Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
08 вересня 2026 року № 520/27997/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об?єднання "ВЕРТІКАЛЬ" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об?єднання "ВЕРТІКАЛЬ" (61013, місто Харків, вул.Шевченка, буд. 20, код ЄДРПОУ 30750980) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.08.2026 № 0[телефон приховано] про застосування до ТОВ НВО «Вертікаль» штрафних санкцій у сумі 169 045,16 грн та нарахування пені у сумі 15 597,38 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2026 № Ю-1214747-2040 на суму 150 406,28 грн.
Разом з адміністративним позовом позивачем було подано заяву, в якій він просив:
- зупинити стягнення на підставі рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.08.2026 № 0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій у сумі 169045,16 грн та нарахування пені у сумі 15 597,38 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2026 № Ю-1214747-2040 на суму 150406,28 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення від 21.08.2026 № 0[телефон приховано] прийнято за результатами перерахунку після скасування ДПС України рішенням від 19.08.2026 попереднього рішення відповідача у зв`язку з неврахуванням заяв позивача від 13.05.2024 та проведеного на їх підставі перерахування єдиного внеску. На думку позивача, новий розрахунок не містить прозорого відображення календарної черговості погашення зобов`язань з урахуванням 15 платежів єдиного внеску на загальну суму 529 797,00 грн.
Позивач зазначає, що 03.09.2026 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1214747-2040 на загальну суму 150 406,28 грн, яка складається зі штрафу в розмірі 134 808,90 грн та пені в розмірі 15 597,38 грн, тоді як недоїмка з єдиного внеску становить 0,00 грн. При цьому сума пені повністю збігається із сумою, визначеною оскаржуваним рішенням, а сума штрафу є меншою на 34 236,26 грн без пояснення причин такої різниці.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчими документами, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання. На переконання позивача, ризик такого виконання є реальним, оскільки після прийняття рішення від 21.08.2026 відповідач сформував вимогу від 03.09.2026, яка містить попередження про її передачу до органу державної виконавчої служби або Казначейства для примусового стягнення.
Позивач вказує, що у разі відкриття виконавчого провадження можливі арешт рахунків, списання коштів, застосування інших виконавчих обмежень та виникнення додаткових витрат виконавчого провадження. Повернення стягнутих коштів та усунення наслідків виконавчих дій у разі задоволення позову потребуватимуть додаткових юридичних і фактичних дій. Крім того, за твердженням заявника, примусове або автоматичне зарахування поточних платежів єдиного внеску в рахунок спірних санкцій може спотворити подальшу календарну черговість погашення зобов`язань та спричинити виникнення нових облікових прострочень.
На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 24.03.2026 у справі № 320/23754/25, в якій, як зазначено у заяві, залишено без змін судові рішення про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
Заявник вважає вказані заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язаними з предметом спору, оскільки вони спрямовані на тимчасове зупинення примусового виконання двох конкретних оскаржуваних документів до набрання законної сили судовим рішенням у справі. На думку позивача, застосування таких заходів не вирішує спір по суті та не завдає непропорційної шкоди публічному інтересу, оскільки у разі відмови в задоволенні позову відповідач не втратить можливості стягнення відповідних сум після завершення судового розгляду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересів, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення позову є засобом тимчасового захисту прав та інтересів особи до вирішення спору по суті. Метою його застосування є запобігання таким наслідкам дії оскаржуваного рішення або вчинення певних дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективне поновлення прав позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника, зв`язок обраного заходу з предметом спору, його необхідність і співмірність, а також імовірність настання наслідків, для запобігання яким заявлено відповідне клопотання. Саме лише існування спору між сторонами та незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову.
За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача довести правомірність оскаржуваного рішення під час вирішення спору по суті не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати обставини, з якими він пов`язує потребу в забезпеченні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.
У цій справі позивач оскаржує рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.08.2026 № 0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій у сумі 169 045,16 грн та нарахування пені у сумі 15 597,38 грн, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2026 № Ю-1214747-2040 на суму 150 406,28 грн.
З метою забезпечення позову заявник просить зупинити стягнення на підставі обох документів до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Правові та організаційні засади забезпечення збору й обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Водночас у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені за порушення порядку і строків нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску стягуються в такому самому порядку, що й суми недоїмки.
Разом із тим абзацом третім частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі.
Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Таким чином, під час оцінки необхідності забезпечення позову суд враховує не лише виконавчий характер оскаржуваних документів, а й спеціальне законодавче регулювання їх оскарження та сплати визначених ними сум.
Наявність у рішенні та вимоги статусу виконавчих документів сама по собі не свідчить про неминучість їх примусового виконання до завершення судового розгляду.
Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на можливість відкриття виконавчого провадження, арешту рахунків, списання коштів, застосування інших виконавчих обмежень та виникнення додаткових витрат.
Проте в заяві не наведено відомостей про пред`явлення оскаржуваного рішення або вимоги до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження, прийняття постанов про арешт коштів чи майна або фактичне стягнення спірних сум.
Наведене позивачем посилання на формування відповідачем вимоги від 03.09.2026 № Ю-1214747-2040 та зазначення в ній попередження про можливість примусового стягнення не є достатнім підтвердженням такої загрози.
Посилання заявника на необхідність вчинення додаткових юридичних та фактичних дій для повернення коштів у разі їх стягнення також має загальний характер. Позивач не конкретизував, у чому саме полягатиме істотне ускладнення поновлення його прав, не навів обставин, які свідчили б про особливу складність повернення коштів, та не обґрунтував обсягу можливих витрат, пов`язаних із таким поновленням.
Суд також оцінює доводи про можливе примусове або автоматичне зарахування поточних платежів єдиного внеску в рахунок спірних штрафних санкцій та пені, що, за твердженням позивача, може спотворити календарну черговість погашення зобов`язань і спричинити виникнення нових облікових прострочень.
Разом з тим, зазначені доводи сформульовані як припущення щодо можливих операцій в обліку платежів. У заяві не визначено конкретних поточних платежів, які після прийняття оскаржуваного рішення були спрямовані на погашення спірних санкцій, та не наведено відомостей про виникнення внаслідок таких операцій нових прострочених зобов`язань.
Щодо посилання заявника на постанову Верховного Суду від 24.03.2026 у справі № 320/23754/25 суд зазначає, що висновок про наявність підстав для забезпечення позову в цій справі зроблено з урахуванням конкретних установлених обставин. Зокрема, виконавче провадження вже було відкрито, накладено арешт на кошти боржника, оголошено розшук його автомобіля та фактично стягнуто кошти з банківських рахунків. Також ураховано вплив можливого вилучення автомобіля на виконання позивачем трудових обов`язків і здійснення догляду за особою з інвалідністю.
Отже, у зазначеній справі необхідність тимчасового судового захисту була пов`язана з конкретними виконавчими діями та їх наслідками.
Натомість у заяві ТОВ НВО «Вертікаль» аналогічних обставин не наведено. Тому зазначена постанова не свідчить про необхідність зупинення стягнення в кожному випадку судового оскарження вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, незалежно від змісту заяви та обставин, якими обґрунтована потреба в забезпеченні позову.
Суд зазначає, що перевірка викладених позивачем обставин потребує дослідження судом доказів під час вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій суб?єкта владних повноважень, які можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності або протиправності оскаржуваних рішень суб?єкта владних повноважень, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, чи ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав, а також інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або є очевидними ознаки протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими діями або бездіяльністю.
Суд зазначає, що питання правомірності/протиправності оскаржуваних рішень може бути предметом судового розгляду по суті та не може бути вирішене судом у межах розгляду заяви про забезпечення позову.
Встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача, на які посилається заявник, можливе лише після з`ясування всіх фактичних обставин справи, дослідження та оцінки судом доказів у їх сукупності, з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін. Натомість у заяві про забезпечення позову заявник лише викладає свою правову оцінку оскаржуваних рішенню та вимозі відповідача, яка не може визнаватися достатньою для висновку про наявність очевидних ознак протиправності у розумінні ч.2 ст.150 КАС України.
Зазначені в заяві про забезпечення позову обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті при перевірці правомірності оскаржуваних вимог.
Таким чином, наведені в заяві обставини в їх сукупності не дають достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за рішенням від 21.08.2026 № 0[телефон приховано] та вимогою від 03.09.2026 № Ю-1214747-2040 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення прав позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.
Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об?єднання "ВЕРТІКАЛЬ" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об?єднання "ВЕРТІКАЛЬ" (61013, місто Харків, вул.Шевченка, буд. 20, код ЄДРПОУ 30750980) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях