КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 357/16206/25 Головуючий у 1 інстанції: Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/824/13609/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2026 року, ухвалене в м. Біла Церква в складі судді Бондаренко О.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , тертя особа: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала у місті Біла Церква Київської області. Після смерті матері відкрилася спадщина, до якої увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим спадкоємцем за законом є її брат ОСОБА_2 . З метою оформлення спадщини вона звернулася до нотаріуса. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропущенням шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендував звернутися до суду з питанням про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку ОСОБА_1 зазначила, що після смерті матері вона перебувала у службовому відрядженні, пов`язаному із проходженням курсів підвищення кваліфікації у військовому навчальному закладі. Виконання службових обов`язків у цей період вимагало її особистої присутності та не передбачало можливості переривати відрядження або залишати місце навчання для здійснення необхідних дій щодо прийняття спадщини. У зв`язку з цим, вона фактично була позбавлена можливості своєчасно звернутися до нотаріуса. Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини із поважних і просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 тривалістю 2 місяці з дати набрання рішенням законної сили.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що третя особа ОСОБА_3 не надала доказів направлення копії письмових пояснень на її адресу, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для їх прийняття. Суд першої інстанції не надав належної оцінки її доводам про поважність пропуску нею строків на подання заяви про прийняття спадщини та безпідставно вихилив її доводи щодо необізнаності до 12 серпня 2025 року про смерть матері та прийняття спадщини ОСОБА_2 .. Звертає увагу, що в підготовчому засіданні 03 березня 2026 року на запитання судді відповідач ОСОБА_2 сам пояснив, що він не повідомляв її про смерть матері. При цьому вона є старшою дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . У 1992 році її мати вийшла другий раз заміж, від цього шлюбу у неї народився її зведений брат - ОСОБА_2 . Вона також вийшла заміж, змінила дівоче прізвище, а оскільки її чоловік був військовослужбовцем, характер служби якого передбачав часту зміну місця проживання, подальше її життя не було пов`язане з м. Біла Церква. Чоловік її матері негативно ставився до неї і до її сім`ї. Їх відносини були складними, що негативно впливало на її спілкування з матір`ю. Тому вона не могла знати про смерть матері. З матеріалів спадкової справи вбачається, що нотаріус в порушення ст. 63 Закону України «Про нотаріат» не вчиняла дії для її повідомлення про відкриття спадщини, не здійснила її виклик як спадкоємця за законом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення її спадкового права. Оскільки вона не була членом нової сім`ї її матері, не проживала спільно з нею, нотаріусом не було зроблено жодної спроби своєчасно розшукати її як спадкоємця за законом, вона мала об`єктивні перешкоди у поданні заяви про прийняття спадщини у визначені законом строки.
Представник ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що вона підлягає задоволенню.
Представник третьої особи ОСОБА_3 заперечує наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 07 березня 1972 року серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 29 лютого 1992 року, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 27 липня 2016 року за № 0[телефон приховано].
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 29 серпня 2025 року.
На момент смерті ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 02 липня 2024 за № 15.2-03/14964 за адресою: АДРЕСА_1 станом на 02 липня 2024 року були зареєстровані чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , та її син - ОСОБА_2 .
На підставі заяви ОСОБА_2 22 жовтня 2024 року Другою білоцерківською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № 438/2024.
ОСОБА_5 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4 .
26 березня 2025 року державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яке складається з квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0500 га, за кадастровим номером: [номер приховано]:06:053:0003 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
11 квітня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, а саме: земельної ділянки площею 0,0500 га, за кадастровим номером: [номер приховано]:06:053:0003 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
12 вересня 2025 року на усне звернення ОСОБА_1 щодо прийняття спадщини за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори було надане роз`яснення, що спадщину після смерті матері вона не прийняла, оскільки у встановлений строк не подала заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися для вирішення питання щодо спадщини до суду .
03 березня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявами до Другої білоцерківської державної нотаріальної контори, у яких просили внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 березня 2025 року.
13 березня 2026 року державний нотаріус Другої білоцерківської державної нотаріальної контори надала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснення, у яких зазначила, що згідно із п.3.16 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заяви спадкоємців щодо прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за згодою спадкоємців які прийняли спадщину мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину, а у даному випадку свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , видані 26 березня 2025 року , що унеможливлює виконання норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та рекомендовано звернутися до суду.
ОСОБА_1 порушила питання про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з поважних причин.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частинами 2, 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути визнані причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 02 листопада 2024 року.
Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяви про визначення додаткового строку для прийняття спадщини посилалася на перебування у відрядженні на курсах підвищення кваліфікації з метою перепідготовки за спеціальністю «Організація та управління фармацією» на кафедрі військової фармації Української військово-медичної академії. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала копію витягу з наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по стройовій частині) №250 від 21 серпня 2024 року, витягу з наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по стройовій частині) № 314 від 09 листопада 2024 року, довідки Української військово-медичної академії від 22 січня 2026 року за № 284, довідки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 23 січня 2026 року за № 549/1220.
Разом з тим, вказані документи підтверджують перебування ОСОБА_1 у відрядженні лише в період з 09 вересня 2024 року по 08 листопада 2024 року. Також позивачкою не було надано доказів тому, що вона не мала об`єктивної можливості подати заяву про прийняття спадини, перебуваючи у відрядженні, в тому числі, і засобами поштового зв`язку.
З метою прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ОСОБА_1 звернулася до Другої білоцерківської державної нотаріальної контори лише у вересні 2025 року, тобто майже через десять місяців після закінчення строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що вона не спілкувалася із матір`ю та братом з 2019 року, а тому була необізнана про смерть матері і відкриття спадщини. Сама по собі необізнаність ОСОБА_1 про смерть матері ОСОБА_4 не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження наявності для неї об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому реалізувати своє право на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у встановлені законом строки.
Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції надав належну оцінку доводам і доказам позивачки, а також при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права.
Враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2026 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2026 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.