ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"08" вересня 2026 р. Справа № 300/6339/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління національної поліції України в Тернопільській області, Дисциплінарної комісії Управління головної інспекції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління національної поліції України в Тернопільській області, Дисциплінарної комісії Управління головної інспекції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України та ГУНП в Тернопільській області щодо неналежного реагування на повідомлення про вчинення правопорушення працівниками Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області.
- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 06.02.2026.
- зобов`язати Національну поліцію України провести повторне службове розслідування з урахуванням висновків суду, у межах якого встановити особу заявника (зазначеного у електронному рапорті №ЄО-2717 від 31.05.2023) та допитати його на предмет попередньої змови із групою оповіщення, за результатами розслідування надіслати висновок та скан-копії його матеріалів ОСОБА_1 .
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Втім, судом встановлено, що представник позивачки до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зазначає таке.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також Закон №3674-VI).
Згідно зі статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Зважаючи на предмет спору, суд зазначає, що звернені позивачем позовні вимоги в даній справі носять немайновий характер, одна з яких похідна.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", який вступив в дію з 01.01.2026, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову із заявленими позивачем позовними вимогами немайнового характеру складає 2129,92 грн (3328,00 х 2 х 0,4 х 0,8).
Позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивач може бути звільнений від сплати судового збору, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Отже, з аналізу викладеного вище вбачається, що питання, зокрема звільнення (відстрочення) від сплати судового збору знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами скрутного майнового стану сторони.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд ураховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі №120/19342/21-а.
Предметом даного позову є захист соціальних прав, проте для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору в силу Закону України "Про судовий збір" необхідно, в першу чергу, враховувати майновий стан сторони.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, розмір доходу позивача визначено у сумі 227916,78 грн.
В той час, сума судового збору, яку слід доплатити позивачу, складає 2129,92 грн, що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору як особи, у якої розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, задоволенню не підлягає.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2129,92 грн.
Підсумовуючи наведене вище суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-76, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління національної поліції України в Тернопільській області, Дисциплінарної комісії Управління головної інспекції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у розмірі 2129,92 грн або доказів наявності підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачу через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Гомельчук С.В.