Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 р. № 520/17248/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 61024, м.Харків, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74242747 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №520/5856/22 Харківським окружним адміністративним судом 14.02.2024 видано виконавчий лист про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення старшому лейтенанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також розглянути питання щодо нарахування та виплати на підставі цього наказу ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до дати прийняття рішення.
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 18.01.2024 №24 передбачено нарахування та виплату після надходження коштів ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 10.10.2022 у сумі 225034,56 грн. Начальнику фінансово-економічного відділу - головному бухгалтеру доручено провести відповідні нарахування та виплати.
Підставами для видання зазначеного наказу визначено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №520/5856/22, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у цій справі та рапорт від 18.01.2024.
Відповідно до розрахунку потреби в коштах сума додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 10.10.2022 становить 225034,56 грн, а загальна потреба у коштах з урахуванням компенсації податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску - 315048,38 грн.
Листом від 18.01.2024 №51.06-35/ССО Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулося до Голови Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошторисні призначення за бюджетною програмою КПКВК 0501150, КЕКВ 2800 для виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 у загальній сумі 315048,38 грн, з яких 225034,56 грн - додаткова винагорода, 90013,82 грн - пов`язані з її виплатою нарахування.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової О.В. від 21.02.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74242747 з примусового виконання виконавчого листа №520/5856/22, виданого 14.02.2024 Харківським окружним адміністративним судом. Боржнику встановлено строк для виконання рішення суду - десять робочих днів.
Листом від 04.03.2024 №51.06-265 позивач повідомив державного виконавця про видання наказу від 18.01.2024 №24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 225034,56 грн, а також про звернення до Служби судової охорони щодо виділення необхідних кошторисних призначень.
У зазначеному листі позивач вказав, що виплату додаткової винагороди буде здійснено після надходження відповідних бюджетних асигнувань. До листа додано копію звернення від 18.01.2024 №51.06-35/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу від 18.01.2024 №24.
11.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ждановою О.В. винесено постанову ВП №74242747 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування зазначеної постанови державний виконавець вказав, що боржником отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено десятиденний строк для виконання рішення суду, проте інформація про повне фактичне виконання рішення від боржника не надійшла.
Цією ж постановою боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погодившись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вжив усіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення: здійснив розрахунок належної ОСОБА_1 додаткової винагороди, видав наказ про її нарахування та виплату, звернувся до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення необхідного фінансування та повідомив державного виконавця про вчинені дії.
За доводами позивача, фактична невиплата коштів зумовлена ненадходженням відповідних бюджетних асигнувань, виділення яких не залежить від волевиявлення територіального управління.
Позивач послався на те, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо її фінансового забезпечення виконує Державна судова адміністрація України. Територіальне управління не наділене повноваженнями самостійно збільшувати кошторисні призначення та здійснювати платежі понад установлені бюджетні асигнування.
Позивач зазначив, що за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у кошторисі територіального управління на 2024 рік передбачено 1000,00 грн, на 2025 рік - 500,00 грн, на 2026 рік - 500,00 грн.
На підтвердження доводів щодо недостатності фінансування позивач послався на кошториси за 2024- 2026 роки та листи Служби судової охорони щодо фінансування виконання судових рішень. Зокрема, зазначив, що відповідно до листа Служби судової охорони від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн на 2026 рік Службі судової охорони за відповідною бюджетною програмою затверджено кошторисні призначення у загальній сумі 6094,4 тис. грн.
На переконання позивача, державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував повідомлених причин невиконання рішення в частині фактичної виплати коштів та заходів, ужитих для отримання необхідного фінансування. Позивач вважає, що ненадходження відповідних бюджетних асигнувань є об`єктивною причиною, яка не залежить від його волевиявлення, тоді як застосування штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише у разі невиконання рішення без поважних причин.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.
У відзиві відповідач підтвердив перебування на виконанні виконавчого провадження ВП №74242747 та надходження листа позивача від 04.03.2024 №51.06-265 щодо видання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 225034,56 грн, звернення за додатковими кошторисними призначеннями та проведення виплати після надходження бюджетних асигнувань.
Водночас відповідач зазначив, що рішення суду у повному обсязі не виконано, у зв`язку з чим 11.06.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та встановлено новий строк для виконання рішення. Правомірність застосування штрафу відповідач обґрунтував положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на обов`язковість судових рішень, відповідач наголосив, що боржник повинен самостійно вживати заходів для виконання рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця, та проявляти достатню розумність і обачність для уникнення негативних наслідків його невиконання.
На думку відповідача, державним виконавцем вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №520/5856/22 відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.
Правові засади організації та порядку примусового виконання судових рішень визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначає вимогу виконати рішення протягом десяти робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів, та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яке зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, є невиконання судового рішення у встановлений строк саме без поважних причин.
Суд зазначає, що факт неповного виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк не є достатньою підставою для накладення штрафу. До прийняття відповідної постанови державний виконавець повинен з`ясувати причини невиконання рішення, перевірити повідомлені боржником обставини та надані на їх підтвердження докази, після чого встановити, чи мав боржник об`єктивну можливість виконати судове рішення і чи не було його невиконання зумовлене обставинами, які не залежали від волі боржника.
Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, є заходом юридичної відповідальності. Відтак така відповідальність не може ґрунтуватися виключно на констатації відсутності повного виконання рішення, а потребує встановлення державним виконавцем усіх елементів відповідного правопорушення, зокрема відсутності поважних причин невиконання.
Поважними причинами в розумінні статей 63, 75 Закону №1404-VIII можуть бути визнані об`єктивні обставини, які унеможливили або істотно ускладнили виконання судового рішення, не залежали від волевиявлення боржника та не могли бути ним усунені шляхом учинення дій у межах наданих повноважень.
Аналогічний підхід до застосування статей 63, 75 Закону №1404-VIII викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 15.04.2020 у справі №811/1324/18 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
При цьому обов`язковість судового рішення та необхідність його повного виконання не виключають обов`язку державного виконавця встановити, чи відбулося невиконання саме без поважних причин. Відсутність таких причин не презюмується лише з огляду на те, що рішення на час проведення перевірки виконано не в повному обсязі.
Судом установлено, що виконавчий лист №520/5856/22, виданий Харківським окружним адміністративним судом 14.02.2024, містить зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також розглянути питання щодо нарахування та виплати на підставі цього наказу відповідної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 до дати прийняття рішення.
Отже, для перевірки виконання зазначеного виконавчого документа державний виконавець мав установити, чи здійснив боржник повторний розгляд визначених судом питань та яке рішення прийняв за результатами такого розгляду.
Зміст покладеного судом обов`язку має визначатися відповідно до резолютивної частини судового рішення, відтвореної у виконавчому листі. Державний виконавець не вправі самостійно розширювати цей обов`язок або застосовувати до боржника відповідальність за невчинення дій, які не охоплюються виконавчим документом.
Як убачається з матеріалів справи, наказом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 18.01.2024 №24 прийнято рішення нарахувати та виплатити ОСОБА_1 після надходження коштів додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 10.10.2022 у сумі 225034,56 грн. Начальнику фінансово-економічного відділу - головному бухгалтеру доручено провести відповідні нарахування та виплати.
Підставами для видання цього наказу зазначено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 у справі №520/5856/22, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у цій справі та рапорт від 18.01.2024.
Таким чином, наказ від 18.01.2024 №24 безпосередньо пов`язаний із виконанням судового рішення у справі №520/5856/22 та містить результат розгляду як питання про призначення додаткової винагороди, так і питання щодо її нарахування та виплати. Позивач визначив належну ОСОБА_1 суму за відповідний період та прийняв рішення про її виплату.
Зазначені дії вчинено до відкриття виконавчого провадження ВП №74242747, яке відкрито постановою державного виконавця від 21.02.2024.
Листом від 04.03.2024 №51.06-265 позивач повідомив державного виконавця про видання наказу від 18.01.2024 №24, визначення суми додаткової винагороди у розмірі 225034,56 грн та звернення до Служби судової охорони щодо виділення необхідних кошторисних призначень. До листа додано копію звернення від 18.01.2024 №51.06-35/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу.
Отримання зазначеного листа відповідачем не заперечується.
Відтак на час винесення оскаржуваної постанови державний виконавець мав відомості та документи про прийняття позивачем рішення за результатами розгляду питань, визначених виконавчим листом. Вказані документи підлягали перевірці та оцінці при встановленні стану виконання судового рішення.
Проте в постанові від 11.06.2026 державний виконавець обмежився зазначенням того, що від боржника не надійшла інформація про повне фактичне виконання рішення суду.
Оскаржувана постанова не містить висновків щодо того, яке саме питання, передане судом на повторний розгляд, залишилося нерозглянутим, у чому полягає невідповідність наказу від 18.01.2024 №24 змісту покладеного на боржника обов`язку та які конкретно дії за виконавчим документом позивач не вчинив.
Суд зазначає, що факт відсутності виплати коштів не доводить невиконання обов`язку розглянути питання щодо їх нарахування та виплати. Для висновку про невиконання цього обов`язку державний виконавець мав оцінити прийнятий наказ у співвідношенні зі змістом виконавчого листа, а не обмежуватися перевіркою фактичного перерахування коштів стягувачу.
При цьому суд зауважує, що у цій справі наказ стосується саме ОСОБА_1 , відповідної додаткової винагороди, визначеного судом періоду та містить позитивне вирішення питання про її нарахування і виплату із зазначенням конкретної суми.
Водночас, відповідач не навів обставин, які б свідчили, що позивач залишив без розгляду питання, визначені виконавчим документом.
Зазначення в наказі умови про виплату після надходження коштів також не засвідчують відсутності повторного розгляду. Причини затримки фактичної виплати потребували окремої оцінки, якщо саме з цією затримкою державний виконавець пов`язував наявність підстав для накладення штрафу.
Матеріали справи підтверджують, що позивач не обмежився виданням наказу.
Листом від 18.01.2024 №51.06-35/ССО позивач звернувся до Голови Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошторисні призначення для виконання рішення на користь ОСОБА_1 у загальній сумі 315048,38 грн, з яких 225034,56 грн становить додаткова винагорода, а 90013,82 грн - пов`язані з її виплатою нарахування.
Вказане звернення має індивідуальний характер, містить посилання на справу №520/5856/22, визначає отримувача коштів і необхідний обсяг фінансування. Отже, вказані обставини підтверджують вчинення позивачем конкретних дій для забезпечення виплати призначеної винагороди.
У позові наведено відомості про кошторисні призначення за бюджетною програмою КПКВК 0501150 на 2024 рік у розмірі 1000,00 грн, на 2025 рік - 500,00 грн, на 2026 рік - 500,00 грн та надано відповідні кошториси і листування щодо фінансування виконання судових рішень.
За таких обставин повідомлення боржника про ненадходження необхідного фінансування не могло бути залишене без оцінки. Державний виконавець мав з`ясувати, чи надходили кошти для проведення відповідної виплати та чи мав позивач можливість здійснити її у встановлений строк.
Водночас оскаржувана постанова, а також доводи відзиву не містять обґрунтованого висновку про наявність у позивача коштів, достатніх для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, або про невжиття ним конкретних доступних заходів для отримання фінансування.
Суд зазначає, що посилання бюджетної установи на відсутність коштів не є безумовною підставою для звільнення її від відповідальності за невиконання судового рішення. Однак у цій справі позивач підтвердив прийняття рішення щодо призначення, нарахування та виплати винагороди, звернення за необхідними кошторисними призначеннями та повідомлення державного виконавця про вчинені дії і причини затримки виплати. Відповідач зазначених обставин не спростував.
Посилання відповідача на обов`язковість судового рішення та необхідність проявляти достатню розумність і обачність не замінюють установлення конкретних підстав відповідальності. Застосовуючи штраф, державний виконавець повинен визначити, який саме обов`язок за виконавчим документом не виконано та чому повідомлені боржником причини не можуть бути визнані поважними.
У цій справі відповідач не довів невиконання позивачем обов`язку щодо повторного розгляду визначених судом питань, а також відсутності поважних причин затримки фактичної виплати коштів, на яку посилався боржник.
Тому констатація неповного виконання рішення без оцінки наказу від 18.01.2024 №24 та доданих до листа від 04.03.2024 №51.06-265 документів не є достатнім обґрунтуванням для застосування штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону №1404-VIII.
Скасування оскаржуваної постанови не вирішує питання про припинення права ОСОБА_1 на отримання призначеної винагороди та не звільняє позивача від виконання прийнятого ним рішення щодо її виплати.
Предметом розгляду в цій справі є правомірність постанови відповідача про накладення штрафу, яка оцінюється з урахуванням змісту виконавчого документа та обставин, що існували на момент її прийняття.
Оскаржувана постанова не відповідає вимозі обґрунтованості, оскільки прийнята без належного врахування змісту покладеного на боржника обов`язку, вчинених ним дій та повідомлених причин затримки виплати.
Загальні посилання на обов`язковість виконання судових рішень не усувають цих недоліків.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності передбачених статтями 63, 75 Закону №1404-VIII підстав для накладення на позивача штрафу.
Надані документи підтверджують прийняття позивачем рішення з питань, визначених виконавчим листом, тоді як державний виконавець не встановив конкретного невиконаного обов`язку та не надав належної оцінки поясненням боржника.
За таких обставин постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. від 11.06.2026 у виконавчому провадженні ВП №74242747 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та протиправною і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Позивач у цій справі є суб`єктом владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Витрати зі сплати судового збору до передбачених частиною другою статті 139 КАС України витрат, які підлягають стягненню на користь суб`єкта владних повноважень, не належать.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26 61024, м.Харків, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74242747 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях