КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
справа № 756/2909/25
провадження № 22-ц/824/9601/2026
07 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне провадження та відкриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року в складі судді Зінченка О. М.,
установив:
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року вказаний позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви 04 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн на користь Державної судової адміністрації України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
15 вересня 2025 року ОСОБА_2 вперше подав апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційну суду від 26 листопада 2025 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків.
04 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду вдруге надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року апеляційна скарга повернута скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків.
22 березня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку втретє подав апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року, з пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
02 червня 2026 року матеріали справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 24 липня 2026 року ОСОБА_2 отримав вказану ухвалу суду.
17 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що вінє ветераном війни, якому встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини. Його інвалідність пов`язана з тяжкими наслідками мінно-вибухової травми, що призвела до хронічного правобічного середнього гнійного отиту, холестеатоми та хронічного мастоїдиту (дефект соскоподібного відростка 7x10 мм).
У період, відведений на підготовку та подання апеляційної скарги (кінець лютого - березень 2026 року), його стан здоров`я різко погіршився. Відбулося загострення хронічного гнійного процесу в скроневій кістці, що супроводжувалося сильними болями, гноєтечею, підвищенням температури та повною втратою працездатності.
Цей факт документально підтверджується Консультаційним висновком спеціаліста (Форма № 028/о) від 17 березня 2026 року, виданим КНП «МКЛ №11» ОМР, куди він був змушений звернутися за невідкладною медичною допомогою саме у ті дні, коли спливав процесуальний строк. Його захворювання потребувало консервативного лікування, постільної режиму та підготовки до чергового етапу хірургічного втручання (яке він періодично проходить з 2024 року, що підтверджується виписками з медичної карти № 17056).
Гострий больовий синдром, гнійне запалення в ділянці голови (вуха та скроневої кістки) є об`єктивною і непереборною обставиною, яка фізично позбавила його можливості зустрічатися з адвокатом, збирати документи, підписувати скаргу та відвідувати поштове відділення для її відправки до стабілізації стану (що відбулося лише до 22.03.2026).
Також, його затримка була зумовлена тяжкою сімейною ситуацією. 20 травня 2025 року він уклав шлюб із ОСОБА_4 , яка дружина має вкрай слабке здоров`я.
За короткий проміжок часу вона перенесла серію екстрених госпіталізацій та оперативних втручань: Лапароскопічна апендектомія з місцевим перитонітом (виписка № 10247); Аномальна маткова кровотеча, переривання вагітності (неповний аборт), що потребувало невідкладного кюретажу (виписка № 4126); Тяжка форма зовнішнього ендометріозу, аденоміозу та тазових злук, що супроводжується постійними болями.
Через втрату дитини та постійні післяопераційні ускладнення його дружина перебувала у стані глибокого фізичного та психологічного виснаження, потребувала його безперервного догляду та підтримки, оскільки не могла самостійно себе обслуговувати. Як законний чоловік, він був єдиною особою, що забезпечувала її життєдіяльність у цей кризовий період.
На підтвердження зазначених обставин надав суду наступні копії: консультативний висновок КНП «МКЛ №11» ОМР, філії №1 від 17 березня 2026 року щодо пацієнта ОСОБА_2 , виписка №17056 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 від 10 листопада 2025 року, свідоцтво про шлюб від 20 травня 2026 року, виписка №10247 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 01 липня 2025 року, виписка із карти стаціонарного хворого №4126 від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже, вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд має оцінити не лише факт існування обставини, на яку посилається заявник, а й те, чи перешкоджала така обставина саме своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії, протягом якого періоду існувала така перешкода та чи підтверджена вона належними доказами.
Встановлено, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 отримав 12 лютого 2026 року, що підтверджується конвертом та відомостями про відстеження поштового відправлення. Апеляційну скаргу заявник подав 22 березня 2026 року, тобто через 38 днів після отримання зазначеної ухвали.
На підтвердження погіршення стану здоров`я заявник надав консультативний висновок КНП «МКЛ №11» ОМР, філії №1 від 17 березня 2026 року. Водночас зі змісту цього документа не вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, не зазначено періоду його перебування у закладі охорони здоров`я, строку непрацездатності чи періоду, протягом якого йому було рекомендовано постільний режим. Також у висновку не міститься відомостей про те, що стан здоров`я заявника об`єктивно унеможливлював його пересування, спілкування з представником, підготовку та підписання процесуальних документів або їх направлення до суду.
Таким чином, зазначений медичний документ підтверджує наявність у заявника відповідного захворювання та звернення за медичною допомогою 17 березня 2026 року, проте не підтверджує тієї обставини, на яку ОСОБА_2 посилається як на підставу поновлення строку, а саме об`єктивної неможливості вчинити процесуальні дії, необхідні для подання апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує, що заявник сам зазначає, що стабілізація його стану здоров`я настала до 22 березня 2026 року. Однак доказів, які б підтверджували неможливість вчинення ним процесуальних дій саме до цієї дати, матеріали заяви не містять.
Більше того, якщо стан здоров`я заявника об`єктивно перешкоджав поданню апеляційної скарги у період з 17 до 22 березня 2026 року, така обставина не пояснює пропуск строку протягом попередніх 33 днів.
Отже, навіть за умови врахування погіршення стану здоров`я заявника у березні 2026 року як обставини, що могла тимчасово ускладнювати вчинення процесуальних дій, така обставина не пояснює бездіяльності заявника протягом значної частини зазначеного періоду з 12 лютого до 17 березня 2026 року.
Отже, наведені заявником обставини не охоплюють всього періоду пропуску строку на апеляційне оскарження та не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з пропуском строку протягом усіх 38 днів.
Необхідно також врахувати, що право на апеляційне оскарження має здійснюватися з дотриманням встановлених законом процесуальних строків, а учасники справи відповідно до засад цивільного судочинства повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Саме тому для поновлення строку недостатньо послатися на обставину, яка виникла лише наприкінці періоду його пропуску; заявник має довести, що така обставина об`єктивно перешкоджала йому вчинити відповідну процесуальну дію у встановлений законом строк.
За таких обставин посилання ОСОБА_2 на стан здоров`я не можуть бути визнані достатнім доказом існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги.
Не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку і посилання ОСОБА_2 на необхідність догляду за дружиною. Сам по собі факт наявності у дружини захворювань, перенесення нею оперативних втручань та необхідності фізичної і психологічної підтримки не свідчить про те, що саме у період з 12 лютого до 22 березня 2026 року заявник був об`єктивно позбавлений можливості звернутися до суду.
Доказів перебування дружини у стані, що потребував постійного стороннього догляду саме в цей період, а також доказів того, що такий догляд міг здійснювати виключно ОСОБА_2 матеріали заяви не містять.
Таким чином, наведені заявником обставини у своїй сукупності не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Заявником не доведено причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами та пропуском установленого процесуального строку протягом усього періоду з моменту отримання ним ухвали суду апеляційної інстанції 12 лютого 2026 року про повернення апеляційної скарги до подання апеляційної скарги 22 березня 2026 року.
Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 644/7517/16-ц суд, оцінюючи посилання особи на стан здоров`я, звернув увагу на відсутність належного підтвердження неможливості вчинення відповідних дій, зокрема на те, що особа не була звільнена від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Таким чином, сам факт звернення за медичною допомогою або наявність захворювання без підтвердження його впливу на можливість особи вчинити відповідну дію не є достатнім для встановлення поважності причини пропуску строку.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання наведених ОСОБА_2 причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та його поновлення.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
У відкритті апеляційного провадження в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник: ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», про заміну сторони виконавчого провадження, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - Костюченко Марії Ігорівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук