Ухвала № 139599408 у справі № 420/23732/26 від 09.09.2026

Справа № 420/23732/26

УХВАЛА

09 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії її максимальним розміром з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026 відповідно, а також у подальшому у разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищення, проведенням індексації пенсії тощо), з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої з 01.01.2025 та з 01.01.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 №1778 «Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з 01.01.2025 та з 01.01.2026 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 20.08.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:

обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення строку;

уточненої позовної заяви, з урахуванням викладеного в ухвалі.

Від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.01.2025 до 03.02.2026, в обґрунтування якої вказано таке.

Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а частиною другою статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу Пенсійного фонду України, за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.03.2021 у справі №480/1704/19.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними можуть бути визнані лише такі причини пропуску процесуального строку, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Наявність таких обставин має бути підтверджена належними доказами.

Наведені позивачем у заяві доводи не свідчать про існування об`єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду в установлений законом строк.

Як установлено судом в ухвалі від 20.08.2026, пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, яка її отримує. Тому позивач мав об`єктивну можливість щомісяця контролювати розмір отриманої пенсії та дізнатися про застосування до неї обмеження максимальним розміром і відповідних коефіцієнтів під час отримання кожної пенсійної виплати.

Більше того, до позовної заяви позивач додав розрахунки пенсії станом на 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026, які містять відомості як про нарахований розмір пенсії, так і про суму, визначену до виплати після застосування відповідних обмежень. Отже, наведені документи підтверджують наявність у позивача можливості встановити розмір пенсійних виплат та характер застосованих відповідачем обмежень.

Посилання позивача на частину другу статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не обґрунтовує поважності причин пропуску строку звернення до суду. Ця норма регулює строки виплати вже нарахованих, але не отриманих пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України сум пенсії. Натомість у цій справі спір стосується правомірності визначення розміру пенсії та застосування під час її виплати обмеження максимальним розміром і коефіцієнтів, установлених постановами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, застосування частини другої статті 55 зазначеного Закону залежить від попереднього встановлення факту нарахування відповідних сум пенсії та їх невиплати з вини пенсійного органу. Ця норма не встановлює спеціального строку звернення до адміністративного суду з вимогами про оскарження дій чи бездіяльності пенсійного органу щодо визначення розміру пенсійної виплати та не скасовує необхідності дотримання строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №480/1704/19 також не підтверджує наявності поважних причин пропуску строку. Наведена позивачем правова позиція стосується застосування частини другої статті 55 вказаного Закону до сум пенсії, які були нараховані за минулий час, однак не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України. Водночас саме по собі посилання на певне тлумачення норм матеріального права не є об`єктивною та непереборною обставиною, яка унеможливлювала своєчасне звернення позивача до суду.

Фактично зміст поданої заяви зводиться до незгоди позивача з висновком суду щодо поширення на спірні правовідносини шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Проте позивач не зазначив жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися до суду в межах цього строку, та не надав доказів існування таких обставин.

З огляду на викладене суд визнає неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що охоплюють період із 01.01.2025 по 03.02.2026 включно.

Разом із тим пропуск строку звернення до суду щодо частини позовних вимог не перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі в частині вимог, заявлених у межах установленого законом строку.

Однак ухвалою від 20.08.2026 позивачу також було запропоновано подати уточнену позовну заяву, оскільки в позовній заяві відповідачем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тоді як одна з позовних вимог стосується визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Станом на час постановлення цієї ухвали позивач уточненої позовної заяви не подав, зміст позовних вимог у відповідність до визначеного складу учасників справи не привів та звернення вимоги до іншого суб`єкта владних повноважень належним чином не обґрунтував.

За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі, зокрема в частині позовних вимог, заявлених у межах строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою забезпечення позивачу можливості належним чином усунути недоліки позовної заяви та реалізувати право на судовий захист суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити строк для подання уточненої позовної заяви.

Керуючись ст.121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомити позивача про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв`язку) усунути недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО