УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 454/4026/22
провадження № 61-11588ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуються суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначала, що відповідачі користуються належною їм земельною ділянкою без дотримання правил добросусідства, внаслідок чого створюють їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та розташованим на ній майном.
Зокрема, біля межі суміжних земельних ділянок відповідачі розмістили тимчасову дерев`яну споруду, яка перебуває у незадовільному, частково зруйнованому стані, розташована без дотримання нормативних протипожежних та санітарних відстаней, нахилилася у напрямку огорожі позивача та створює загрозу пошкодження належного їй майна.
На підтвердження цих обставин позивач посилалася, зокрема, на результати неодноразових обстежень земельних ділянок представниками органу місцевого самоврядування.
Так, під час обстеження 02 травня 2022 року встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташована дерев`яна тимчасова споруда, захаращена побутовими речами, яка знаходиться на відстані менше одного метра від огорожі та орієнтовно 0,7 м від нежитлової будівлі позивача, що свідчить про недотримання нормативних відстаней.
Під час повторного обстеження 22 липня 2022 року комісія встановила, що тимчасова дерев`яна споруда є напівзруйнованою, захаращеною, перебуває в антисанітарному стані, а її розміщення не відповідає вимогам щодо пожежних і санітарно-побутових розривів. Відповідачам було рекомендовано усунути встановлені порушення.
Однак під час наступного обстеження 25 серпня 2022 року встановлено, що наданих рекомендацій відповідачі не виконали.
Крім того, ОСОБА_2 посилалася на те, що безпосередньо біля межі земельних ділянок відповідачі вирощують дерева, крони та гілки яких поширюються на її земельну ділянку, створюючи перешкоди у користуванні нею та загрозу пошкодження майна.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової дерев`яної споруди та зрізання дерев, а також стягнути з відповідачів 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позовних вимог не визнали та звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та відшкодування моральної шкоди.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що споруди та інші об`єкти, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 , зокрема гараж, огорожа та інші споруди, на думку позивачів за зустрічним позовом, розміщені з порушенням установлених будівельних, санітарних норм та правил добросусідства і створюють їм перешкоди у користуванні належним нерухомим майном.
Уточнивши вимоги зустрічного позову, позивачі просили усунути відповідні перешкоди у користуванні нерухомим майном, а ОСОБА_1 також просив стягнути з ОСОБА_2 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 02 вересня 2025 року первісний позов задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за власний рахунок демонтувати тимчасову дерев`яну споруду, розташовану на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , якою вони користуються, та зрізати дві яблуні й одне дерево горіха.
В іншій частині первісного позову відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Львівський апеляційний суд постановою від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року в оскарженій частині - без змін.
У серпні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, оскільки касаційне провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд є екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежуються вирішенням питань права, а також на більший ступінь формальності касаційної процедури.
ЦПК України визначає баланс між гарантіями права на справедливий судовий розгляд, зокрема правом на розгляд справи судом, встановленим законом, передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та принципом остаточності судових рішень res judicata. У такий спосіб фактично закріплено модель обмеженої касації, що реалізується шляхом застосування процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених цією нормою.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, спрямоване на забезпечення остаточності судових рішень, стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої або апеляційної інстанції, такою її може визнати суд касаційної інстанції, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у розділі I «Загальні положення» цього Кодексу, а тому її положення поширюються і на стадію касаційного провадження.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалі від 16 березня 2026 року у справі № 444/634/23, у якій предметом первісного позову були вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової шкоди в розмірі 44 938,32 грн, а предметом зустрічного позову - вимога про демонтаж аварійної огорожі. Верховний Суд визнав майнову вимогу такою, розмір якої не перевищує встановленого процесуальним законом порогу, а немайнову вимогу про демонтаж огорожі - вимогою у справі незначної складності.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 розділу III цього Кодексу; 5) у яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Спір про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном до наведених категорій справ не належить.
Те, що суд першої інстанції здійснював розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, проводив підготовче провадження та прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, саме собою не виключає можливості визнання справи малозначною судом касаційної інстанції, оскільки ця справа не належить до категорії справ, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду про те, що з огляду на положення статті 19 ЦПК України у системному зв`язку зі статтями 274, 389 та 394 цього Кодексу суд касаційної інстанції вправі віднести справу до категорії малозначних на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Предметом первісного позову у цій справі є поєднання немайнових вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою із майновою вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, а предметом зустрічного позову - немайнові вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Заявлені сторонами вимоги про відшкодування моральної шкоди мають майновий характер, однак їх розмір є істотно нижчим від установленого пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України вартісного критерію малозначної справи.
При цьому вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном мають немайновий характер, а тому їх малозначність визначається не за ціною позову, а з урахуванням характеру та складності справи.
З урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин, обраних сторонами способів захисту, складу учасників справи, обсягу та характеру доказування Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені немайнові вимоги не становлять значної складності.
Спір виник між власником та користувачами суміжних земельних ділянок і стосується дотримання правил добросусідства та наявності перешкод у користуванні нерухомим майном, спричинених розташуванням і станом споруд та зелених насаджень.
Вирішення спору судами попередніх інстанцій залежало насамперед від установлення конкретних фактичних обставин щодо місця розташування тимчасової дерев`яної споруди, її технічного та санітарного стану, дотримання нормативних відстаней, стану зелених насаджень, а також оцінки актів комісійного обстеження та інших поданих сторонами доказів.
Отже, характер правовідносин та обсяг доказування не свідчать про наявність у справі правової проблеми підвищеної складності, а заявлені способи захисту стосуються врегулювання індивідуального спору між користувачами суміжних земельних ділянок.
Подібний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалі від 29 червня 2026 року у справі № 489/6764/24 за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. У цій справі Верховний Суд, урахувавши предмет спору, характер спірних правовідносин, спосіб захисту, обсяг та характер доказування, визнав справу малозначною.
Таким чином, з урахуванням предмета первісного та зустрічного позовів, характеру спірних правовідносин, розміру заявлених майнових вимог, способів захисту, обсягу та характеру доказування ця справа є справою незначної складності та підлягає визнанню малозначною для цілей ЦПК України.
При цьому касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б давали підстави для касаційного перегляду судових рішень у цій малозначній справі.
Посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема положень статей 103, 105, 152 ЗК України та статті 391 ЦК України, а також на неврахування окремих висновків Верховного Суду саме собою не свідчить про те, що касаційна скарга порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Наведені заявником доводи щодо відсутності перешкод у користуванні земельною ділянкою, знаходження спірної тимчасової споруди та дерев у межах земельної ділянки відповідачів, їх стану, доказового значення актів обстеження та достатності зібраних у справі доказів значною мірою спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин та доказів.
Посилання заявника на постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 714/177/18 та від 30 квітня 2025 року у справі № 530/422/23 також саме собою не свідчить про наявність фундаментального питання права, оскільки заявник фактично обґрунтовує необхідність касаційного перегляду незгодою із застосуванням судами відповідних правових висновків до встановлених у цій конкретній справі фактичних обставин.
Верховний Суд звертає увагу, що посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, неврахування окремих правових висновків Верховного Суду або неправильну оцінку доказів саме собою не свідчить про існування питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, значного суспільного інтересу, виняткового значення справи для заявника чи інших виняткових обставин, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування того, що заявник буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду іншої справи.
Спір виник між конкретними учасниками щодо користування суміжними земельними ділянками та не стосується прав чи інтересів невизначеного кола осіб, а тому підстав вважати, що справа становить значний суспільний інтерес, немає.
Не наведено заявником і належних обґрунтувань того, що справа має для нього виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Саме собою несприятливе для заявника вирішення спору та покладення на нього обов`язку усунути встановлені судами перешкоди не є достатньою підставою для віднесення справи до такої, що має виняткове значення.
Верховний Суд також ураховує, що передбачені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятками із загального правила про неприпустимість касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, а тому необхідність касаційного перегляду на підставі одного із цих винятків потребує належного обґрунтування особою, яка подає касаційну скаргу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, касаційні процедури можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервіс проти Франції»), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»)).
Крім того, у пункті 122 рішення від 05 квітня 2018 року у справі «Zubac v. Croatia» («Зубац проти Хорватії») Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо національне законодавство наділяє Верховний Суд повноваженнями відбирати справи для касаційного перегляду, цей суд не повинен бути зв`язаний можливими помилками судів нижчих інстанцій при визначенні доступу до касаційного перегляду, оскільки інший підхід істотно перешкоджав би виконанню ним його особливої функції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, а касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Сокальська міська рада Львівської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко