Справа № 754/4815/26
Провадження № 2-др/361/34/26
07.09.26
Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі -
головуючої судді - Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальовій М.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду заяву адвоката Ісаєнко Олександра Васильовича про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Артемчука Тараса Володимировича про відшкодування матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 року адвокат Ісаєнко О.В. звернувся до суду із заявою на підставі ст.ст.133, 137, 142 ЦПК України про стягнення з позивача витрат, внаслідок закриття провадження у справі за заявою позивача про відмову від позову, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 40500,00 гривень.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2026 року у справі №754/4815/26 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Артемчука Тараса Володимировича про відшкодування матеріальної шкоди - закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч.ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України (Постанова Верховного Суду від 20.10.2020 року в справі №2-2394/2009).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона, яка понесла витрати, має право заявити про їх відшкодування та подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів вона заявила про такий намір.
Відповідно до ч.1 п.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що по справі необхідно постановити додаткове рішення.
Як вбачається з матеріалів викладених у заяві, розрахунок вартості наданої правової допомоги адвокатом Ісаєнко О.В. підтверджується договором про надання правової допомоги від 29.06.2026р., додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 29.06.2026р., актом б/н наданих послуг від 13.07.2026р., ордером про надання правничої допомоги від 03.07.2026р., квитанцією 359К-1509-9МК9-ННМС від 07.07.2026р. про здійснення ОСОБА_2 оплати на користь АО «Апостеріорі» за надання правничої допомоги у сумі 4500,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду також врегульовано частиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однак, вказані у частині третій та у частині п`ятій статті 142 ЦПК України підстави відшкодування витрат на користь відповідача є різними за своєю правовою природою.
Частина п`ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України).
Частиною ж третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов`язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20, провадження № 61-20476св21.
Отже, оскільки позивач відмовився від позову, то на підставі вимог частини 3 статті 142 ЦПК України витрати відповідача, понесені на правову допомогу, підлягають стягненню з позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та АО «Апостеріорі» укладено договір про надання правової допомоги від 29.06.2026р., додатковою угодою №1, до вказаного договору, виконавцем вказано адвоката Ісаєнка О.В.
Положеннями ст.137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт( надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як було встановлено судом, у наданому суду акті б/н наданих послуг від 13.07.2026р., що адвокатом було надано послуги на загальну суму 40500,00 грн., з яких оплачено ОСОБА_2 4500,00 грн. відповідно до долученої квитанції 359К-1509-9МК9-ННМС від 07.07.2026р.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення витрат на професійну правову допомогу підлягає частковому задоволенню - у межах вже оплаченої суми 4500,00 грн., та саме такий розмір буде виваженим та обгрунтованим.
Керуючись ст.ст.18, 137, 141, 142, 270, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву адвоката Ісаєнко Олександра Васильовича про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Артемчука Тараса Володимировича про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - витрати на професійну правову допомогу в загальній сумі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.В.Писанець