а.с.179 т.2) Відповідачем внесено зміни до наказу №9 від 19.01.2026, якими (змінами) оголошено догану також контролеру теплового господарства ОСОБА_1 за перевищення службових повноважень.
31. Вказані в п.п.15-30 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи.
32. Враховуючи не здійснення Споживачем оплати за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у грудні 2025 та у січні 2026 послуги з розподілу природного газу на загальну суму 6198746,77грн., останнє звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області про стягнення такої суми заборгованості, а також нарахованих на неї сум пені, 3% річних та інфляційної індексації.
33. Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99% (або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити), а також про надання відстрочки виконання рішення суду на строк один рік з моменту винесення рішення (або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають Відповідачу можливості розрахуватися з Позивачем за зобов`язаннями, що стали предметом позову у даній справі), вмотивоване:
- перебуванням у складній ситуації у зв`язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м.Лозова та його передмістя, руйнування основних фондів Відповідача, що стало підставою для зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи;
- значним втручання у господарську діяльність держави за допомогою різних норм права, які зобов`язують Відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до начала воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання.
За умовах, у яких зараз працює Відповідач, вини у тому, що він не може своєчасно розрахуватися з Позивачем не має, а тому вважає співмірним заявлений розмір неустойки у вигляді пені, крім того, що держава забороняє нараховувати штрафні санкції у період воєнного часу споживачам Відповідача та відключати їх від теплопостачання. Держава також забороняє підвищувати тарифи на теплопостачання, не дає своєчасно субвенції з державного бюджету на покриття різниці у тарифах, та ні яким чином не захищає від подібних позовів. Крім того, 3% річних та інфляційні витрати, нараховані Позивачем, у повній мірі компенсують усі його збитки за несвоєчасні розрахунки. Зазначає, що надання відстрочки виконання судового рішення не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від споживачів за договорами, що укладені між Відповідачем та іншими контрагентами, з державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед Позивачем, що, у свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
Відповідачем надані документи на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.135-250 т.1, 1-177 т.2).
34. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, а також положень ст.331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
35. Виходячи зі змісту приписів ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст.4,5 ГПК можливість задоволення позовних вимог передбачає необхідність доведення позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності елементів: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права/інтересу з боку визначеного відповідача (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).
36. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягала у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у грудні 2025 та у січні 2026 послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) відповідних грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.8.2 договору.
37. Беручи до уваги правову природу укладеного договору розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, який відповідно до п.3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) є публічним договором та укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК за формою Типового договору розподілу природного газу, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами ЦК, які регламентують правовідносини з розрахунків у сфері надання послуг, враховуючи також приписи Кодексу ГРМ та особливості законодавства у сфері газопостачання.
Ураховуючи встановлену ст.204 ЦК та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 ЦК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
38. Згідно з п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати Споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами Споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням Споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності Споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати Споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати Споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається Споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах Споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.
39. Як встановлено у п.5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ для нового Споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність Споживача (його об`єкта) визначається Споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.
Розрахунки для нового Споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача до кінця календарного року та оплачуються Споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.
40. Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, при цьому ст.903 ЦК встановлює обов`язок з оплати наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
41. Згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
42. Частиною 1 ст.530 ЦК встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ст.525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.598 ЦК зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
43. Таким чином, як вірно було зазначено місцевим судом та сторонами не заперечується, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення повної оплати наданих Позивачем у грудні 2025 та у січні 2026 послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 в сумі 6198746,77грн. Нездійснення такої оплати є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст.610 ЦК, а сам Відповідач вважається такими, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
44. Своєю чергою, сутність апеляційного перегляду в розглядуваному випадку полягає у перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції щодо визначення дати виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати поставленого та отриманого від Позивача природного газу в контексті п.6.6 договору розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 (1), а також наявності підстав для зменшення суми заявленої до стягнення пені (зменшена на 90%) (2) та відстрочення виконання рішення суду (3).
45. Щодо першої складової доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що п.6.6 договору встановлено: «оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ», тоді як «…остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів». Дійсно, як зауважує Скаржник та узгоджується із зазначеним ним у апеляційній скарзі висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 07.05.2026 у справі №922/3786/25, п. 6.6 договору містить два окремих механізми оплати вартості послуги з розподілу природного газу, - за загальним правилом Споживач, який не є побутовими, оплачує вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду. Відтак, оскільки Відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, отже зобов`язаний оплачувати такі послуги на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
45.1. Своєю чергою, Верховний Суд зазначив, що вказана умова договору передбачає зустрічний обов`язок Позивача (Оператора ГРМ) надавати Споживачу рахунки для оплати, відповідно до початку розрахункового періоду, на підставі яких останній мав оплачувати послуги з розподілу природного газу. Отже, для правильного визначення періоду прострочення Відповідачем оплати послуг розподілу природного газу у спірних правовідносинах сторін необхідно дослідити та встановити обставини та строки надання Позивачем Відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу за спірні періоди. Про важливість встановлення обставин надання кредитором боржнику рахунків на оплату послуг розподілу природного газу Верховний Суд також наголошував у постанові від 22.10.2025 у справі №922/610/25 у спорі між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу за тим же договором розподілу (тільки за інший період), що зумовлює застосовність принципу «res judicata».
45.2. У постанові від 22.10.2025 у справі №922/610/25 Верховний Суд зазначив, що визнаючи неналежним поданий Позивачем доказ на підтвердження направлення рахунків у порядку п.6.6 договору розподілу природного газу (відповідні рахунки на оплату були направлені на електронну адресу бухгалтерії Комунального підприємства «Теплоенерго» ([пошта прихована]), суд апеляційної інстанції виходив зі змістовної оцінки способу інформування, з посиланням на те, що саме по собі направлення рахунків на зазначену електронну адресу не є належним способом повідомлення у розумінні п.6.6 договору розподілу природного газу, оскільки визначена у листуванні електронна адреса не є офіційною адресою Комунального підприємства «Теплоенерго» та не передбачена як належний спосіб обміну документами ні умовами укладеного договору, ні положеннями Кодексу ГРМ. Таким чином, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такий доказ не підтверджує обставину належного направлення рахунків у розумінні умов договору, а відтак не може бути прийнятий як належний доказ виконання п.6.6 договору розподілу природного газу. Суд зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» не довело необґрунтованість такої позиції, оскільки визначена ним практика Верховного Суду не містить правових висновків, які б суперечили підходу, застосованому судом апеляційної інстанції, або свідчили про необхідність іншого тлумачення положень п.6.6 договору розподілу природного газу у подібних правовідносинах.
45.3. Ураховуючи, що в розглядуваній справи рахунки без електронного цифрового підпису упоноваженої особи на оплату вартості поставленого природного газу за грудень 2025, січень 2026 були направлені на електронну пошту, яка не була визначена і узгоджена сторонами у якості належного способу комунікації, а також надані особисто головному бухгалтеру ОСОБА_2 (рахунки №УХФ00009152 від 05.12.2025 та №УХФ00009671 від 29.12.2025) та контролеру теплового господарства ОСОБА_1 (рахунок №УХФ00008377 від 05.11.2025), відсутність повноважень у яких на отримання відповідних рахунків на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи доповідною запискою головного бухгалтера та наказами про притягнення означених працівників до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень і Позивачем іншого не доведено (не надано доказів існування відповідних повноважень у вказаних осіб або домовленості з Відповідачем про такий спосіб вручення рахунків), а також висновки зроблені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.10.2025 у справі №922/610/25 та від 07.05.2026 у справі №922/3786/25, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для попередньої оплати Відповідачем наявних в матеріалах справи рахунків до початку розрахункового періоду. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що сума рахунку №УХФ00008377 від 05.11.2025 за грудень 2025 - 2411739,71грн. (без ПДВ) відрізняється від суми зазначеної у акті наданих послуг №УХФ00023029 від 31.12.2025 за грудень 2025 - 2471439,71грн. (без ПДВ).
Таким чином, оплата вартості наданих за грудень 2025, січень 2026 послуг з розподілу природного газу повинна була здійснюватися Відповідачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до актів наданих послуг. Доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі означених висновків суду не спростовують, та, фактично, дублюють за змістом доводи з тотожних справ про стягнення заборгованості між тими ж сторонами, за тим же договором розподілу, тільки за інші періоду, які вже були розглянуті та оцінені, зокрема, Верховним Судом.
45.4. За змістом ст.ст.611, 625 ЦК наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої умовами п.8.2 договору.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених в поряду ч.1 ст.269 ГПК, а також принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), сума нарахованих на заборгованість та стягнутих місцевим судом 3% річних, інфляційної індексації та пені, окремо не оскаржених Відповідачем та Позивачем в частині правильності такого розрахунку, апеляційним судом не перевіряється (ураховуючи правильність висновку суду першої інстанції щодо оплати вартості наданих за грудень 2025, січень 2026 послуг до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, та початком прострочення та нарахування заявлених сум саме після цієї дати).
46. Щодо другої складової доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для зменшення суми заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, реалізується судом в контексті дотримання ним ч.3 ст.551 ЦК, на які посилався місцевий суд, застосовуючи оскаржуване зменшення стягуваної неустойки.
46.1. Означена норма визначає можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:
- (1) коли належна до сплати неустойка значно перевищує розмір збитків;
- (2) за наявністю інших обставин, які мають істотне значення.
46.2. Між тим, ані предмет, ані підстави позову, які за змістом ч.1 ст.14, ч.2 ст.76 ГПК визначають межі судового дослідження, не містять жодних обґрунтування наявності та розміру збитків у Позивача, завданих допущеним з боку Відповідача розглянутим в цій справі простроченням виконання грошових зобов`язань. На виконання приписів ст.74 цього Кодексу відповідних доказів щодо наявності та розміру збитків Позивачем до суду надано не було.
46.3. Зумовлена саме процесуальною позицією Позивача невизначеність довкола наявності збитків та їх розміру не може усуватися презюмуванням їх наявності та належної співмірності із заявленим розміром неустойки або іншим чином обмежувати дискреційні повноваження суду зі зменшення розміру штрафних санкцій, про застосування яких Відповідачем було подане вмотивоване клопотання. Відтак, за відсутності належних доказів наявності збитків у Позивача через прострочення виконання спірного грошового зобов`язання Відповідачем, твердження Скаржника про відсутність у місцевого суду права на застосування ч.3 ст.551 ЦК є необґрунтованими, адже застереження щодо неналежного врахування інтересів Позивача, як і решти аспектів, що стосуються (1) випадку (п.46.1. цієї постанови), впливають на визначення судом розміру відсотка зменшення стягуваної неустойки, а не зменшення взагалі як такого.
46.4. Оцінюючи застосований місцевим судом процент зменшення стягуваної неустойки, колегія апеляційного суду відмічає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування в принципі, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. При цьому, діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 ГПК.
46.5. Застосований місцевим судом розмір зменшення стягуваної неустойки кореспондується як із ступенем виконання спірного грошового зобов`язання, так із майновими інтересами сторін, а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні ст.15 ГПК. До того ж, частковість задоволення судом першої інстанції клопотання Відповідача щодо зменшення розміру пені (до 90%, тоді як заявлено Відповідачем зменшення на 99%) як раз вказує на врахування майнових інтересів Позивача, які також забезпечуються і компенсаційним характером належних до стягнення 3% річних та інфляційною індексацією.
Зауваження Скаржника відносно недостатності обґрунтування за змістом переглядуваного рішення висновку суду щодо зменшення розміру нарахований санкцій носять оціночний характер, та, само по собі, не може бути достатньою підставою для ревізування визначеного розміру відсотку зменшення, адже повнота розгляду забезпечується у даному випадку апеляційним переглядом, що цілком відповідає гарантіям ст.6 ЄКПЛ та дозволяє забезпечити оцінку всім істотним доводам сторін з приводу розглядуваного питання.
46.6. Скаржником не спростовано висновків суду першої інстанції в обґрунтування розміру відсотку зменшення стягуваної неустойки. Своєю чергою, правомірність врахування місцевим судом обставин наведених Відповідачем в світлі приписів ч.3 ст.551 ЦК у якості належних підстав для розгляду питання про зменшення суми штрафних санкцій узгоджується із релевантними для даного випадку позиціями Верховного Суду, обґрунтовано застосованих місцевим судом.
47. Щодо третьої складової доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду, судова колегія зазначає, що відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого ст.6 ЄКПЛ
47.1. За змістом ч.6 ст.238 та ч.1 ст.239 ГПК відстрочення виконання рішення суду є дискреційним повноваженням, а не обов`язком суду, яке, може бути реалізоване і у момент постановлення такого рішення, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (невичерпний перелік таких підстав приведено законодавцем у ч.4 ст.331 ГПК, яка регламентує це ж саме дискреційне повноваження, але здійснюване хронологічно після набрання рішенням законної сили і до моменту його виконання) . Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18).
47.2. У силу приписів ст.ст.11, 73, 74 ГПК саме на заявника покладено обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Таким чином, наявність/відсутність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим є предметом доказування для Відповідача, спростовування для Позивача та встановлення й належної оцінки - для суду.
Разом з тим, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як Позивача, так і Відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).
47.3. Відповідно до правової позиції, викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 ЄКПЛ, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
47.4. У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
Таким чином, питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.
47.5. Колегія суддів зауважує, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Так, апеляційним господарським судом у розглядуваному випадку враховано, що:
- військові дії та введення в Україні воєнного стану мають загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання, внаслідок масованих ракетних атак пошкоджені та зруйновані об`єкти як Позивача, так і Відповідача, що є загальновідомими фактами, а отже, Позивач так само, як і Відповідач, несе збитки внаслідок ведення бойових дій, які мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін;
- відповідно до ч.4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво-важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення, яке рівною мірою стосується господарській діяльності обох сторін спору;
- «інтенсивність» впливу означених загальних для всіх суб`єктів господарювання в Україні обставин є різною та значною мірою пов`язана з локалізацією їх фактичної діяльності та її особливостей (об`єктивної неможливості зміни локалізації через специфіку здійснюваних функцій).
47.6. Так, розглянувши аргументи Відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду, їх правову оцінку місцевим судом, доводи апеляційної скарги Позивача в цій частині, враховуючи сутність спору, за вирішенням якого було винесено рішення, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у переглядуваній частині. Задовольняючи частково заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що відстрочення виконання судового рішення на строк до 31.12.2026 забезпечить реальне його виконання, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу інтересів сторін у розумінні ст.6 ЄКПЛ, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для Відповідача з інтересом Стягувача реально отримати грошові кошти. Урахував, що місцезнаходженням та діяльності Відповідача є м. Лозова, тоді як з причин введення воєнного стану та проведення бойових дій відбувається руйнування основних фондів підприємства, що разом з виїздом населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, призвело до зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи, а також врахував втручання у господарську діяльність держави, що зобов`язує Відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до начала воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нарахування неустойки, інфляційних, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання, враховуючи також заборону підвищувати тарифи на теплопостачання та відсутність своєчасних субвенцій з державного бюджету на покриття різниці у тарифах. Відтак, суд першої інстанції погодився з доводами Відповідача, що надання відстрочки виконання судового рішення дозволить не заблокувати роботу підприємства, дозволить отримати оплату заборгованості від споживачів за договорами, що укладені між Відповідачем та іншими контрагентами (з державного або місцевого бюджету), а також спрямувати його на погашення заборгованості перед Позивачем, що, у свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
47.7. Викладені у п.47.6. цієї постанови фактичні обставини підтверджені доказово та не спростовані Скаржником, тоді як сам факт отримання підприємством доходу (наявність коштів на рахунку), як і не припинення діяльності як об`єкта критичної інфраструктури, не свідчить про наявність вільних грошових коштів, достатніх для одночасного виконання рішення суду, тоді як посилання Скаржника на існування власних фінансових труднощів є підставою для встановлення відповідного балансу інтересів сторін при вирішенні питання про відстрочення, але не виключає відстрочення в принципі. Більш того, саме з огляду на врахування майнових інтересів Позивача, місцевим судом вимоги заявника (Відповідача) були задоволені частково.
47.8. Колегія суддів також відхиляє доводи Скаржника про те, що фінансові труднощі Відповідача є виключно наслідком здійснення ним підприємницької діяльності та повинні покладатися лише на нього, оскільки на відміну від звичайних комерційних суб`єктів господарювання, діяльність Відповідача здійснюється у сфері, яка характеризується значним державним регулюванням та залежністю від бюджетного фінансування компенсації різниці в тарифах. Матеріали справи підтверджують, що однією з причин виникнення спірної заборгованості стало саме не проведення державою компенсації різниці в тарифах, на отримання якої Відповідач мав право відповідно до законодавства, що перебуває поза межами його волевиявлення та звичайного підприємницького ризику.
47.9. Таким чином, установлені матеріалами справи обставини свідчать про існування об`єктивних причин, які істотно ускладнюють негайне виконання рішення суду, тоді як надання відстрочки до 31.12.2026 спрямоване на забезпечення безперервного функціонування підприємства критичної інфраструктури, недопущення припинення теплопостачання населення, а також створення умов для реального виконання судового рішення після стабілізації фінансового стану Відповідача, що відповідає засадам справедливого судового розгляду у розумінні ч.1 ст. 6 ЄКПЛ.
48. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції додатково зауважує, що Скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/640/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 379994,16грн. пені, 26047,59грн. 3% річних та 6511,30грн. інфляційної індексації, тоді як оскаржуваним судовим рішенням суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 325441,91грн. пені та 20866,95грн. - 3% річних. Таким чином, вимоги апеляційної скарги є безпідставними безвідносно до викладених Скаржником за апеляційною скаргою обґрунтувань.
49. Відповідно до ст.129 ГПК такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Харків на рішення Господарського суду Харківського області від 06.07.2026 (повний текст підписано 15.07.2026) у справі №922/640/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківського області від 06.07.2026 (повний текст підписано 15.07.2026) у справі №922/640/26 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Харків.
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2026.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя Є.О. Васильєв
Суддя О.А. Істоміна