КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
08 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2617/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративний справі за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування наказу, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_4 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2026 р. та ненадання відповіді на адвокатський запит від 14.03.2026 р.;
- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про виправлення даних у Реєстрі; надати мотивовану письмову відповідь; надати відповідь на адвокатський запит у повному обсязі.
Ухвалою судді від 01.05.2026 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_4 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит від 14.03.2026 р. та зобов`язання відповідача надати відповідь на адвокатський запит у повному обсязі.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року в іншій частині позовних вимог відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.28).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 року залучено до участі у справі співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
01.09.2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, спрямовані на оформлення його призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини (навчального центру), на підставі відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, питання належного розгляду заяви про виправлення яких є предметом судового розгляду у справі №340/2617/26;
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії щодо подальшої зміни військово-облікових відомостей ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у частині його військово-облікового статусу, крім дій, спрямованих на належний розгляд та виконання заяви ОСОБА_1 від 27.02.2026 про виправлення відомостей Реєстру та виконання судових рішень у справі №340/2617/26.
В обґрунтування вказаної заяви, представник позивача вказує, що після відкриття провадження у даній справі змінилися відомості про ОСОБА_1 в електронному військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_7 +». До 19.08.2026 у ньому, зокрема, відображалося: «Категорія обліку: військовозобов`язаний»; дата ВЛК - ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після подій 19.08.2026 в електронному військово-обліковому документі відображаються вже інші відомості: «Знято з обліку»; «Підстава зняття чи виключення: військовослужбовці»; «Постанова ВЛК: Придатний»; «Дата ВЛК: 19.08.2026»; «Категорія обліку: Не військовозобов`язаний». Отже, під час розгляду судом справи про не розгляд заяви ОСОБА_1 щодо виправлення його військово-облікових даних відповідачами або іншими уповноваженими суб`єктами фактично вчинено нові юридично значимі дії щодо цих самих військово-облікових відомостей. При цьому позивачу невідомо, який саме первинний документ став підставою для внесення 19.08.2026 нових відомостей до Реєстру, чи приймався наказ про його призов, чи був такий наказ реалізований та чи зараховувався ОСОБА_1 до списків особового складу будь-якої військової частини. У цій справі йдеться вже не про припущення позивача щодо можливих майбутніх дій. 19.08.2026 ризик, на запобігання якому спрямована ця заява, фактично почав реалізовуватися: позивача було доставлено поліцією до ТЦК та СП, того ж дня направлено на ВЛК, після проходження ВЛК змінено відомості в електронному військово-обліковому документі та розпочато фактичні дії щодо його відправлення до навчальної військової частини. Отже, вважає, що існує не абстрактна можливість, а реальний та вже підтверджений попередніми подіями ризик повторного вчинення таких дій до вирішення судом спору. Проте до вирішення спору по суті на підставі військово-облікових відомостей щодо позивача вже були вчинені дії, які безпосередньо спрямовані на виникнення для нього принципово нового правового статусу. У разі завершення процедури призову та відправлення позивача до військової частини ще до ухвалення рішення у цій справі навіть подальше задоволення позову та зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяву від 27.02.2026 може не забезпечити реального та ефективного поновлення прав позивача. Позивач буде змушений ініціювати нові судові провадження, оскаржувати нові рішення та дії, які виникли саме внаслідок не вирішення первісного питання щодо його військово-облікового статусу. Саме такому розвитку подій покликаний запобігти інститут забезпечення позову. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
У період з 24.08.2026 по 07.09.2026 включно суддя перебувала у відпустці, заяву розглянуто у перший робочий день
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 826/16888/18, у постанові від 07 серпня 2025 року по справі №160/23979/24, вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Предметом спору є визнання протиправної бездіяльності відповідача-1 щодо не розгляду заяви від 27.02.2026 щодо виправлення недостовірних даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Натомість, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 спрямовані на оформлення його призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі №340/2617/26.
Суд звертає увагу, що обрані позивачем способи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд вважає, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Отже, на час розгляду заяви суд не вбачає ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, забезпечення позову в спосіб, зазначений позивачем суперечить приписам КАС України та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Зважаючи на викладене суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 256, 248, 256 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА