УХВАЛА
07 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 385/338/26
провадження № 22-ц/4809/1852/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
дослідивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості за Договором № 576096 від 12.04.2021, в сумі 38 259 грн 91 коп, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 17 664 грн 55 коп, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20 595 грн 36 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року залишено без руху.
Запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали звернутися до Кропивницького апеляційного суду з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
Роз`яснено, що в разі, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, судвідмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому ст. 358 ЦПК України.
На виконання вищезазначеної ухвали до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 особисто не отримувала 06 травня 2026 року копію рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року, а підпис, який міститься у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, їй не належить.
Заявниця зазначає, що наявність такого повідомлення не дає можливості достовірно встановити особу, яка фактично отримала поштове відправлення та поставила підпис про його одержання, а для правильного визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження необхідно встановити дату фактичного отримання нею повного тексту судового рішення, тоді як початок перебігу цього строку з 06 травня 2026 року не може ґрунтуватися виключно на документі, достовірність відомостей якого в частині особи одержувача та належності підпису нею заперечується.
У зв`язку з цим заявниця просить дослідити оригінал рекомендованого повідомлення про вручення, витребувати в АТ «Укрпошта» відомості щодо фактичного одержувача поштового відправлення, способу його ідентифікації та обставин вручення, а за необхідності надати можливість заявити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису.
Дослідивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення у справі «МПП «Голуб» проти України» (MPP Golub v. Ukraine), № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію рішення суду першої інстанції вручено ОСОБА_2 06 травня 2026 року, тоді як апеляційну скаргу подано лише 04 серпня 2026 року.
Посилання заявниці на те, що вона особисто не отримувала копію рішення суду 06 травня 2026 року, а підпис у рекомендованому повідомленні їй не належить, саме по собі
доказів, які б підтверджували зазначені твердження та давали обґрунтовані
підстави поставити під сумнів відомості цього документа, заявницею не надано.
При цьому на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суд
встановлює наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку на
апеляційне оскарження, а не здійснює окрему перевірку достовірності відомостей,
внесених до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
За наявності в матеріалах справи належно оформленого повідомлення про вручення
та за відсутності доказів на спростування зазначених у ньому відомостей суд
виходить із зафіксованого в ньому факту вручення судового рішення.
Доводипро необхідність витребування від АТ «Укрпошта» додаткової інформації та
можливість проведення почеркознавчої експертизи фактично спрямовані на збирання
доказів з метою перевірки висунутої заявницею версії про неотримання судового
рішення. Водночас саме на особу, яка звертається із заявою про поновлення
пропущеного процесуального строку, покладається обов`язок навести та
підтвердити обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню
процесуальної дії. Таких обставин та доказів на їх підтвердження заявницею не
наведено.
За змістом викладеного поважними можуть бути визнані
саме об`єктивні та непереборні обставини, які не залежали від волі особи та
унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Отже, наведені у заяві доводи зводяться до непідтвердженого належними доказами
заперечення факту отримання судового рішення 06 травня 2026 року та
достовірності відомостей рекомендованого повідомлення про його вручення, однак
не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі
заявниці обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений
законом строк.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником у заяві, поданій на виконання вимог ухвали Кропивницького апеляційного суду від 24 серпня 2026
року, обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне
оскарження та не дають підстав для його поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, цього Кодексу.
Пунктом 4 частиною 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне
оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження
визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, враховуючи що апеляційна скарга на рішення суду подана після закінчення тридцятиденного строку визначеного ч. 1 ст. 354 ЦПК України, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві, визнані судом неповажними, у
відкритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 271, 357 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Визнати наведені ОСОБА_1 причини
пропуску строку апеляційного оскарження рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року неповажними.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути
оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом
тридцяти днів.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник