Справа № 539/3619/26
Провадження № 2-о/539/152/2026
УХВАЛА
08 вересня 2026 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аваляна Єрванда Володимировича про виклик свідка та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Лубенська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Кибинці Миргородського району Полтавської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Лубнах Полтавської області, є її рідним дідом по лінії матері.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.00 год 26 серпня 2026 року.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 14.00 год 14 вересня 2026 року, визнано обов`язковою явку в судове засідання заявниці ОСОБА_1 (її представника) для надання особистих пояснень, а заяву про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника залишено без задоволення.
08 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника заявниці, у якій він просить: забезпечити участь заявниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з перебуванням заявниці в іншій місцевості; допитати заявницю як свідка за її згодою; викликати та допитати як свідка ОСОБА_3 ; забезпечити участь свідка в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави.
Відповідно до частини першої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Зі змісту наведеної норми випливає, що право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не є безумовним. Застереження, наведене в кінці частини першої статті 212 ЦПК України, стосується обох передбачених цією нормою форм дистанційної участі - як участі поза межами приміщення суду, так і участі у приміщенні іншого суду - і виключає таку участь для того учасника справи, явку якого в судове засідання визнано судом обов`язковою.
Таке тлумачення відповідає меті інституту обов`язкової явки: визнаючи явку учасника справи обов`язковою, суд встановлює для нього процесуальний обов`язок особисто з`явитися в судове засідання (пункт 3 частини другої статті 43 ЦПК України).
Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року явку заявниці ОСОБА_1 (її представника) в судове засідання визнано обов`язковою. Ця ухвала є чинною, не скасована і не змінена. Підстави, з якими суд пов`язав необхідність особистої явки заявниці, у цій ухвалі наведені та не відпали: у справі підлягають з`ясуванню безпосередньо у заявниці обставини походження її матері, індивідуалізуючі ознаки спадкодавця з огляду на наявність у Спадковому реєстрі відомостей про кількох осіб з тотожними прізвищем, ім`ям та по батькові, а також обставини щодо кола спадкоємців та відсутності спору про право.
Отже, за прямим приписом частини першої статті 212 ЦПК України заявниця, явку якої визнано обов`язковою, не має права брати участь у судовому засіданні 14 вересня 2026 року в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду. Додержання заявницею строку, встановленого частиною другою статті 212 ЦПК України, та наявність у суді технічної можливості проведення відеоконференції зазначеної перешкоди не усувають.
Незалежно від наведеного, заява не містить і фактичного обґрунтування необхідності дистанційної участі.
Заявлене клопотання вмотивоване виключно посиланням на «перебування заявниці в іншій місцевості». При цьому в заяві не зазначено, у якій саме місцевості перебуває заявниця, з якого часу і з яких причин, та не подано жодного доказу на підтвердження цієї обставини. За таких умов суд позбавлений можливості перевірити як сам факт перебування заявниці поза місцем її проживання, так і обґрунтованість обрання нею саме Києво-Святошинського районного суду Київської області як суду, найбільш наближеного до місця перебування.
Водночас за матеріалами справи зареєстрованим місцем проживання заявниці з 23 липня 2020 року і по цей час є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та відомостями Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради від 10 серпня 2026 року № 02.11.1-06/3153, наданими на виконання ухвали суду. Цю саму адресу зазначено як адресу заявниці і в заяві по суті справи, і в заяві від 08 вересня 2026 року.
Крім того, підсудність цієї справи Лубенському міськрайонному суду Полтавської області визначена за частиною першою статті 316 ЦПК України, тобто за місцем проживання заявниці. Звертаючись до цього суду, заявниця виходила з того, що її місцем проживання є місто Лубни Полтавської області, тобто населений пункт, у якому розташований суд, приміщення якого віддалене від житла заявниці на незначну відстань.
Заявниця також не повідомляла суд про зміну свого місця проживання (перебування), як це передбачено статтею 131 ЦПК України.
За таких обставин твердження про перебування заявниці в іншій місцевості є непідтвердженим, а заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 234 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 230-232 цього Кодексу. З урахуванням частини третьої статті 294 ЦПК України ці положення застосовуються і до заявника у справі окремого провадження.
Допит учасника справи як свідка є процесуальною дією, яка вчиняється виключно в судовому засіданні: суд встановлює особу, роз`яснює їй права та обов`язки, з`ясовує наявність згоди на такий допит, попереджає про кримінальну відповідальність і безпосередньо сприймає показання. З огляду на це, а також на відмову в задоволенні заяви про участь заявниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про допит заявниці як свідка є передчасним і в його задоволенні слід відмовити. Заявниця не позбавлена права заявити відповідне клопотання в судовому засіданні у разі особистої явки, і воно буде вирішено судом у порядку статті 222 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Частиною третьою цієї статті встановлено, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
У справах окремого провадження підготовче засідання не проводиться, справа призначається до розгляду ухвалою про відкриття провадження. Тому граничним моментом подання заяви про виклик свідка є початок першого судового засідання у справі.
Перше судове засідання у цій справі відбулося 26 серпня 2026 року. Заяву про виклик свідка подано 08 вересня 2026 року, тобто після його проведення, з пропуском строку, встановленого частиною третьою статті 91 ЦПК України.
Доводи представника заявниці про те, що першим судовим засіданням слід вважати засідання, призначене на 14 вересня 2026 року, оскільки 26 серпня 2026 року розгляд справи по суті було відкладено, суд відхиляє. Частина третя статті 91 ЦПК України пов`язує сплив строку з першим судовим засіданням у справі, а не із засіданням, у якому справу фактично розглянуто по суті. Відкладення розгляду справи не відновлює перебігу цього строку і не створює для учасника справи нового строку на вчинення процесуальної дії, право на яку вже втрачено.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку заявницею (її представником) не заявлялося, причини пропуску строку не наведені. Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що про наявність свідка, який може підтвердити родинні відносини, заявниці було відомо ще на час звернення до суду: у заяві по суті справи від 27 липня 2026 року зазначено, що факт родинних відносин заявниці з ОСОБА_2 можуть підтвердити свідки. Отже, об`єктивних перешкод для подання заяви про виклик свідка до початку першого судового засідання у заявниці не було.
Не відповідає заява і вимогам частини другої статті 91 ЦПК України, за якою у заяві про виклик свідка зазначаються ім`я свідка, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Обмежившись зазначенням, що свідок «може повідомити суд про обставини родинних відносин заявниці з ОСОБА_2 », заявниця (її представник) не назвала конкретних обставин, які підлягають підтвердженню показаннями цього свідка.
Суд враховує, що справа розглядається в порядку окремого провадження, за яким положення щодо змагальності та меж судового розгляду не застосовуються (частина третя статті 294 ЦПК України), а суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (частина друга статті 294 ЦПК України). Проте зазначені положення не звільняють учасника справи від додержання процесуальних строків, установлених ЦПК України для вчинення окремих процесуальних дій, і не наділяють суд правом ігнорувати наслідки їх пропуску.
За таких обставин заява в частині виклику та допиту свідка ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Оскільки у виклику свідка відмовлено, клопотання про забезпечення участі свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави є похідним і також задоволенню не підлягає.
Водночас суд роз`яснює, що заявниця не позбавлена права звернутися із заявою про виклик свідка повторно, заявивши одночасно клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та навівши обставини, що свідчать про поважність причин його пропуску, а також зазначивши конкретні обставини, які може підтвердити свідок.
Керуючись статтями 43, 77, 90, 91, 126, 127, 131, 212, 222, 234, 260, 261, 294, 316 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника заявниці - адвоката Аваляна Єрванда Володимировича про виклик свідка та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Лубенська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин відмовити.
Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 , що явка в судове засідання, призначене на 14.00 год 14 вересня 2026 року в приміщенні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Монастирська, будинок 17, визнана судом обов`язковою і залишається обов`язковою.
Копію ухвали надіслати заявниці ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Аваляну Єрванду Володимировичу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Пилипчук