Постанова № 141374665 у справі № 420/23732/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/23732/26

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.09.2026 вхід.№104729/26, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії її максимальним розміром з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026 відповідно, а також у подальшому у разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої з 01.01.2025 та з 01.01.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з 01.01.2025 та з 01.01.2026 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 20.08.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення строку та уточненої позовної заяви, з урахуванням викладеного в ухвалі.

Ухвалою від 09.09.2026 суд визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.01.2025 до 02.02.2026, продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Від позивача надійшла заява, в якій позивача повторно вказує, що ч.2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог щодо періоду з 01.01.2025 до 02.02.2026.

Відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення ОСОБА_1 процесуального строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду в частині позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії її максимальним розміром з 01.01.2025 до 02.02.2026;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 з 01.01.2025 до 02.02.2026, а також у подальшому у разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), з урахуванням виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої з 01.01.2025 до 02.02.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з 01.01.2025 до 02.02.2026, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає що пенсія стає "нарахованою" з моменту призначення або перерахунку пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни. Зважаючи на викладене, розмір пенсії позивача за результатами його попереднього перерахунку на підставі рішення суду є "нарахованим", проте, до вже нарахованого Позивачу розміру пенсії Відповідачем застосовано обмеження її максимальним розміром, у зв?язку з чим протиправно зменшено розмір для виплати пенсії.

В свою чергу, строки, за які підлягає виплаті пенсія, врегульовані також нормами законодавства у сфері соціального захисту, які є спеціальними відносно правовідносин, що склались між Позивачем і Відповідачем.

Так, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме частина друга статті 55 Закону №2262-ХI визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосуються вже нарахованих щомісячних сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Також вказує, що положення частини другої статті 55 Закону №2262-ХII щодо безстрокового захисту права на належний розмір пенсії підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки спірні суми пенсії щомісяця нараховувались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача, проте не отримані з вини органу Пенсійного фонду України.

Також зазначає, що суд першої інстанцій, ухвалюючи рішення про залишення позову в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 до 02.02.2026 без розгляду, помилково не врахував положення частини другої статті 55 Закону №2262-ХIII, чим порушено положення частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 КАС України.

Доказом "нарахованого" розміру пенсії Позивачу та протиправного застосування обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026 підтверджують сформовані відносно позивача розрахунки.

При цьому вказано, що застосування Відповідачем коефіцієнтів, визначених постановами КМУ від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 №1778, не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.09.2026 у справі №240/5506/25 та постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26 відповідно, та є протиправним з вини органу Пенсійного фонду України.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивач звернувся до суду 03.08.2026, цей строк охоплює період починаючи з 03.02.2026, а тому позовні вимоги, що стосуються періоду до 02.02.2026 включно, заявлені з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 р. у справі № 510/1286/16-а, на яку, з-поміж іншого посилається апелянт, вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 р. у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії: для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 01.07.2025 р. у справі № 420/23756/24, від 10.02.2026 р. у справі № 560/18689/24.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.09.2026 вхід.№104729/26, просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії її максимальним розміром з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026, з 01.03.2026 відповідно, а також у подальшому у разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої з 01.01.2025 та з 01.01.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з 01.01.2025 та з 01.01.2026 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Так, колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про порядок нарахування пенсії, з яких складових вона складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсії особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсії, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру її складових, звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Проте, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 03.08.2026 року.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на застосуванні частини другої статті 55 Закону №2262-ХII щодо безстрокового захисту права на належний розмір пенсії до правовідносин у цій справі, оскільки спірні суми пенсії щомісяця нараховувались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача, проте не отримані з вини органу Пенсійного фонду України.

Так, згідно ст. 55 Закону № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійним органом розмір пенсії обмежено максимальним розміром та застосовано зменшувальні коефіцієнти, визначених постановами КМУ № 1 та № 1778, а отже, ці суми не нараховані і є спірними.

Між тим, Великою Палатою у вищевказаній постанові зазначено про те, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав.

Так, доданих до позовної заяви розрахунків пенсії вбачається, що з 01.01.2024 року позивач отримував щомісячну пенсійну виплату у розмірі 24 779,20 грн.

Натомість починаючи з 01.01.2025 року розмір фактично виплачуваної позивачу пенсії (із застосуванням обмеження максимальним розміром та знижувального коефіцієнта) зменшився і склав 24 194,60 грн.

Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, зарахування коштів у новому (зменшеному) розмірі на банківський рахунок позивача в січні 2025 року і в подальшому свідчить про те, що позивач не міг не знати про зміну розміру виплати та факт застосування до його пенсії обмежень безпосередньо з моменту отримання першої такої виплати (січень 2025 року).

Зменшення щомісячного розміру пенсії більш ніж на 580 грн є очевидним фактом, який вимагав від позивача, у разі незгоди з діями пенсійного органу, проявити розумну обачність та вживати заходів щодо захисту свого права у визначений законом шестимісячний строк.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі 480/1704/19 колегія суддів не приймає, оскільки у постанові від 06 липня 2026 року у справі № 560/19245/25, ухваленої пізніше в часі, Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій в частині вимог про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром за період, що перевищує шестимісячний строк звернення, та залишив позов у цій частині без розгляду.

Верховний Суд у вказаній справі підтвердив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, а тому вимоги за періоди поза межами шестимісячного строку підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України

Доводи апелянта про необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2026 у справі № 240/17758/25, є необґрунтованими, оскільки вказана справа й справа № 420/23732/26 мають різний предмет спору та різні фактичні обставини.

Так, у справі №240/17758/25 предметом розгляду була відмова органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виготовленої на виконання рішення суду. У зв`язку з цим Верховний Суд застосував спеціальну норму частини третьої статті 51 Закону України № 2262-XII.

Натомість у справі, що розглядається предметом спору є визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування зменшувальних коефіцієнтів, визначених постановами КМУ № 1 та № 1778.

Отже, спору щодо видачі, ненадання або коригування довідок про грошове забезпечення у даній справі немає.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 20.07.2026 у справі № 560/1321/26 та від 30.09.2026 у справі № 240/5506/25 як на підставу для поновлення або недотримання строків звернення до суду є помилковими з огляду на те, що висновки Верховного Суду у вказаних справах стосуються матеріально-правової оцінки дій пенсійних органів щодо застосування знижувальних коефіцієнтів, визначених постановами КМУ від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778.

Проте факт наявності правових підстав для визнання дій відповідача протиправними по суті спору не скасовує обов`язку позивача дотримуватися процесуальних строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України.

З урахуванням викладеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова