ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа № 903/21/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Політуча В.В.
за участю представників сторін:
органу прокуратури - Котяй І.В., прокурор;
боржника - Марач В.В., адвокат;
органу ДВС - Троць М.А. (в режимі відоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 липня 2026 року (повний текст складено 13.07.2026) у справі №903/21/25 (суддя Вороняк А.С.)
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"
про стягнення 7 313 914,76 грн
(ухвала про часткове задоволення скарги на дії головного державного виконавця)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.07.2026 скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 19.01.2026, задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" / В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні №78077295.
Відмовлено в іншій частині скарги.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені скарги відмовити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення скарги, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність викладених в оскаржуваній ухвалі висновків фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, в апеляційній скарзі Любомльським відділом державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заявлено клопотання про визнання поважними причин неподання до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме заяви Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 07.01.2026, зареєстрованої Любомльським ВДВС 15.01.2026 за вх. №176/19.7.
В обґрунтування заявленого клопотання апелянт зазначає, що під час судового засідання 06.07.2026 через неналежну якість технічного зв`язку був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та долучити зазначену заяву до матеріалів справи, у зв`язку з чим вважає, що відповідний доказ не був поданий до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно від нього не залежали.
При цьому апелянт посилається на те, що вказана заява має значення для встановлення моменту, з якого органу державної виконавчої служби стало відомо про обставини, на які Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" посилалося як на підставу для зупинення виконавчих дій щодо примусової реалізації спірного нерухомого майна.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.07.2026 у справі № 903/21/25 Призначено справу № 903/21/25 до розгляду на 07.09.2026 об 12:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 справу №903/21/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А.
07.09.2026 на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" надійшли додаткові пояснення, у яких заявник посилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у справі №903/214/25, прийняту за результатами розгляду аналогічної скарги щодо дій та бездіяльності того самого державного виконавця у межах зведеного виконавчого провадження № 78077295 та стосовно примусової реалізації того самого нерухомого майна, зазначаючи, що встановлені у вказаній справі обставини мають значення для розгляду цієї справи.
В судове засідання представник Фонду державного майна України не з`явився; про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника Фонду державного майна України за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши клопотання Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про долучення додаткового доказу, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За приписами частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, вирішуючи питання щодо прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які не були предметом дослідження місцевого господарського суду, суд має встановити одночасну наявність двох обов`язкових умов: винятковість випадку їх неподання до суду першої інстанції та наявність об`єктивних, незалежних від учасника справи причин, які унеможливлювали подання таких доказів під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт просить визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи як додатковий доказ заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 07.01.2026, зареєстровану Любомльським ВДВС 15.01.2026 за вх. №176/19.7, обґрунтовуючи неможливість її подання тим, що під час судового засідання 06.07.2026 через неналежну якість технічного зв`язку представник органу державної виконавчої служби був позбавлений можливості надати відповідні пояснення та долучити зазначений документ до матеріалів справи.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для визнання наведених апелянтом причин такими, що об`єктивно унеможливлювали подання відповідного доказу до суду першої інстанції, оскільки заява Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" датована 07.01.2026 та, як вбачається з відмітки на самому документі, зареєстрована Любомльським ВДВС 15.01.2026 за вх. №176/19.7, тобто перебувала у розпорядженні органу державної виконавчої служби задовго до постановлення оскаржуваної ухвали від 09.07.2026, тоді як наведені апелянтом обставини щодо неналежної якості технічного зв`язку стосуються виключно судового засідання 06.07.2026 та не пояснюють неможливості подання цього документа до суду першої інстанції впродовж розгляду скарги в інший передбачений процесуальним законом спосіб.
При цьому технічна неможливість долучення доказу безпосередньо під час окремого судового засідання не може ототожнюватися з об`єктивною неможливістю його подання до суду першої інстанції у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України, оскільки апелянтом не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання вказаної заяви до суду до судового засідання 06.07.2026 або після його проведення та до постановлення оскаржуваної ухвали 09.07.2026.
Враховуючи викладене, оскільки апелянтом не доведено наявності виняткового випадку та об`єктивних, незалежних від нього причин, які унеможливлювали подання заяви Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 07.01.2026 до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України правових підстав для прийняття зазначеного документа як додаткового доказу на стадії апеляційного перегляду, у зв`язку з чим клопотання Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про його долучення до матеріалів справи задоволенню не підлягає.
Безпосередньо в судовому засіданні представник органу ДВС повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Присутній в судовому засіданні представник органу прокуратури підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі, тоді як представник боржника вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 25.02.2025 у справі № 903/21/25 позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про стягнення 7 313 914,76 грн, задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Фонду державного майна України 7 313 254,21 грн, з яких 2 983 266,00 грн безпідставно збережених коштів орендної плати, 853 925,56 грн - 3 % річних, 3 476 062,65 грн інфляційних втрат, а також присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Волинської обласної прокуратури 89 273,05 грн витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у вимозі про стягнення 660,55 грн.
Рішення Господарського суду Волинської області від 25.02.2025 у справі № 903/21/25 набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення Господарським судом Волинської області 25.04.2025 видано накази у справі № 903/21/25: № 903/21/25-1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Фонду державного майна України 7 313 254,21 грн, з яких 2 983 266,00 грн безпідставно збережених коштів орендної плати, 853 925,56 грн 3 % річних та 3 476 062,65 грн інфляційних втрат, а також № 903/21/25-2 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Волинської обласної прокуратури 89 273,05 грн витрат зі сплати судового збору.
20.01.2026 (документ сформовано в системі "Електронний суд" 19.01.2026) до Господарського суду Волинської області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні № 78077295, у якій скаржник просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2, у зведеному виконавчому провадженні № 78077295;
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій шляхом зупинення примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2, у зведеному виконавчому провадженні №78077295;
- зобов`язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича зупинити виконавчі дії з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2, у зведеному виконавчому провадженні №78077295.
21.01.2026 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" надійшло клопотання про долучення доказів, у якому скаржник просив долучити до матеріалів справи докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" скарги з доданими до неї документами.
Обґрунтовуючи дотримання строку на звернення зі скаргою, Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" зазначало, що про оскаржувані дії та бездіяльність державного виконавця йому стало відомо 07.01.2026, у зв`язку з чим вважало скаргу поданою в межах строку, встановленого статтею 341 ГПК України; водночас, на випадок встановлення судом факту пропуску такого строку, скаржник просив його поновити, посилаючись на проблеми з електропостачанням після масованого збою в електромережі України, що спричинив аварійні відключення електроенергії, вплинув на роботу підприємства та ускладнив отримання ним належної правової допомоги.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" просило залучити до розгляду скарги як заінтересованих осіб стягувачів у зведеному виконавчому провадженні - Волинську обласну прокуратуру, Фонд державного майна України та Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", переможця електронного аукціону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд", а також Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань, мотивуючи відповідне клопотання тим, що судове рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги, може вплинути на їхні права та інтереси, а Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань, за твердженням скаржника, відповідно визнали спірне нерухоме майно речовим доказом у кримінальному провадженні та ініціювали накладення на нього арешту.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 відмовлено у прийнятті до розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича та зобов`язання зупинити виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні №78077295 у справі № 903/21/25.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/21/25 задоволено, вказану ухвалу скасовано, а матеріали справи № 903/21/25 повернуто до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича.
23.03.2026 до Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду повернулися матеріали скарги.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про поновлення строку на подання скарги відмовлено, а скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича та зобов`язання зупинити виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні №78077295 у справі №903/21/25 залишено без розгляду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у справі № 903/21/25 задоволено, оскаржувану ухвалу скасовано, а матеріали скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича у справі № 903/21/25 повернуто до Господарського суду Волинської області для розгляду.
25.05.2026 до Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду повернулися матеріали скарги.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.05.2026 справу № 903/21/25 прийнято для продовження розгляду, у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про залучення заінтересованих осіб до розгляду скарги відмовлено, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 15.06.2026 та запропоновано державному виконавцю і стягувачу у строк до 08.06.2026 надати письмові пояснення по суті скарги з доказами їх направлення боржнику.
10.06.2026 до Господарського суду Волинської області від головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича надійшли письмові пояснення (відзив на скаргу), у яких останній просив відмовити у задоволенні скарги.
16.06.2026 через систему "Електронний суд" від Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення, у яких останній просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на відсутність порушень вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №78077295; зазначені пояснення долучено до матеріалів справи.
22.06.2026 від прокурора надійшли письмові пояснення, у яких останній просив відмовити у задоволенні скарги; зазначені пояснення долучено до матеріалів справи.
Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.
За змістом частини першої статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Водночас відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, зокрема, обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Отже, обов`язковість судового рішення та необхідність забезпечення його реального виконання не звільняють державного виконавця від обов`язку діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а вчинення заходів примусового виконання має здійснюватися з дотриманням встановленої Законом України "Про виконавче провадження" процедури.
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації, при цьому стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною п`ятою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Особливості звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна визначені статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до частини третьої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
За змістом частини четвертої статті 50 цього Закону, після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку; про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який перебуває в іпотеці або заставі, виконавець невідкладно повідомляє іпотекодержателя або заставодержателя.
Отже, зі змісту наведених положень вбачається, що при вирішенні питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника перевірка державним виконавцем відомостей щодо наявності зареєстрованих стосовно такого майна арештів та інших обтяжень не є факультативною дією, а становить передбачений законом обов`язковий етап процедури звернення стягнення, який має передувати подальшій примусовій реалізації відповідного об`єкта нерухомості.
При цьому встановлення факту перебування майна під арештом зумовлює необхідність з`ясування державним виконавцем правової природи такого обтяження, підстав його накладення та чинності на момент вчинення виконавчих дій, оскільки наявність встановленої судовим рішенням заборони відчуження майна безпосередньо впливає на можливість продовження процедури його примусової реалізації.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна, крім випадків, визначених пунктом 5 частини першої статті 52 цього Закону.
Таким чином, системний аналіз наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання судового рішення та звертаючи стягнення на нерухоме майно боржника, зобов`язаний не лише встановити належність такого майна боржнику, а й перевірити наявність щодо нього чинних арештів та інших обмежень, з`ясувати їх правову природу і зміст та, залежно від встановлених обставин, вирішити питання щодо наявності передбачених законом підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до статті 339 ГПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому цим розділом.
За приписами частини першої статті 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частин другої та третьої статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо ж оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень відповідної посадової особи і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.05.2025 головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хомічем Сергієм Володимировичем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №77546394, №78043110 та №78043373 у зведене виконавче провадження №78077295.
У межах зазначеного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалися виконавчі дії щодо примусової реалізації належного Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, розташованої за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87[телефон приховано].
Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №653038 від 09.01.2026 відбувся електронний аукціон з примусової реалізації вказаного нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд".
Водночас судом першої інстанції встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості щодо обтяження належної Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, причому такі відомості були наявні як на час відкриття виконавчого провадження №78043110 та приєднання виконавчих проваджень №78043110 і №78043373 до зведеного виконавчого провадження №78077295, так і станом на час розгляду скарги судом першої інстанції, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зокрема, 19.09.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №47911537 внесено відомості про державну реєстрацію обтяження спірного нерухомого майна, підставою для внесення відповідного запису зазначено ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі № 463/6275/22.
У подальшому ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.11.2022 у справі №463/6275/22 ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 скасовано та призначено новий розгляд слідчим суддею Личаківського районного суду міста Львова клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №6201910[телефон приховано].
Разом з тим ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №757/34191/22-к накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист", у тому числі на будівлю клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, розташовану за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87[телефон приховано].
При цьому матеріали справи не містять доказів звернення державного виконавця або стягувача до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту спірного нерухомого майна чи доказів його зняття у встановленому законом порядку.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать, що на момент вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусову реалізацію спірного нерухомого майна, існували обставини, які об`єктивно вимагали перевірки його правового режиму, зокрема, наявності та чинності накладених на нього арештів і встановлених судовими рішеннями заборон щодо відчуження, розпорядження та користування таким майном.
При цьому колегія суддів враховує, що передбачений частиною третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язок перевірити, чи перебуває нерухоме майно під арештом, покладений безпосередньо на державного виконавця та є складовою встановленої законом процедури звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а тому подальше вчинення виконавчих дій щодо його примусової реалізації без з`ясування наявності та чинності відповідних обмежень не узгоджується з вимогами закону.
Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №757/34191/22-к на спірне нерухоме майно було накладено арешт із прямою забороною його відчуження, розпорядження та користування, при цьому доказів скасування такого арешту, його зняття у встановленому законом порядку або зміни встановлених судом обмежень матеріали справи не містять.
Відтак наявність чинного арешту спірного нерухомого майна із забороною його відчуження становила правову перешкоду для продовження процедури його примусової реалізації та, відповідно, зумовлювала необхідність вирішення державним виконавцем питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій у порядку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на з`ясування чинності встановлених щодо спірного майна обмежень, звернення до компетентного суду з питання їх скасування чи зняття або вжиття передбачених законом заходів щодо зупинення виконавчих дій, натомість процедура примусової реалізації майна була продовжена та 09.01.2026 відповідний електронний аукціон проведено.
З огляду на викладене, встановивши наявність чинного судового арешту спірного нерухомого майна із забороною його відчуження та відсутність доказів вчинення державним виконавцем передбачених законом дій, спрямованих на зупинення його примусової реалізації, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про неправомірність бездіяльності головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій з примусової реалізації будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/ у зведеному виконавчому провадженні №78077295.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації спірного нерухомого майна, оскільки заявником не конкретизовано, які саме рішення, процесуальні документи чи окремі виконавчі дії державного виконавця оскаржуються ним як неправомірні, тоді як сама по собі незгода з продовженням процедури примусової реалізації майна за встановлених у цій справі обставин характеризує саме невчинення державним виконавцем передбачених законом дій щодо її зупинення, тобто бездіяльність, якій судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Правильним є й висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо зобов`язання державного виконавця зупинити виконавчі дії з примусової реалізації спірного нерухомого майна, оскільки на момент розгляду скарги електронний аукціон з реалізації цього майна вже відбувся 09.01.2026, а тому застосування такого способу поновлення порушеного права не відповідало фактичному стану виконавчої процедури на час вирішення скарги.
Таким чином, дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини у їх сукупності та перевіривши правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правильно визначив характер допущеного державним виконавцем порушення, надав належну правову оцінку його діям та бездіяльності й обґрунтовано частково задоволив скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", визнавши неправомірною бездіяльність у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій з примусової реалізації спірного нерухомого майна та відмовивши у задоволенні решти заявлених вимог.
Щодо доводів апелянта про відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про арешти, накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва, необізнаність державного виконавця про їх існування, скасування відображеного у Реєстрі арешту, накладеного ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022, а також нерелевантність правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2026 у справі № 902/133/24, колегія суддів зазначає, що наведені обставини не спростовують встановленого законом обов`язку виконавця перевірити правовий режим нерухомого майна та наявність щодо нього чинних обмежень перед його примусовою реалізацією, тоді як відмінність фактичних обставин справи № 902/133/24 у частині відображення арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не нівелює застосованого у ній правового підходу щодо необхідності врахування чинного арешту, накладеного в межах кримінального провадження, при вирішенні питання про можливість примусової реалізації такого майна.
Посилання скаржника на те, що заява Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" надійшла до Любомльського ВДВС 15.01.2026, тобто після проведення електронного аукціону, не містила відомостей про арешти Печерського районного суду міста Києва та чіткої вимоги про зупинення виконавчих дій, також не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки обов`язок перевірки наявності арештів та інших обмежень щодо нерухомого майна покладений законом безпосередньо на державного виконавця та не залежить від повідомлення про них боржником.
Необґрунтованими є й твердження апелянта про необхідність вирішення порушених Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" питань виключно в порядку позовного провадження, оскільки предметом розгляду цієї скарги є не дійсність проведеного електронного аукціону чи правочину з реалізації майна, а правомірність дій та бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення, судовий контроль за якими здійснюється в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.
Не можуть бути покладені в основу висновку про помилковість оскаржуваної ухвали й посилання апелянта на результати розгляду скарг Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" у справах № 903/136/25 та № 903/214/25.
Крім того, колегія суддів враховує доводи, наведені Приватним акціонерним товариством "Волиньтурист" у додаткових поясненнях, щодо постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у справі №903/214/25, яка набрала законної сили та якою за результатами перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 09.06.2026 частково задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" і визнано неправомірною бездіяльність того самого головного державного виконавця у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчих дій з примусової реалізації того самого нерухомого майна у межах зведеного виконавчого провадження №78077295.
Вказаним судовим рішенням надано правову оцінку обставинам здійснення державним виконавцем примусової реалізації будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/ у межах того самого зведеного виконавчого провадження №78077295 та встановлено неправомірність бездіяльності державного виконавця щодо невирішення питання про зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", що узгоджується з висновками суду першої інстанції у справі, яка переглядається.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються переважно на іншій оцінці апелянтом встановлених у справі обставин та порядку застосування положень законодавства про виконавче провадження і, з огляду на наведені вище мотиви, не свідчать про допущення місцевим господарським судом порушень, які могли б вплинути на правильність вирішення скарги.
З огляду на наведене, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд правильно визначив характер спірних правовідносин, повно встановив юридично значимі для вирішення скарги обставини, надав їм належну правову оцінку у взаємозв`язку з приписами законодавства, що регулює спірні правовідносини, та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист".
Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на належній оцінці наявних у матеріалах справи доказів, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені апелянтом підстави для її скасування свого підтвердження під час апеляційного перегляду не знайшли.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 липня 2026 року у справі №903/21/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "08" вересня 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Саврій В.А.