П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/40619/24
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 02.02.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 420/40619/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
30 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості: по податку орендна плата з фізичних осіб - 74 073, 92 грн, на бюджетний рахунок [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Ширяївська селищна ТГ/18010900.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року суд відмовив у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що податкова вимога форми «Ф» № 0[телефон приховано]-1532 від 19.09.2023 та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0[телефон приховано]-1532 від 19.09.2023 були направлені боржнику на адресу його реєстрації за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО). Відповідно до відомостей з інформаційно-комунікаційної системи ДРФО щодо зміни адреси та прізвища фізичної особи за датами внесення в хронологічному порядку, ОСОБА_1 з 09.07.1998 по 30.06.2024 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме на цю адресу податковим органом було направлено податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 № 2938809-2410-1533-UA5102031[телефон приховано] на загальну суму 74 073, 92 грн (основний платіж) та податкову вимогу форми «Ф» від 19.09.2023 № 0[телефон приховано]-1532. Тобто, на думку апелянта, Головним управлінням ДПС в Одеській області дотримано вимоги Податкового кодексу України та надано до суду належні відомості щодо направлення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем не оскаржувалися вищезазначені податкове повідомлення-рішення та податкова вимога ані в судовому, ані в адміністративному порядку.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 по справі № 420/40619/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .
Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судами першої та апеляційної інстанцій установлено наступне.
Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 є платником податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12), згідно з довідкою Подільської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області.
Згідно з відповіддю № 1007972 від 03.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації: 01.01.1900 року (а.с.16). Відповідно до даних паспорта серії НОМЕР_1 з 16.03.2004 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до:
довідки-розрахунку заборгованості станом на 16.12.2024 заборгованість перед бюджетом по податку орендна плата з фізичних осіб становить - 74 073, 92грн. (а.с.5);
розрахунку податкового боргу станом на 16.12.2024 заборгованість становить - 74 073, 92 грн., яка виникла в результаті, а саме: податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») № 2938809-2410-1533- UA5102031[телефон приховано] від 02.05.2024 становить - 74 073, 92 грн. (а.с.6);
інтегрованих карток платника (ІКП) податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає - 74 073, 92 грн.(а.с.11).
Колегія суддів зауважує, що заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати з фізичних осіб виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») від 02.05.2024 № 2938809-2410-1533- НОМЕР_2 на суму 74 073, 92 грн (основний платіж).
Через несплату грошових зобов`язань позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 19.09.2023 № 0[телефон приховано]-1532 на суму 70 675, 76 грн.
Як податкове повідомлення-рішення, так і податкова вимога направлялись ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . Проте листи були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання.
У зв`язку із тим, що сума боргу не була сплачена відповідачем самостійно, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що оскільки податкова вимога направлялась ОСОБА_1 не за місцем його реєстрації та отримана не була, сума заборгованості у розмірі 74 073, 92 грн, яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).
Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
За положенням пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу.
Пунктом 42.1 - 42.3, 42.4 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який розроблений відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами. Дія цього Порядку поширюється на платників податків, у яких виник податковий борг (п.1, 2 розділу І).
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.
Відповідно до пункту 1, 3, 6, 7 Розділу IV Порядку № 610 податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків.
Податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі.
Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу.
Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.
Проаналізувавши наведені вище положення суд дійшов висновку про те, що податкова вимога повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року справа № 360/4692/19 зазначив, що у розумінні статей 42, 58 Податкового кодексу України вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення.
Матеріали справи свідчать, що відповідач зареєстрований по АДРЕСА_3 .
Позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 19.09.2023 № 0[телефон приховано]-1532 на суму 70 675, 76 грн., яка була направлена на адресу: АДРЕСА_1 .
Доказів того, що адреса: АДРЕСА_1 є офіційною податковою адресою ОСОБА_1 станом на момент виникнення спірних правовідносин, апелянтом до суду не надано.
Крім того, як за даними паспорта громадянина України, так і відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, позивач зареєстрований у с. Макарове Одеської області, а не у м. Одесі.
Докази надсилання податкової вимоги на належну адресу у матеріалах справи відсутні.
На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки податкова вимога «Ф» від 19.09.2023 № 0[телефон приховано]-1532 на суму 70 675, 76 грн направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказана вимога податкового органу вважається не врученою у відповідності до ст. 42 ПК України, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов`язання.
Відповідно до пп. 20.1.19, 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.
Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, від 27 червня 2024 року справа № 160/538/23 та інших.
Так, в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання.
При цьому, як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки податкову вимогу форми «Ф» від 19.09.2023 № 0[телефон приховано]-1532 на суму 70 675,76 грн не було вручено відповідачу, він вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового боргу у встановленому законом порядку. Як наслідок, у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів.
Посилання апелянта на те, що податкова вимога надсилалася на адресу, яка міститься в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач проживав або був зареєстрований за вказаною адресою.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 420/40619/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 420/40619/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко