КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження 22-ц/824/13118/2026
Справа № 754/15611/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 вересня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва в складі судді Грегуля О.В., ухвалене в м. Київ 27 жовтня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість по послугам з утримання будинків, споруди та прибудинкових територій з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» у розмірі 18013,60 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 7097,35 грн., 3 % річних в сумі 1872,21 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивував тим, що квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , який зареєстрований за цією адресою.
Згідно рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» № 270/270 від 09 жовтня 2014 року було створено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» з метою надання у Деснянському районі м. Києва послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території. На підставі розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 січня 2015 року № 48 майно комунальної власності, що перебуває в управлінні Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, було передано в господарське відання КП «Керуюча компанія».
Керуючись постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529 та ст. 634 ЦК України, КП «Керуюча компанія» було розроблено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання і який було опубліковано в офіційному друкованому засобі масової інформації Київської міської ради - газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року. Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячно системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Тариф на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій був затверджений розпорядженнями КМДА «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруди та прибудинкових територій» № 442 та № 668 (тариф затверджувався для будинку АДРЕСА_2 та суб`єкта господарювання, який надавав до 01 березня 2025 року цю послугу - КП «Керуюча компанія»).
На підставі п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та зважаючи на те, що до 01 березня 2025 року співвласники багатоквартирного будинку не визначилися з формою управління, КП «Керуюча компанія» надавала послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за ціною, яка тотожна тарифу, затвердженому розпорядженням КМДА № 668. Сума щомісячного нарахування розраховується за формулою площа квартири, помножена на тариф за 1 кв.м., тобто 506,84 грн. = 72,20 кв.м. х 7,02 грн./кв.м. без проведеного коригування та перерахунків.
Свої обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, позивач як організація, яка надає послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виконує належним чином своєчасно та якісно. Проте відповідач всупереч діючому законодавству України протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по сплаті коштів за послугу, яку надає КП «Керуюча компанія».
В зв`язку з цим станом на 01 березня 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_3 перед КП «Керуюча компанія» виникла заборгованість по послугам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01 жовтня 2021 року по 01 грудня 2024 року в розмірі 18013,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за періоди прострочення з 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2022 року та з 01 травня 2022 року по 01 січня 2025 року, що становить 7097,35 грн., а також 3 % річних, що становить 1872,21 грн. від простроченої суми.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» 18013,60 грн. оплати послуг з утримання будинків і споруд, 7097,35 грн. втрат від інфляції, 1872,21 грн. - 3 % річних, 3028 грн. судового збору.
ОСОБА_1 , яка не брала участі в справі, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала справа № 754/15611/25 за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 23 вересня 2025 року.
Наводила зміст ст. 25 ЦК України, ст. 48 ЦПК України, наголошувала, що на момент подання позову її батько не міг бути стороною у справі, не міг набути процесуальних прав та обов`язків. Позов, поданий до померлої особи, не створює процесуальних правовідносин, є таким, що унеможливлює розгляд справи по суті.
Інформація про факт відкриття спадкової справи фізичної особи є відкритою і доступною для потенційних спадкоємців та кредиторів спадкодавця. Спадкову справу її батька було відкрито 11 лютого 2025 року, отже, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» перед зверненням до суду мала можливість та повинна була з`ясувати можливий факт смерті людини, до якої подає позов. Відповідно до ст. 186 ЦПК України, за наявності обставин, що виключають можливість розгляду справи, суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження, однак розглянув та прийняв рішення у справі, провадження по якій не повинно було розпочато, що унеможливлює законність рішення суду першої інстанції.
Наголошувала, що правова позиція щодо неможливості розгляду справи за позовом до померлої особи є усталеною в судовій практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, якщо позов пред`явлено до особи, яка померла до звернення до суду, то провадження у такій справі підлягає закриттю, а процесуальне правонаступництво не застосовується.
Від позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вказуючи, що при підготовці позову до Деснянського районного суду м. Києва на підставі наявних документів підприємство не володіло інформацією щодо смерті боржника, оскільки, згідно витягу з Державного реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_2 досі проживає за адресою стягнення та не знятий з реєстрації. Іншою інформацією підприємство не володіє, звернень не надходило. А тому КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» вважає ухвалене рішення суд першої інстанції правомірним та законним.
Наводив зміст ст. 362 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
ОСОБА_1 подала письмові пояснення на апеляційну скаргу, у яких викладала пояснення та заперечення щодо доводів відзиву.
Звертала увагу, що у відзиві позивач прямо зазначає, що після ознайомлення з апеляційною скаргою йому стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, сам факт смерті відповідача та дата його смерті позивачем не заперечуються. Водночас позов було пред`явлено вже після смерті, а провадження у справі було відкрито 23 вересня 2025 року, тобто більш ніж через рік після його смерті. Таким чином, на момент звернення позивача до суду та на момент відкриття провадження особа, визначена позивачем як відповідач, вже померла. Твердження позивача про те, що йому не було відомо про смерть відповідача, не усуває дефекту суб`єктного складу сторін.
Основним аргументом відзиву фактично є посилання позивача на те, що він не володів інформацією про смерть ОСОБА_2 , оскільки за відомостями про зареєстроване місце проживання він залишався зареєстрованим за відповідною адресою.
Однак суб`єктивна обізнаність або необізнаність позивача про смерть особи не змінює самого юридичного факту її смерті та моменту припинення її цивільної правоздатності.
Тому пояснення причин, з яких позивач не знав про смерть ОСОБА_2 , саме по собі не спростовує основного доводу апеляційної скарги - неможливості розгляду позову, пред`явлення до особи, яка померла до звернення позивача до суду.
Позивач у відзиві не навів правової норми, яка дозволяла б відкрити та продовжувати цивільне провадження щодо фізичної особи, яка померла до пред`явлення до неї позову.
Процесуальне правонаступництво не усуває зазначеного порушення. Необхідно розмежовувати матеріальне спадкове правонаступництво та процесуальне правонаступництво по вже відкритій судовій справі. Сам факт прийняття спадщини не означає автоматичного виникнення процесуального правонаступництва у провадженні, яке було відкрито вже після смерті особи, визначеної позивачем відповідачем.
Процесуальне правонаступництво передбачає заміну учасника, який вибув із процесу. У даному випадку ОСОБА_2 не міг вибути з уже існуючого процесу, внаслідок смерті, оскільки помер до виникнення самого судового провадження.
Наголошувала, що згідно правових висновків Верховного Суду, прямо сформульовано позицію, що коли позов пред`явлено до померлої особи, а смерть настала до набуття нею статусу сторони у справі, правонаступників не можна залучити за правилами процесуального правонаступництва, провадження підлягає закриттю.
Стверджувала, що відзив не містить правового спростування основного доводу апеляційної скарги. Позивач пояснює, чому йому нібито не було відомо про смерть відповідача, однак не відповідає на вирішальне для цієї справи питання, на якій правовій підставі могло бути відкрито та розглянуто цивільне провадження проти особи, яка померла до моменту пред`явлення позову. Відзив не містить правового обґрунтування допустимості такого провадження. Таким чином, доводи відзиву не усувають порушення, на якому ґрунтується апеляційна скарга.
Щодо посилання позивача на відсутність відомостей про смерть, звертала увагу, що твердження «позивач не знав» та «позивач об`єктивно не міг дізнатися» не є тотожними.
Позивач у відзиві не зазначає, які саме дії були ним вчинені до звернення до суду для перевірки актуальності відомостей про особу, до якої пред`являвся позов, обмежуючись посиланням на відомості про її зареєстроване місце проживання. Водночас відсутність у позивача інформації про смерть відповідача не може створювати цивільну правоздатність особи, яка на момент пред`явлення позову вже померла.
Не погоджувалася із проханням позивача в апеляційній скарзі відмовити у покладанні витрат на апеляційне оскарження на позивача. Вказувала, що необхідність апеляційного оскарження виникла внаслідок ухвалення рішення у справі, порушеній за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до особи, яка померла до звернення позивача до суду. Саме твердження позивача, що йому не було відомо про смерть відповідача, не є самостійною правовою підставою для покладення витрат, понесених у зв`язку з необхідністю апеляційного оскарження, на апелянта.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» № 270/270 від 09 жовтня 2014 року було створено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (надалі - КП «Керуюча компанія») з метою надання у Деснянському районі м. Києва послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території (а. с. 16 - 18).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06 січня 2015 року затверджено статут КП «Керуюча компанія» (а. с. 12).
Відповідно п. 2.1. Статуту підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій та об`єктів (а. с. 12 - 15).
Згідно розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 січня 2015 року № 48 майно комунальної власності, що перебуває в управлінні Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації було передано в господарське відання КП «Керуюча компанія» (а. с. 19).
Додатком до вказаного розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 січня 2015 року № 48 є перелік майна, що віднесене до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та закріплюється на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», в тому числі за адресою м. Київ вул. Закревського Миколи, 41-а (а. с. 20).
КП «Керуюча компанія» розроблено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання. Вказаний договір було опубліковано в офіційному друкованому засобі масової інформації Київської міської ради газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року (а. с. 23).
Згідно з пунктом 3.1 договору, опублікованого в газеті «Хрещатик», предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку № «__» по вул. «__» у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановлені тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячно системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в безготівковій формі.
Згідно п. 2.1 договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
На а. с. 21 - 22 знаходяться витяги з газети «Хрещатик» з публікаціями тарифів на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» № 442 та № 668 (п. 402).
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, ОСОБА_2 станом на 29 січня 2025 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 09 липня 1998 року (а. с. 9).
Згідно інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 23 червня 2025 року, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 10 вересня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер А8320/11447, виданий 27 грудня 1995 року, видавник Київська Універсальна Біржа (а. с. 10). Копія зазначеного договору наявна на а. с. 11.
Позивачем складено розрахунок заборгованості по послузі з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01 жовтня 2021 року по 01 грудня 2024 року включно, згідно якого заборгованість за надані послуги становить 18013,60 грн., інфляційне збільшення 7097,35 грн., 3 % річних 1872,21 грн. (а. с. 8).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази - копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, згідно якого 11 лютого 2025 року П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 180/2025 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , яка є дочкою ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання щодо можливості долучення даних доказів, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Оскільки ОСОБА_1 не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, а право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, і прийняття доказів, наданих особою, яка подала апеляційну скаргу, є необхідним для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи в межах апеляційного перегляду. Відтак, дані докази приймаються апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» посилалося на положення п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження в справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Так, ОСОБА_1 не була учасником справи, однак оскаржуваним рішенням фактично вирішено питання щодо майнового обов`язку ОСОБА_2 , який у зв`язку зі смертю відповідача може впливати на обсяг прав та обов`язків спадкоємців, а тому доводи про відсутність у неї права на апеляційне оскарження є необґрунтованими.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Разом із тим, цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23), від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24), від 04 березня 2026 року у справі № 757/8602/22-ц (провадження № 61-17369св24).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований за цією адресою, про місце своєї реєстрації наймачу/наймачам/власнику/власникам достовірно відомо/має бути відомо, як відомо/має бути відомо і про необхідність утримувати житло, оплачувати житлово-комунальні послуги та цікавитись даними питаннями.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона є його єдиною спадкоємицею.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернувся до суду з позовом 18 вересня 2025 року, а провадження у справі за вказаним позовом суд першої інстанції відкрив 23 вересня 2025 року.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, поданою заявницею з апеляційною скаргою.
Апеляційний суд враховує і погоджується зі слушними доводами ОСОБА_1 у письмових поясненнях до апеляційної скарги, що суб`єктивна обізнаність або необізнаність позивача про смерть особи не змінює самого юридичного факту її смерті та моменту припинення її цивільної правоздатності, і відсутність у позивача інформації про смерть відповідача не може створювати цивільну правоздатність особи, яка на момент пред`явлення позову вже померла.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час відкриття провадження у справі померла і правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, встановивши, що ОСОБА_2 помер до дня відкриття провадження у справі і на момент смерті не набув статусу учасника справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 7, 255, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року скасувати.
Закрити провадження в справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.