ф
УХВАЛА
08 вересня 2026 року
м. Київ
справа №160/24816/25
адміністративне провадження №К/990/39017/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Мозолевської сільської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі №160/24816/25 за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєва Руслана Шахіновича в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму Виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, Міністерства культури України до Мозолевської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року до суду звернувся Керівник Нікопольської окружної прокуратури Пашаєв Руслан Шахінович в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Мозолевської сільської ради, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Мозолевської сільської ради, яка полягає у не укладенні з відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології національного значення курган "Нечаєва-Гегелина могила" охоронний номер 040011-Н, що розташований на відстані 3,7 км на північний схід від східної околиці с. Лебединське (4 км від центру села), на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;
- зобов`язати Мозолевську сільську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології національного значення курган "Нечаєва-Гегелина могила" охоронний номер 040011-Н, що розташований на відстані 3,7 км на північний схід від східної околиці с. Лебединське (4 км від центру села), на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Мозолевської сільської ради (код ЄДРПОУ 03315885), яка полягає у не укладенні з відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41887496) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології національного значення курган «Нечаєва-Гегелина могила» охоронний номер 040011-Н, що розташований на відстані 3,7 км на північний схід від східної околиці с. Лебединське (4 км від центру села), на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Зобов`язано Мозолевську сільську раду (код ЄДРПОУ 03315885) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41887496) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології національного значення курган «Нечаєва-Гегелина могила» охоронний номер 040011-Н, що розташований на відстані 3,7 км на північний схід від східної околиці с. Лебединське (4 км від центру села), на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представниця відповідача - адвокат Шашликова Т. Ф. подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 19.08.2026.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що первісну касаційну скаргу подано в межах установленого строку, однак ухвалою Верховного Суду від 17.08.2026 її повернуто у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження. Після отримання цієї ухвали скаржник без зволікань повторно звернувся до суду, усунувши зазначені недоліки.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що вперше скаржник звернувся з касаційною скаргою з дотриманням процесуального строку на касаційне оскарження з моменту отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а прийняття ухвали Верховним Судом про повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, наведені заявником касаційної скарги обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник посилається на застосування апеляційним судом статей 17, 23 Закону № 1805-III та пункту 16 Порядку № 1768 без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.09.2025 у справі № 420/8947/24, відповідно до якого пам`ятки археології та землі під ними належать виключно державі, а обов`язок укласти охоронний договір покладається на уповноважений державний орган, а не на орган місцевого самоврядування за відсутності делегованих йому повноважень.
В касаційній скарзі скаржником також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 17, 18, 23 Закону № 1805-III та пунктів 14, 16, 18 Порядку № 1768 у питанні, чи є зазначення місцевої ради в паспорті пам`ятки, її правонаступництво або розташування пам`ятки в межах громади достатніми підставами для виникнення права користування пам`яткою та обов`язку укласти охоронний договір, а також чи наділяє делегування виконавчому органу повноважень у сфері охорони культурної спадщини саму раду статусом власника або користувача пам`ятки.
Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суди не дослідили та не надали оцінки доказам, які свідчать про відсутність передачі пам`ятки у користування Мозолевській сільській раді та відповідного обов`язку, що міг перейти до неї в порядку правонаступництва. На переконання скаржника, суди помилково ототожнили державний облік пам`ятки з виникненням у ради права користування нею.
Наведені аргументи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання представниці відповідача - адвоката Шашликової Т. Ф. про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі №160/24816/25 - поновити.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Мозолевської сільської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі №160/24816/25 за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєва Руслана Шахіновича в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму Виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, Міністерства культури України до Мозолевської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/24816/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій