Рішення № 139599434 у справі № 420/38295/25 від 09.09.2026

Справа № 420/38295/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кузьменко Н.А.,

при секретарі Савчук В.В.,

за участю:

представник позивача - не прибув

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Елісашвілі О.М.

третя особа - не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник відділу організації підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_2 (65062, м. Одеса, вул. Італійська, 3) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, в якій позивач у урахуванням уточнень позовної заяви просить суд:

1. Визнати незаконними: не ознайомлення особисто ОСОБА_1 із наказом Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш про ліквідацію управління підтримання публічного обвинувачення в суді і утворення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді; несвоєчасний розгляд заяви ОСОБА_1 від 21.08.2025 № 53954-25 про призначення на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді; наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 18.08.2025 № 1998к про покладення виконання обов`язків начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді на ОСОБА_3 ; наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 № 2128к про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді і скасувати його; обмеження на власний розсуд керівництвом прокуратури Одеської області переліку вакантних/тимчасово вакантних посад при попередженні ОСОБА_1 у листах 16.09.2025, 23.09.2025, 01.10.2025, 20.10.2025 про можливе звільнення у разі непогодження зайняття однієї із них; несвоєчасний розгляд заяви ОСОБА_1 від 23.10.2025 № 68482-25 про надання повного переліку вакантних/тимчасово вакантних посад для призначення на одну із них; непропонування ОСОБА_1 вакантних/тимчасово вакантних посад у день звільнення 24.10.2025; мобінг стосовно ОСОБА_1 ; наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2426к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора і органів прокуратури Одеської області і скасувати його.

2. Поновити ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі з 22.08.2025, зобов`язавши керівника Одеської обласної прокуратури видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури.

3. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2025 по день ухвалення рішення судом із розрахунку 105680,67 гривень за кожний повний місяць і 4915,38 гривень за кожен день; 105680,67 гривень преміальних виплат за результатами оцінювання роботи у 2025 році; 105680,67 гривень річної премії; моральної шкоди в розмірі 200000 гривень; витрати за надання правової допомоги; за медичні дослідження і препарати на суму 7369,26 гривень; 2073,69 гривень судових витрат.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року позов залишений без руху.

25.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків з додатками, якою усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 17.11.2025 року.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:

1. Визнати мобінгом та протиправними дії керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали в психологічному і економічному тисках ОСОБА_1 , умисному і штучному створенні їй неможливості продовження служби, що призвели до погіршення стану здоров`я, матеріального стану і звільнення (п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України).

2. Визнати протиправним і скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 № 2128к про призначення ОСОБА_2 начальником відділу організації підтримання публічного обвинувачення (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).

3 Визнати протиправним і скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2426к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та з органів прокуратури (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).

4. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді начальника відділу Організації підтримання публічного обвинувачення в суді Управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 25.10.2025.

5. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2025 по день фактичного поновлення на посаді із розрахунку 105680,67 гривень за кожен повний місяць і з урахуванням суми 4915,38 гривень за кожен робочий день; преміальні виплати за результатами оцінювання роботи у 2025 році - 105680,67 гривень; річну премію за 2025 рік - 105680,67 гривень; моральну шкоду - 200000 гривень; витрати на медичні препарати та обстеження, пов`язані з лікуванням - 7369,26 гривень; судовий збір в сумі 7751,68 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що в результаті незаконних дій керівництва обласної прокуратури і галузевого управління ОСОБА_1 створено умови для неможливості продовження професійної діяльність відповідно фаху, спеціалізації і досвіду, фактично незаконно звільнено з адміністративної посади та з органів прокуратури.

Позивач вважає дії, бездіяльність і рішення керівництва Одеської обласної стосовно начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді ОСОБА_1 , пов`язані із реформуванням галузевого управління, її не призначення на адмінпосаду і звільнення з органів прокуратури незаконними, прийнятими з перевищенням своїх повноважень, у незаконний спосіб, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом і з метою дискримінації конкретно визначеної особи, без дотримання балансу наслідків для прав, свобод та інтересів особи, без урахування її права на участь у процесі прийняття рішення та несвоєчасно.

Позивач зазначив, що відбулося збільшення, а не скорочення, кількості прокурорських працівників відділу, у тому числі того, який є правонаступником відділу, очолюваного ОСОБА_1 і зберіглася її посада. Про підготовку реорганізації структурного підрозділу, внесене подання і наказ Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш ОСОБА_1 дізналася 23.10.2025, отримавши відповідь Одеської обласної прокуратури від 22.10.2025 № 27-1130вих-25 на свій запит від 23.09.2025 № 61134-25. Особисто ОСОБА_1 із наказом не ознайомлено. Це підтверджено у відповіді обласної прокуратури від 22.10.2025 № 27-1130вих-25 на запит ОСОБА_1 від 23.09.2025 № 61134-25, з якого вбачається, що «згідно даних ІС СЕД наказ Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш до управління підтримання публічного обвинувачення в суді не надходив». Інформація у цьому ж листі про ознайомлення всіх керівників управління із вказаним наказом не відповідає дійсності, оскільки жодним документом, на якому про це стоїть особистий підпис ОСОБА_1 , це не підтверджено і вона вказаний факт категорично заперечує. Таким чином, керівництвом обласної прокуратури грубо порушено права ОСОБА_1 щодо індивідуальної і своєчасної обізнаності про реорганізацію структурного підрозділу, у зв`язку з чим наслідки таких дій мають бути усунені.

Позивач зазначив, що загальні положення, основні завдання і напрями діяльності Управління 2, відділів підтримання обвинувачення, повноваження їх працівників, принципи розподілу обов`язків, а також підстави відповідальності залишилися незмінними. Не відбулося також відповідних змін у законах чи відомчих документах, які би вимагали змін щодо повноважень чи методів діяльності підрозділу підтримання обвинувачення у Положенні 2025. Способи впливу новоствореним управлінням на стан роботи органів прокуратури регіону на напрямі підтримання обвинувачення є абсолютно аналогічним роботі ліквідованого управління. Відділ забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції успішно функціонував як самостійний структурний підрозділ, не потребував додаткового адміністративного супроводу у виді начальника управління та був менш зорганізованим, наявною кількістю працівників забезпечував ефективність роботи. Жодними законодавчими чи відомчими документами не передбачено обов`язкової, однакової для всіх областей держави структури формування структурних підрозділів. Таким чином, доцільності у входженні відділу 22/3 до підрозділу підтримання обвинувачення не було. Жодних переконливих аргументів щодо реорганізації Управління 1 в цій частині у поданні не наведено. Одеська обласна прокуратура єдина в Україні, де до підрозділу підтримання обвинувачення 15.08.2025 увійшов підрозділ у сфері запобігання і протидії корупції. Не було створено комісії для передачі документів від Управління 1 до Управління 2 і не відбулося самої передачі справ, що є обов`язковою умовою реальної реорганізації. Діяльність відділів 22/1, 22/2 і 22/3 не призупинялася. Не відбулося ліквідації органу, що є підставою для застосування до працівника відповідної процедури для звільнення. Принципи функціонування і повноваження підрозділу підтримання обвинувачення не зазнали жодних змін. Нормативне і законодавче обґрунтування діяльності структурного підрозділу підтримання обвинувачення також не змінилися. Не відбулося обов`язкової для реальної реалізації передачі справ і зупинення діяльності установи. Після ліквідації Управління 1 до підрозділів Управління 2 працевлаштовано усіх працівників, за виключенням ОСОБА_1 . Це в сукупності дає підстави оцінювати внесене 13.08.2025 керівником Одеської обласної прокуратури подання про зміни у штатному розписі як штучне створення умов для реорганізації Управління 1 із досягненням мети, яка оспорюється - звільнення ОСОБА_1 з адмінпосади і органів прокуратури.

Також, позивач вказує, що наказом Генерального прокурора № 132ш від 15.08.2025 «ліквідовано» структурний підрозділ органу прокуратури, на основі якого утворено інший, із аналогічними функціями і завданнями. Зважаючи на неможливість здійснення службової діяльності в ліквідованому структурному підрозділі ОСОБА_1 18.08.2025 подано заяву про звільнення з адмінпосади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» - за власним бажанням. У цій же заяві обумовлено обґрунтування її подачі ОСОБА_1 - «у зв`язку з ліквідацією управління підтримання публічного обвинувачення в суді». Повноваження ОСОБА_1 на займаній посаді відповідно до наказу Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к припинялися 21.08.2025. Не бажаючи бути звільненою з адмінпосади з інших підстав, окрім ліквідації управління, і бажаючи бути призначеною на аналогічну посаду у новоутвореному управлінні ОСОБА_1 21.08.2025 подано заяву № 53954-25 про призначення на адмінпосаду в Управлінні 2 з 22.08.2025. Керівником обласної прокуратури 16.09.2025 ОСОБА_1 попереджено про звільнення з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» - «у разі незгоди на призначення на вакантну або тимчасово вакантну посаду чи на переведення на такі посади до іншого органу прокуратури у випадках ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури». Про ці ж підстави звільнення вказано у наказі керівника обласної прокуратури від 23.09.2025 № 2347к, і у відповіді від 22.10.2025 № 27-1130вих-25 на запит ОСОБА_1 від 23.09.2025 № 61134-25 (23.09.2025 і 23.10.2025 відповідно). Проте звільнено ОСОБА_1 24.10.2025 за ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки ОСОБА_1 була звільнена виключно з підстав ліквідації структурного підрозділу, наказ про її звільнення (у разі подальшої відмови від призначення на аналогічну посаду у новоутвореному управлінні) мав би бути обґрунтованим п. 9-1 ч. 1 ст. 51 Закону - «у разі незгоди на призначення на вакантну або тимчасово вакантну посаду чи на переведення на такі посади до іншого органу прокуратури у випадках ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду». Таким чином, керівництвом обласної прокуратури порушено принцип рівності перед законом лише особисто ОСОБА_1 у порівнянні з іншими працівниками відділу та допущено суперечливе застосування закону з метою її дискримінації за її особисті погляди у професійній сфері. Керівництво обласної прокуратури упереджено використало свої власні повноваження для порушення професійних прав окремого працівника, використовуючи і трактуючи закон на власний розсуд для досягнення незаконної мети, розправляючись з працівником з особистих мотивів.

Так, після звільнення ОСОБА_1 з адмінпосади, керівництвом Одеської обласної прокуратури листами від 16.09.2025, 23.09.2025, 01.10.2025 і 20.10.2025 (з якими ознайомлено у ці ж дні) її попереджено про звільнення у разі відмови від зайняття запропонованих посад. Їх перелік не містив посади начальника відділу у новоутвореному Управлінні 2, аналогічних посад в Одеській обласній прокуратурі і аналогічних посад в інших обласних прокуратурах. Зокрема, у списках, доданих до листів, не зазначено про вакантну в Одеській обласній прокуратурі посаду начальників відділу організаційного та правового забезпечення і другого відділу процесуального керівництва управління нагляду за ДБР. Також, списки не містять, зокрема, посаду прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді, яка відповідає спеціалізації ОСОБА_1 , взагалі відсутні у списках вакантні посади в інших органах прокуратури. Не запропоновано ОСОБА_1 всі 25 вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі, про наявність яких зазначено у відповіді обласної прокуратури від 01.09.2025 № 27-970вих-25 на запит ОСОБА_4 , зареєстрованого 28.08.2025 за № 55300-25: «Станом на 25-28 серпня 2025 року налічується 25 вакантних та тимчасово вакантних посад: начальник відділу - 3, заступник начальника управління-начальник першого відділу - 1 вакансія, прокурор відділу - 21 вакансія». Не запропоновано ОСОБА_1 вакантні станом на 22.08.2025 8 адмінпосад, у тому числі - адмінпосада у новоутвореному Управлінні 2 посада, на зайняття якої ОСОБА_1 21.08.2025 подано заяву, і на зайняття якої вона мала переважне право, а також вакантні станом на 29.08.2025 в обласній прокуратурі 3 адмінпосади і 5 посад прокурорів; станом на 05.09.2025 - відповідно 5 і 5; станом на 12.09.2025 - 5 і 5; станом на 19.09.2025 - 3 і 6. Про їх наявність вказано у додатку до відповіді обласної прокуратури від 22.10.2025 № 27-1130вих-24 на запит ОСОБА_1 від 23.09.2025 № 68482-25. Крім того, вакантні посади ОСОБА_1 було запропоновано не з 22.08.2025 (коли вона була вивільнена з адмінпосади) і не раніше призначення ОСОБА_2 на адмінпосаду (28.08.2025), а лише з 16.09.2025, коли більшість вакантних посад, а також посада, на яку вона своєчасно (21.08.2025) подала заяву і на яку мала бути призначена за пріоритетним правом, вже були зайняті. Такі дії керівництва обласної прокуратури доводять упереджене бажання позбутися професіонала, із мотивів дискримінації, незаконне використання керівництвом обласної прокуратури своїх адміністративних повноважень до ОСОБА_1 з метою необґрунтовано і нерозсудливо обмежити її права і позбавити її права обіймати посаду, на зайняття якої вона має переважне право, відповідно її специфіки роботи і спеціальності, на власний розсуд.

Керівництвом обласної прокуратури безпідставно, з порушенням розумного строку, упереджено і дискримінаційно, без врахування переваг перед іншим кандидатом, залишено без своєчасного розгляду, заяву ОСОБА_1 про призначення на адміністративну посаду у новоутвореному структурному підрозділі і достроково припинено повноваження начальника відділу.

Наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2426к ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора і органів прокуратури Одеської прийнято ним за сукупності порушень законів і нормативних актів органів прокуратури та з перевищенням наданих керівнику обласної прокуратури законом України «Про прокуратуру» повноважень. Керівник Одеської обласної прокуратури, інформацію для внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади до КДКП не направив, та не отримавши висновку КДКП, виніс оспорюваний наказ, який зважаючи на вказані порушення є необґрунтованим, передчасним і прийнятим з перевищенням своїх повноважень та із порушенням передбаченої законом процедури. Крім того, істотним порушенням процедури при звільненні ОСОБА_1 є відсутність чинної на момент видання наказу про звільнення редакції кадрового положення.

При звільненні 24.10.2025 ОСОБА_1 з посади прокурора і органів прокуратури керівництвом обласної прокуратури не виконано вимог закону щодо пропонування їй вакантних посад у день звільнення та не розглянуто її заяву від 23.10.2025 про надання таких посад.

Позивач зазначає, що відповідно до інформації відділу фінансування Одеської обласної прокуратури від 01.10.2025 № 92 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за серпень і вересень 2025 року складає 105 680, 67 гривень, середньоденна 4 915, 38 гривень. Відповідно стягненню підлягає сума за весь час вимушеного прогулу з 25.10.2025 по день прийняття судового рішення, виходячи із наданих розрахунків: за кожний повний місяць - по 105 680, 67 гривень і за кожен день - по 4 915, 38 гривень, починаючи з 25.10.2025. При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП (ліквідація, реорганізація установи, організації…), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Оскільки обидві підстави мали місце, виплаті ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за чотири місяці: 105 680, 67 гривень помножити на 4 дорівнює 422722, 68 гривень. Так, відповідно до наказу Генерального прокурора від 29.12.2021 № 407 «Про затвердження Положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів» у період листопада кожного поточного року проводиться оцінювання роботи прокурора за попередній рік. Відповідно до ч. 9 розділу VI вказаного Положення за результатами позитивного оцінювання прокурору виплачується винагорода в розмірі посадового окладу, отриманої прокурором за відповідний календарний рік. За попередні роки робота ОСОБА_1 оцінювалася позитивно, жодних зауважень до роботи упродовж 2025 року а ні керівництвом обласної прокуратури а ні Офісом Генерального прокурора не висловлювалося, зважаючи на що виплати мають бути максимально можливими, з урахуванням довідки відділу фінансування - 105 680, 67 гривень. Річна премія. Вказана виплата також здійснюється у грудні кожного року у розмірі середньомісячної заробітної плати - 105 680, 67 гривень. Розміри вказаних виплат будуть корегуватися в залежності від розміру середньомісячної заробітної плати, які змінюються законодавством у кожному році. Крім того, підлягають відшкодування витрати, пов`язані із лікуванням.

Крім того, позивач вказав, що причинами для застосування керівництвом обласної прокуратури репресій, мобінгу і дискримінації стосовно ОСОБА_1 стала її позиція, відмінна від позиції начальника Управління 1 ОСОБА_6 , щодо способу виконання працівниками відділу і прокурорами окружних прокуратур службових обов`язків і більший, ніж у неї, обґрунтований, авторитет в органах прокуратури Одеської області. Зокрема, ОСОБА_1 піддано критиці проєкт наказу, підготовлений ОСОБА_6 у березні 2025 року, яким нею заплановано замінити існуючий наказ керівника Одеської області від 27.01.2022 № 20 «Про взаємодію і організацією роботи прокурорів у судовому провадженні з питань підтримання публічного обвинувачення, оскарження та участі у судовому провадженні з перегляду судових рішень». Направлений у березні поточного року на опрацювання до всіх структурних підрозділів вказаний проєкт було визнано всіма без виключення неякісним і він був поданий на підпис керівнику обласної прокуратури (від 14.10.2025 № 303) лише після примусового звільнення з посади начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_7 , яка також вважала його неефективним. Кожного дня ОСОБА_1 висловлювала відмінну від позиції ОСОБА_6 позицію щодо методів виконання Закону, вимог галузевого наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», Положення 2024, у роботі відділу 22/1 при співпраці з прокурорами окружних прокуратур, розгляді звернень громадян, виконанні завдань і доручень Офісу Генерального прокурора, а також при вирішенні питання щодо апеляційного реагування в порядку ст. 36 КПК України на судові рішення, які надходять до відділу на перевірку. В результаті ОСОБА_6 розпочато мобінг ОСОБА_1 , викликаний особистими мотивами усунення конкурента і помститися, а також розповсюдити виключно свою владу без жодних обмежень.

Мобінг полягав у наступному: - ОСОБА_6 у категоричній формі і публічно ОСОБА_1 давалися вказівки щодо точного тексту її резолюцій у ІС СЕД (інформаційна система електронного документообігу); - ОСОБА_6 публічно безпідставно критикувалася позиція ОСОБА_1 щодо питань застосування норм права; - ОСОБА_6 з травня 2025 року запровадила ігнорування ОСОБА_1 як начальника відділу і вирішення усіх робочих питань здійснювала через заступника начальника відділу або працівників відділу безпосередньо; - ОСОБА_6 мовчазно із погрозами санкціями у виді звільнення із займаних посад або з органів прокурати (які були реалізовані) заборонила іншим працівникам відділу спілкування з ОСОБА_1 ; - ОСОБА_6 працівникам відділу заборонено залучати ОСОБА_1 до соціального життя управління; - ОСОБА_6 розпорядилася про блокування доступу ОСОБА_1 до ІС СЕД і документів Офісу Генерального прокурора; - заступник керівника обласної прокуратури Шарнін Ю.А. і керівник обласної прокуратури ОСОБА_5 не припиняли мобінгові дії керівництва і працівників Управління, і не організували своєчасний розгляд звернень ОСОБА_1 , допустили її безпідставне не призначення на адмінпосаду; використовували надані адміністративні можливості для сприяння начальнику Управління підтримання обвинувачення у незаконних діях щодо ОСОБА_1 . Перелік мобінгових дій не є вичерпним. Мобінг, влаштований керівництвом обласної прокуратури ОСОБА_1 тривав з березня по жовтень 2025 року і навіть після її звільнення - до 27.10.2025, був системним та посягав на її професійні і особисті інтереси. Зокрема, мобінг полягав у образах непрофесіоналізмі; особистому і публічному принижуванні та залякуванні; поширенні неправдивих чуток; ізоляції від колективу і його суспільного життя та професійної документації; маніпуляції; блокування документообігу; інтелектуальної експлуатації на користь інших працівників; демонстрації неподоланої переваги сил у виді дружніх стосунків безпосередньо із керівниками області ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , а також - усвідомлення марного звернення до керівництва Генерального прокурора, рішенням якого ОСОБА_5 призначений на посаду керівника Одеської області: зокрема, в результаті застосування необмеженого адміністративного ресурсу задля звільнення з адмінпосади виключно ОСОБА_1 керівництвом області і управління було створено умови для видання Генеральним прокурором наказу про ліквідацію Управління 1, яка фактично є формальною. Тривалість, системність, динамічність, різноманітність мобінгу влаштованого керівництвом обласної прокуратури ОСОБА_1 , порушили її звичний ритм життя, викликали негативні емоції, погрішили емоційний стан, призвели до погіршення її здоров`я і матеріального стану, а також - незаконного звільнення з адмінпосади та з органів прокуратури. Рішення, дії і бездіяльність керівництва Одеської обласної прокуратури щодо мобінгу стосовно ОСОБА_1 суперечать вимогам ст. 2-2 КЗпП України, відповідно до якої систематичні тривалі умисні дії та бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність, заборонені. Також, моральна шкода полягає у тому, що час, який можна було використати із користю для професії і особистого життя ОСОБА_1 , витрачався нею на пов`язані із негативними емоціями збір документів, їх опрацювання і підготовку позовної заяви та її подачі до суду, а також усвідомлення подальшої участі у судовому провадженні щодо відстоювання прав прокурора, чиїм завданням є захист інших людей і держави. Крім того, звільнення з органів прокуратури з посади «прокурора», яка є нижче оплачуваною, а не з посади начальника, потягло довготривалі негативні наслідки у виді зменшення пенсійних виплат, оскільки їх розмір залежить від розміру заробітної плати за останньою посадою. Загалом, з урахуванням обставин звільнення і його наслідків, розмір моральної шкоди ОСОБА_1 на цей час оцінює у 200 000 гривень.

Представник відповідача зазначив, що ініціювання обласною прокуратурою змін до її структури та штатної чисельності було обумовлено необхідністю забезпечення єдиних засад організації діяльності органів прокуратури й оптимізації функціонування окремих структурних підрозділів. У свою чергу, питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду, оскільки саме Генеральний прокурор у межах своїх дискреційних повноважень може приймати рішення щодо затвердження структури і штатної чисельності органів прокуратури. Наказ Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш не порушував права працівників Одеської обласної прокуратури, насамперед прокурорів ліквідованих управління підтримання публічного обвинувачення в суді та відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Одеської обласної прокуратури. Доводи позивача про порушення ст. 49-2 КЗпП України є неспроможними, оскільки вивільнення працівників з органів прокуратури у зв`язку з ліквідацією управління не було. Мало місце звільнення з адміністративних посад всіх керівників ліквідованих управління та відділу, а також їх заступників на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи викладене, реалізація Одеською обласною прокуратурою права на внесення подання про зміни у структурі і штатному розписі не може вважатися вчиненням протиправних дій, направлених на порушення прав позивача, оскільки такі дії вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом. Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують факти дискримінації, упередженого ставлення до неї керівництва прокуратури, наявного умислу на створення штучних умов для її звільнення (зокрема, шляхом ініціювання відповідних змін у структурі та штатному розписі Одеської обласної прокуратури).

Відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів (у тому числі звернень до органів Держпраці) та обґрунтування фактів мобінгу (цькування) та протиправних дій керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали у психологічному і економічному тисках на ОСОБА_1 після отримання Одеською обласною прокуратурою наказу Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш мало місце звільнення з адміністративних посад всіх керівників ліквідованого управління підтримання публічного обвинувачення в суді та відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Одеської обласної прокуратури, а також їх заступників на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру». Підтвердженням відсутності зацікавленості керівництва Одеської обласної прокуратури у звільненні ОСОБА_1 з органів прокуратури є той факт, що їй чотири рази пропонувалися наявні вакантні та тимчасово вакантні посади, а питання щодо її звільнення вирішувалося протягом тривалого часу (з 21.08.2025 по 23.10.2025). Остаточно питання щодо звільнення ОСОБА_1 вирішено після надходження її заяви від 22.10.2025 вх. № 68240-25, в якій вона вказала керівнику обласної прокуратури про необхідність виконання вимог частини статті 41 Закону України «Про прокуратуру», оскільки вона відмовилась від запропонованих посад, але її понад два строки, передбачених Законом, не звільняють з органів прокуратури, тоді як рішення про звільнення приймає керівник обласної прокуратури. Доводи позову щодо наявності факту мобінгу та дій керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали в психологічному і економічному тисках ОСОБА_1 , умисному і штучному створенні їй неможливості продовження служби, що призвели до погіршення стану здоров`я, матеріального стану і звільнення, є безпідставними та повністю спростовуються.

Оскаржуваний наразі позивачем наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2426-к не стосується її інтересів. При цьому ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури, у зв`язку з її відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» з 24.10.2025 на підставі іншого наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2624-к. Разом з тим, Одеською обласною прокуратурою дотримано процедури звільнення позивача з органів прокуратури та вказаний наказ № 2624 к від 23.10.2025 видано керівником обласної прокуратури у спосіб та у межах повноважень, наданих Законом, через що підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні. При цьому сама по собі незгода позивача зі звільненням з адміністративної посади, яке, доречи, відбулося на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к, який є чинним та ОСОБА_1 не оскаржувався, не має наслідком визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади прокурора та органів прокуратури через відмову від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

Більшість доводів позивача щодо незаконності вказаного наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2624к (у позові - помилково № 2426к) про звільнення з органів Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 пов`язує з начебто незаконним звільненням її з адміністративної посади у зв`язку з ліквідацією відділу, який вона очолювала. Однак - як зазначено вище - з адміністративної посади ОСОБА_1 звільнено наказом Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к не у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу, а у зв`язку з поданням нею заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням. Оскільки ОСОБА_1 у рамках справи № 420/38295/25 не оскаржується законність наказу Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к про звільнення її з адміністративної посади, усі обставини, які пов`язані із процедурою ліквідації відповідного структурного підрозділу, звільненням позивача з адміністративної посади, виходять за межі предмету спору та доказуванню не підлягають.

Ліквідація наказом Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури, в якому позивач обіймала посаду, не свідчить про ліквідацію, реорганізацію, зміну структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури (Одеської обласної прокуратури) та не має правових наслідків, які передбачені законом, а саме пунктом 9-1 частини 1 статті 51, частиною 1 статті 60 Закону України «Про прокуратуру», у випадках ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури. Відповідно, спірні правовідносини щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2624к, не можуть розглядатися як такі, що регулюються пунктом 9-1 частини 1 статті 51, статтею 60 Закону України «Про прокуратуру», статтею 49-2 КЗпП України.

Після ліквідації наказом Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури усі прокурори, які обіймали адміністративні посаді в цьому управлінні, підлягали звільненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» або - за відсутності відповідного волевиявлення прокурорів на звільнення з адміністративної посади за власним бажанням - їхні повноваження припинялися на підставі пункту 3 частини 2 цієї статті. Правові наслідки звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» чи припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді на підставі пункту 3 частини 2 цієї статті є ідентичними - відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури. У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора. Оскільки наказом Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади з 21.08.2025 (четвер), а з 25.08.2025 (понеділка) до 12.09.2025 включно (п`ятниця) вона перебувала у щорічній відпустці на підставі наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 15.08.2025 № 1974к, реалізація положень частини 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» розпочалася після виходу ОСОБА_1 з відпустки (15.09.2025), а саме 16.09.2025 їй було вручено лист із пропозицією обійняти одну з вакантних та тимчасово вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області. Однак від відповідних пропозицій ОСОБА_1 відмовилася, про що складено акт. У подальшому ОСОБА_1 ще тричі вручалися листи із пропозицією обійняти одну із вакантних посад - 23.09.2025, 01.10.2025, 20.10.2025, - однак на призначення на жодну із вказаних посад позивач згоди не надала, що зафіксовано у відповідних актах.

Також, частиною 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» чітко визначено, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. При цьому серед запропонованих ОСОБА_1 вакантні посади були як в обласній прокуратурі, так і в прокуратурах нижчого рівня - окружних прокуратурах Одеської області. Всього пропонувалось станом на 16.09.2025 - 22 вакантні та тимчасово вакантні посади в органах прокуратури Одеської області, 23.09.2025 - 24 посади, 01.10.2025 21 посада, 20.10.2025 - 21 посада. При цьому витребування інформації щодо вакантних (тимчасово вакантних) посад, наявних в інших органах прокуратури (Офісі Генерального прокурора та інших прокуратурах обласного рівня), у випадках зміни внутрішньої структури органу прокуратури не передбачено чинними нормативно-правовими актами у тому числі відомчими. Усі листи-попередження підписані керівником обласної прокуратури, додатки до цих листів, в яких зазначався список наявних вакантних та тимчасово вакантних посад керівником кадрового підрозділу, що не суперечить частині 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» чи вимогам Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 № 25. Доводи позивача у частині непризначення її на адміністративну посаду є безпідставними, адже порядок призначення прокурора на адміністративну посаду чітко визначено в статті 39 Закону України «Про прокуратуру», а також у розділі ІV «Призначення прокурора на адміністративну посаду та звільнення з такої посади» Положення. Для вирішення керівником прокуратури питання щодо призначення прокурора на адміністративну посаду недостатньо волевиявлення цього прокурора; має бути мотивована рекомендація керівника вищого рівня, погоджена із першим заступником або заступником керівника відповідного органу прокуратури згідно з розподілом обов`язків. Жодним нормативно-правовим актом (у тому числі організаційно-розпорядчим) не зобов`язано керівника органу прокуратури обласного рівня призначати тих чи інших осіб на керівні посади без проходження вказаної процедури. Зазначене стосується також й прокурорів, які раніше обіймали адміністративні посади в цій прокуратурі та мають внутрішнє переконання у наявності у них певних переваг у порівнянні з іншими кандидатами. За весь час з моменту звільнення з адміністративної посади (з 22.08.2025) до звільнення з органів прокуратури (23.10.2025) жодних рекомендацій про призначення ОСОБА_1 на керівні посади не вносилося. Ні Законом України «Про прокуратуру», ні Положенням не зобов`язано керівника призначати прокурора на адміністративну посаду, оскільки існує чітко визначений порядок призначення на керівні посади (стаття 39 Закону та розділ IV Положення) і він значно відрізняється від призначення/переведення/ переміщення прокурора у розумінні його статусу відповідно до пунктів 7, 7-1, 13 та 19 частини 1 статті 15 вказаного Закону.

Процедура приймання-передачі справ в органах прокуратури регламентується Порядком приймання-передачі справ, документів та майна органів прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора від 17.12.2020 № 587 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора та виконувача його обов`язків від 20.10.2022 № 222, від 01.10.2024 № 226, від 10.03.2025 № 59). Відповідно до вимог пункту 12 Порядку приймання-передачі справ, документів та майна органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.12.2020 № 587, у разі ліквідації (реорганізації) самостійного структурного підрозділу органу прокуратури (окрім режимно-секретного органу) приймання-передача справ та документів проводиться за необхідності та в порядку і строки, визначені наказом керівника відповідного органу прокуратури. Таким чином, обов`язкової вимоги щодо проведення приймання-передачі справ, документів та майна, у разі ліквідації (реорганізації) структурних підрозділів органів прокуратури (окрім режимно-секретного органу), Порядок не містить.

Крім того, приймаючи до уваги відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 23.10.2025 № 2624к (у позові - помилково № 2426к) та її поновлення, не підлягає задоволенню й вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 105 680, 67 грн за кожен повний місяць. До того ж позивачем не враховано, згідно чинного законодавства з усіх нарахованих доходів у тому числі вказаного середнього заробітку утримуються обов`язкові платежі до бюджету: військовий збір та податок з доходів фізичних осіб. Крім того, не підлягає задоволенню й вимога про стягнення з Одеської обласної прокуратури моральної шкоди у сумі 200 000 грн.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що за наказом Генерального прокурора від 20.08.2025 № 358к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу. Відповідно до вказаного наказу повноваження начальника відділу припинялися з 21.08.2025. Заява про звільнення з цієї посади обумовлена виключно неможливістю працювати у структурному підрозділі, яке ліквідовано наказом Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш. Заяви всіх працівників управління мотивовані аналогічно. Закон України «Про прокуратуру» не містить такої підстави для звільнення як реорганізація. Про бажання бути працевлаштованою у новоутвореному управлінні ОСОБА_1 засвідчено заявою в день припинення повноважень у ліквідованому управлінні від 21.08.2022 № 53954-25 про призначення на адмінпосаду у новоутвореному управлінні з 22.08.2025. Проте, заяву керівництвом обласної прокуратури своєчасно не розглянуто. При тому, що у новоутвореному управлінні призначено всі решта працівників, які працювали в ньому до ліквідації, не працевлаштовано лише ОСОБА_1 . За умови, що заяви інших працівників, подано пізніше - 22.08.2025, їх розглянуто в той же день 22.08.2025 і задоволено, а заяву ОСОБА_1 розглянуто лише 03.09.2025, коли посада, на яку вона претендувала і за законом мала права обійняти, вже була зайнята іншим працівником. Обов`язки керівництва працевлаштувати ОСОБА_1 передбачено вимогами закону щодо працевлаштування працівника у новоутвореному органі якщо скорочення штатної чисельності не відбулося, а також якщо він більш професійний, ніж інші кандидати. Як убачається, у зв`язку з реорганізацією посада начальника, яку обіймала ОСОБА_1 зберіглася, а кількість прокурорів очолюваного нею відділу збільшилася. Також є очевидними переваги ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 . Проте альтернативи ОСОБА_2 керівництво обласної прокуратури не розглядало. І попри те, що на момент її призначення дані про неї були відомі лише ОСОБА_6 , саме її було призначено на адмінпосаду, що є незаконним. При цьому, керівництвом обласної прокуратури періоди пропонування ОСОБА_1 вакантних посад після ліквідації Управління 1 було визначено на власний розсуд і на власний розсуд перелік посад скорочено.

Безпідставно відповідачем наводяться доводи щодо повноважень керівництва щодо реорганізації структурного підрозділу - позивачем це не оспорюється. Позивач аргументував ініціативу ліквідації Управління 1 з метою звільнення однієї особи. Обізнаність із фактом ліквідації Управління 1 ОСОБА_1 доводить відсутню жодного документа із її розписом про це. Джерелом цієї інформації є працівник кадрового підрозділу, що не є дотриманням процедури інформування працівника. Мобінг був різноманітним і він доводиться аналізом кожного із порушень. Твердження відповідача про відсутність факту ліквідації Управління 1 спростовується суперечливою інформацією самого відповідача у листах від 16 вересня і 22 жовтня, а також наказом № 132ш. Звільнення прокурора з органів прокуратури, окрім його власного бажання, не може здійснюватися одноособово керівником обласної прокуратури, що обґрунтовано у позовній заяві достатньо. Намагання відповідача це спростувати слід розцінювати як непрофесійне приховування незаконних дій керівника. Не наведено відповідачем жодного доказу щодо повноважень по обмеженню переліку вакантних посад, які підлягають пропонуванню вивільненому прокурору.

Ухвалою від 27.11.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 грудня 2025 року.

15.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.01.2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Підготовче судове засідання, призначене на 12.01.2026 року об 11:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Хайнак Тараса Леонідовича в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 19.01.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_2 (65062, м. Одеса, вул. Італійська, 3).

22.01.2026 року від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких вона зазначила, що ознайомившись зі змістом наведених вимог позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 №2128к Денисенко В.В. призначено на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 29.08.2025. Підставою для призначення слугувала рекомендація начальника управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури Катерини Краснікової, яка погоджена заступником керівника обласної прокуратури Юрієм Шарніним. Наказ про призначення на вищевказану посаду вважає законним, а доводи позову необґрунтованими. Ураховуючи викладене, просила в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а справу розглянути за її відсутності.

Ухвалою від 26.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.02.2026 о 10:30 год. Викликано в судове засідання свідків, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Ухвалою від 03.02.2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання призначене на 05.02.2026 об 10-30 год. та всі подальші судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Хайнак Тараса Леонідовича.

В подальшому судові засідання були проведені 05.02.2026, 19.02.2026, 23.02.2026, 26.03.2026, 06.04.2026, 20.04.2026, 11.05.2026, 22.06.2026, 29.06.2026, 27.08.2026, 31.08.2026.

Ухвалою від 22.06.2026 року клопотання представника позивача про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, витребування додаткових доказів і долучення додаткових доказів для обґрунтування збільшення позовних вимог - задоволено частково. Визнано причини пропуску строків для надання додаткових доказів поважними. Долучено до матеріалів справи копії документів. У задоволенні клопотання представника позивача про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою від 29.06.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог - відмовлено.

Позивач та представник позивача в судових засіданнях наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача в судових засіданнях просила суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 30.08.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 15.00 год 09.09.2026.

Розглянувши надані сторонами документи та заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

Наказом Одеської обласної прокуратури від 30.11.2020 року № 2601к, призначено ОСОБА_1 на посаду начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури.

15 серпня 2025 року Генеральним прокурором видано наказ № 132Ш, згідно якого наказано:

1. Ліквідувати в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури такі структурні підрозділи:

відділ нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю;

управління підтримання публічного обвинувачення в суді;

відділ забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції;

відділ інформаційної політики.

Їх загальну штатну чисельність 32 одиниці зарахувати до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати.

2. Скоротити в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури 1 посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій, яку зарахувати до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати.

3. Утворити в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури відділ нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності.

3.1. Установити в штатній чисельності новоутвореного відділу за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 15 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі:

начальник відділу (посада прокурора) - 1

заступник начальника відділу (посада прокурора) - 1

прокурор відділу - 12

головний спеціаліст - 12

Усього: - 15

4. Утворити в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді у такому складі:

- відділ організації підтримання публічного обвинувачення;

- відділ забезпечення підтримання публічного обвинувачення;

- відділ забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції.

4.1. Установити в штатній чисельності новоутвореного управління за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 19 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі:

начальник управління (посада прокурора) -1

відділ організації підтримання публічного обвинувачення начальник відділу (посада прокурора) -1

заступник начальника відділу (посада прокурора) -1

прокурор відділу-3

головний спеціаліст-3

Усього: - 8

відділ забезпечення підтримання публічного обвинувачення

начальник відділу (посада прокурора) - 1

заступник начальника відділу (посада прокурора) - 1

прокурор відділу - 5

Усього: - 7

відділ забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції

начальник відділу (посада прокурора) - 1

прокурор відділу - 2

Усього: - 3

5. Утворити в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури відділ інформаційної політики та комунікацій.

5.1. Установити в штатній чисельності новоутвореного відділу за рахунок резерву Офісу Генерального прокурора 3 одиниці з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі:

- начальник відділу (посада прокурора) -1

- головний спеціаліст-2

Усього: - 3

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я Генерального прокурора заяву, згідно якої остання у зв`язку з ліквідацією управління підтримки публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури просила звільнити її з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури за власним бажанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» з 21.08.2025 року.

Наказом Генерального прокурора від 20.08.2025 року № 358-к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 21 серпня 2025 року у зв`язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру») .

21.08.2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури заяву, в якій остання просила підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» з 22.08.2025 призначити її на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді.

26 серпня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2095к, яким призначено ОСОБА_2 на посаду прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури в порядку переведення до органу прокуратури вищого рівня з Миколаївської обласної прокуратури з 28 серпня 2025 року.

Начальником управління підтримання організації і забезпечення публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури Красніковою К. та заступником керівника Одеської обласної прокуратури Шарніним Ю. на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури Сватка А. подано рекомендацію про призначення на посаду Денисенко Віти Василівни на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури.

Денисенко В.В. прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури 28 серпня 2025 року подано заяву на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури Сватка А. про призначення на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури.

28 серпня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2128к, яким призначено ОСОБА_2 на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 29.08.2025 року, звільнивши її з посади прокурора цього ж відділу.

Листом від 03.09.2025 року № 07-1317ВИХ-25 Одеською обласною прокуратурою надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 року щодо призначення на посаду начальника відділу підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури та повідомлено, що на цей час зазначена посада не є вакантною.

Також, зазначено, що пунктом 7 розділу IV Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 № 25, визначено, що призначення на адміністративні посади в Офісі Генерального прокурора та обласних прокуратурах, яке проводиться без рекомендації Ради прокурорів України, здійснюється на підставі заяви прокурора, а також мотивованої рекомендації керівника самостійного структурного підрозділу, погодженої із першим заступником або заступником керівника відповідного органу прокуратури згідно з розподілом обов`язків. До кадрового підрозділу обласної прокуратури не надходила мотивована рекомендація начальника управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури щодо призначення її на згадану вище посаду. Одночасно, у відділі кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури вона може ознайомитися з вакантними та тимчасово вакантними посадами прокурорів Одеської обласної прокуратури та окружних прокуратур Одеської області.

Листом від 16.09.2025 року Одеською обласною прокуратурою повідомлено ОСОБА_1 , що з метою подальшого працевлаштування їй пропонується обійняти одну з вакантних чи тимчасово вакантних посад прокурора Одеської обласної прокуратури чи окружних прокуратур Одеської області. До вказаного листа додано список вакантних посад станом на 16.09.2025 року.

16.09.2025 року начальником відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Галактіонова О.А., її заступником Одабашян С.С. та головним спеціалістом цього відділу Гелевер О.М., складено акт про те, що 16 вересня 2025 року прокурору Одеської обласної прокуратури Негановій О.Є. з метою подальшого працевлаштування вручено пропозиції вакантних та тимчасово вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області. Від підпису вона відмовилась та згоди/незгоди на запропоновані вакансії не надала.

23.09.2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2347к, яким у зв`язку з ліквідацією в структурі та штатній чисельності Одеської обласної прокуратури управління підтримання публічного обвинувачення в суді, тимчасово визначити робоче місце прокурору Одеської обласної прокуратури Негановій Олені Євгенівні в управлінні організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська 4, кабінет 212.

Листом від 23.09.2025 року Одеською обласною прокуратурою повідомлено ОСОБА_1 , що з метою подальшого працевлаштування їй пропонується обійняти одну з вакантних чи тимчасово вакантних посад прокурора Одеської обласної прокуратури чи окружних прокуратур Одеської області. Також зазначено, що у разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора. До вказаного листа додано список вакантних посад станом на 23.09.2025 року.

23.09.2025 року заступником керівника Одеської обласної прокуратури Шарніним Ю.А., начальником відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Галактіоновою О.А., головним спеціалістом цього відділу Гелевер О.М., складено акт про те, що 23 вересня 2025 року прокурору Одеської обласної прокуратури Негановій О.Є. з метою подальшого працевлаштування вручено пропозиції вакантних та тимчасово вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області. Від підпису вона відмовилась та згоди на запропоновані вакансії не надала. Одночасно їй надано для ознайомлення наказ від 23.09.2025 № 2347 к про визначення робочого місця. Від підпису вона відмовилась.

Листом від 01.10.2025 року Одеською обласною прокуратурою повідомлено ОСОБА_1 , що з метою подальшого працевлаштування їй пропонується обійняти одну з вакантних чи тимчасово вакантних посад прокурора Одеської обласної прокуратури чи окружних прокуратур Одеської області. Також зазначено, що у разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора. До вказаного листа додано список вакантних посад станом на 01.10.2025 року.

01.10.2025 року заступником керівника Одеської обласної прокуратури Шарніним Ю.А., начальником відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Галактіоновою О.А., головним спеціалістом цього відділу Гелевер О.М., складено акт про те, що 01 жовтня 2025 року прокурору Одеської обласної прокуратури Негановій О.Є. з метою подальшого працевлаштування вручено пропозиції вакантних та тимчасово вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області. Від підпису вона відмовилась та згоди на запропоновані вакансії не надала.

Листом від 20.10.2025 року Одеською обласною прокуратурою повідомлено ОСОБА_1 , що з метою подальшого працевлаштування їй пропонувались вакантні і тимчасово вакантні посади прокурора Одеської обласної прокуратури та окружних прокуратур Одеської області, від призначення на які Вона відмовлялась. Попереджено, що у разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

Одночасно (на заміну листа від 16.09.2025) роз`яснено, що ліквідація наказом Генерального прокурора від 15.08.2025 № 132ш управління публічного обвинувачення в суд Одеської обласної прокуратури, в якому Вона обіймали посаду, не свідчить про ліквідацію, реорганізацію, зміну структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури (Одеської обласної прокуратури) та не має правових наслідків, які передбачені законом у випадках ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури.

Враховуючи викладене, повторно запропоновано вакантні або тимчасово вакантні посади прокурорів в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області.

До вказаного листа додано список вакантних посад станом на 20.10.2025 року.

20.10.2025 року заступником керівника Одеської обласної прокуратури Шарніним Ю.А., начальником відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Галактіоновою О.А., головним спеціалістом цього відділу Гелевер О.М., складено акт про те, що 20 жовтня 2025 року прокурору Одеської обласної прокуратури Негановій О.Є. з метою подальшого працевлаштування вручено пропозиції вакантних та тимчасово вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі та окружних прокуратурах Одеської області. Від підпису вона відмовилась та згоди на запропоновані вакансії не надала.

22.10.2025 року ОСОБА_1 подано на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури заяву, в якій остання зазначила, що згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) після звільнення прокурора з адміністративної посади він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора. Відповідно до ч. 5 ст. 41 рішення про звільнення з посади прокурора відповідної обласної прокуратури приймає керівник обласної прокуратури. За наказом Генерального прокурора від 20.10.2025 № 358к з адмінпосади вона звільнена з 21.08.2025. Від призначення на запропоновані посади вона відмовилася. Станом на 22.10.2025 сплинуло два строки, передбачених Законом, однак відповідних заходів не вжито. Зважаючи на викладене заявниця просила повідомити причини невиконання вказаних вимог Закону України «Про прокуратуру».

23.10.2025 року до Одеської обласної прокуратури надійшла додаткова заява ОСОБА_1 (доповнення до заяви від 22.10.2025).

23 жовтня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2624к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з її відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" з 24 жовтня 2025 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України, в свою чергу, гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1697-VII).

Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді визначений статтею 41 Закону № 1697-VII, відповідно до пункту 1 частини першої якої звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з підстави подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням.

Відповідні повноваження Генерального прокурора закріплені і в пункті 3 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII, згідно з якою Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Приписами частини четвертої статті 41 Закону № 1697-VII передбачено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

В силу частини п`ятої цієї ж статті Закону після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

Згідно з пунктом 8 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10 лютого 2022 року № 25, у разі подання прокурором заяви про звільнення з посади за власним бажанням звільнення проводиться уповноваженим керівником прокуратури з дати, зазначеної в заяві. Заява про звільнення подається не пізніше ніж за три дні до вказаної у ній дати. Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Заява прокурора, який обіймає адміністративну посаду, передбачену пунктами 6 - 8 частини першої статті 39 Закону, про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням разом з відповідним клопотанням керівника обласної прокуратури надсилається до кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Так, норми Закону № 1697-VІІ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.

Частиною другою статті 41 Закону № 1697-VІІ передбачено випадки припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді, а саме: 1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді; 2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора; 3) ліквідації органу прокуратури, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури щодо цієї посади.

Отже, законодавець розмежував поняття звільнення прокурора з посади в органів прокуратури та звільнення з адміністративної посади, адже звільнення прокурора з адміністративної посади не припиняє його повноважень прокурора.

Водночас підстави для звільнення прокурора з посади в органі прокуратури визначенні статтею 51 Закону № 1697-VІІ.

З матеріалів справи слідує, що наказом Генерального прокурора від 20.08.2025 року № 358-к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 21 серпня 2025 року у зв`язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру») .

З аналізу статті 41 Закону № 1697-VІІ слідує, що законодавець у вказаній правовій нормі визначив чіткі гарантії держави в правовому захисті прокурора від незаконного звільнення після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді.

Відтак, після припинення повноважень позивача на адміністративній посаді, до нього мають бути застосовані вказані гарантії, тобто умови, за яких приймається рішення про призначення на посаду.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення позивача з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури, листами від 16.09.2025 року, від 23.09.2025 року, від 01.10.2025 року, від 20.10.2025 року Одеською обласною прокуратурою з метою подальшого працевлаштування пропонувались ОСОБА_1 обійняти одну з вакантних чи тимчасово вакантних посад прокурора Одеської обласної прокуратури чи окружних прокуратур Одеської області.

Проте, від призначення на запропоновані посади ОСОБА_1 відмовилася, що не заперечується учасниками справи.

За таких підстав, в силу приписів частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" у Одеської обласної прокуратури виникли підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора (у разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури).

При цьому, 23 жовтня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2624к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з її відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" з 24 жовтня 2025 року.

Тобто, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", а тому посилання позивача на приписи п. 9-1 статті 51 Закону № 1697-VІІ, якими врегульовано звільнення прокурора з посади у разі незгоди на призначення на вакантну або тимчасово вакантну посаду чи на переведення на такі посади до іншого органу прокуратури у випадках ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є безпідставними.

Також з вказаних підстав є безпідставним посилання на те, що рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури повинно прийматися уповноважень особою за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), внесеним в порядку статті 62 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи позивача у частині можливого призначення її на адміністративну посаду з підстав наявності у неї стажу, досвіду, заохочень, не ґрунтуються на нормах законодавства, адже порядок призначення прокурора на адміністративну посаду чітко визначено в статті 39 Закону України «Про прокуратуру», а також у розділі ІV «Призначення прокурора на адміністративну посаду та звільнення з такої посади» Положення.

Листом від 03.09.2025 року № 07-1317ВИХ-25 Одеською обласною прокуратурою надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 року щодо призначення на посаду начальника відділу підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури та повідомлено, що на цей час зазначена посада не є вакантною.

Також вказаним листом роз`яснено, що пунктом 7 розділу IV Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 № 25, визначено, що призначення на адміністративні посади в Офісі Генерального прокурора та обласних прокуратурах, яке проводиться без рекомендації Ради прокурорів України, здійснюється на підставі заяви прокурора, а також мотивованої рекомендації керівника самостійного структурного підрозділу, погодженої із першим заступником або заступником керівника відповідного органу прокуратури згідно з розподілом обов`язків. До кадрового підрозділу обласної прокуратури не надходила мотивована рекомендація начальника управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури щодо призначення її на згадану вище посаду.

При цьому, суд зауважує, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді частиною 5 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» покладено обов`язок запропонувати вакантну посаду прокурора, а не іншу вакантну адміністративну посаду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №808/1350/17 (п. 45 постанови).

В постанові від 28 вересня 2023 року по справі №500/925/21 Верховний Суд вказав, що призначення на адміністративну посаду є дискреційними повноваженнями керівника обласної прокуратури та здійснюється у порядку, визначеному Положенням. Порядок зайняття адміністративної посади чітко регламентований Законами №1697-VII та №113-ІХ, тому без дотримання законодавчо визначених процедур, заміщення адміністративної посади в обласній прокуратурі, є неможливим.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язку відповідача пропонувати позивачу вакантні посади у день звільнення, а тому доводи позивача про те, що при звільненні 24.10.2025 ОСОБА_1 з посади прокурора і органів прокуратури керівництвом обласної прокуратури не виконано вимог закону щодо пропонування їй вакантних посад у день звільнення та не розглянуто її заяву від 23.10.2025 про надання таких посад, не ґрунтується на будь-яких приписах чинного законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що серед запропонованих ОСОБА_1 листами від 16.09.2025 року, від 23.09.2025 року, від 01.10.2025 року, від 20.10.2025 року були вакантні посади як в обласній прокуратурі, так і в прокуратурах нижчого рівня - окружних прокуратурах Одеської області.

Є неспроможними доводи позивача про те, що їй не запропоновано всі 25 вакантних посад в Одеській обласній прокуратурі, про наявність яких зазначено у відповіді обласної прокуратури від 01.09.2025 № 27-970вих-25 на запит ОСОБА_4 , зареєстрованого 28.08.2025 за № 55300-25, оскільки списки вакантних посад (станом на 16.09.2025 року, станом на 23.09.2025 року, станом на 01.10.2025 року, станом на 20.10.2025 року), які запропоновані позивачу, відрізняють від відповіді обласної прокуратури (від 01.09.2025) часовими межами та між їх виготовленням сплинув значний час. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані вакантні посади існували в Одеській обласній прокуратурі станом на 16.09.2025 року, станом на 23.09.2025 року, станом на 01.10.2025 року, станом на 20.10.2025 року суду не надано.

Також, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади з 21.08.2025 (четвер), та в подальшому з 25.08.2025 (понеділка) до 12.09.2025 включно (п`ятниця) вона перебувала у щорічній відпустці на підставі наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 15.08.2025 № 1974к, що, відповідно, перешкоджало Одеській обласній прокуратурі запропонувати позивачу посади, які існували станом на дату її звільнення з адміністративної посади.

Крім того, у листі від 03.09.2025 року № 07-1317ВИХ-25 Одеською обласною прокуратурою серед іншого позивача повідомлено про можливість ознайомитися з вакантними та тимчасово вакантними посадами прокурорів Одеської обласної прокуратури та окружних прокуратур Одеської області у відділі кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури.

Разом з тим, заява від 23.10.2025 подана позивачем відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», а відтак її подальший розгляд здійснювався в межах строків, визначених вказаним Законом.

Що стосується доводів позивача щодо того, що її заява від 18.08.2025 на ім`я Генерального прокурора про звільнення з адміністративної посади обґрунтована ліквідацією управління підтримання публічного обвинувачення в суді, про що прямо зазначено у заяві. Заява обумовлена виключно неможливістю продовження службової діяльності у підрозділі, який ліквідовано, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов`язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану» від 22 липня 2025 року № 4555-IX, який набрав чинності 23 липня 2025 року, внесено зміни до ЗУ «Про прокуратуру», а саме частину другу статті 41 доповнено пунктом 3 такого змісту: "3) ліквідації органу прокуратури, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури щодо цієї посади".

Відтак, станом на дату подання позивачем заяви від 18.08.2025 про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням, ЗУ «Про прокуратуру» чітко передбачав припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді у разі ліквідації органу прокуратури, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності прокурорів органу прокуратури щодо цієї посади.

Також, суд звертає увагу, що позивач серед іншого просить суд визнати протиправним і скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 № 2128к про призначення ОСОБА_2 начальником відділу організації підтримання публічного обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, адміністративний позов подається особою для відновлення її прав, свобод та інтересів, а обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2095к, яким призначено ОСОБА_2 на посаду прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури в порядку переведення до органу прокуратури вищого рівня з Миколаївської обласної прокуратури з 28 серпня 2025 року.

28 серпня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2128к, яким призначено ОСОБА_2 на посаду начальника відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 29.08.2025 року, звільнивши її з посади прокурора цього ж відділу.

Тобто, оскаржуваний наказ від 28.08.2025 № 2128к про призначення ОСОБА_2 начальником відділу організації підтримання публічного обвинувачення є актом індивідуальної дії та стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 .

При цьому, позивачем ОСОБА_1 не доведено, яким чином оскаржуваний наказ від 28.08.2025 № 2128к створює для позивача юридичні наслідки та порушує її права та інтереси. Крім того, позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що задоволення заявлених позовних вимог в подальшому відновить її права, свободи та інтереси.

З огляду на вказане, судом не встановлено підстав для скасування наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 № 2128к та від 23.10.2025 № 2624к.

Що стосується позовних вимог про визнання мобінгом та протиправними дії керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали в психологічному і економічному тисках ОСОБА_1 , умисному і штучному створенні їй неможливості продовження служби, що призвели до погіршення стану здоров`я, матеріального стану і звільнення (п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України), суд зазначає наступне.

11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» № 2759-IX (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 2-2 КЗпП України вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Частиною 5 ст. 2-2 КЗпП України встановлено, що особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів (у тому числі звернень до органів Держпраці) та обґрунтування фактів мобінгу (цькування) та протиправних дій керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали у психологічному і економічному тисках на ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що у справах про встановлення (підтвердження) факту мобінгу позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В позовній заяві позивач зазначає, що мобінг полягав у образах непрофесіоналізмі; особистому і публічному принижуванні та залякуванні; поширенні неправдивих чуток; ізоляції від колективу і його суспільного життя та професійної документації; маніпуляції; блокування документообігу; інтелектуальної експлуатації на користь інших працівників; демонстрації неподоланої переваги сил у виді дружніх стосунків безпосередньо із керівниками області Домущеєм І.В. і ОСОБА_5 , а також - усвідомлення марного звернення до керівництва Генерального прокурора, рішенням якого ОСОБА_5 призначений на посаду керівника Одеської області: зокрема, в результаті застосування необмеженого адміністративного ресурсу задля звільнення з адмінпосади виключно ОСОБА_1 керівництвом області і управління було створено умови для видання Генеральним прокурором наказу про ліквідацію Управління 1, яка фактично є формальною.

Однак, доводи позивача щодо систематичного застосування щодо неї мобінгу (цькування), спричинення моральних страждань судом не встановлено, позивачем належними та достатніми доказами не підтверджено.

В той же час, наведені позивачем обставини щодо нібито існування психологічного тиску, мають характер власного суб`єктивного сприйняття службових відносин та не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Матеріали справи не містять доказів того, що будь-які посадові особи відповідача здійснювали тиск на позивача, ізолювали її від колективу, погрожували застосуванням заходів або іншим чином обмежували свободу її волевиявлення.

Сам по собі факт незгоди позивача з управлінськими рішеннями керівництва або різні позиції з певного питання не може свідчити про факт зазнання позивачем мобінгу (цькування).

За правилами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, таким засобом як показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи судом та встановлення (підтвердження) факту мобінгу відносно позивача в якості свідків були допитані ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Вказані особи були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень та за відмову від поважних причин від їх надання.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 зазначили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 мали різні підходи до роботи, та інколи суперечливі позиції, однак їх спілкування відбувалось в робочих рамках.

Крім того, суд зазначає, що показання свідків у цілому є схожими за змістом, однак у певних частинах містять розбіжності та суперечності щодо конкретних обставин, часу, характеру та змісту взаємовідносин між позивачкою та її керівником. Водночас із наданих суду доказів не вбачається, що спілкування між позивачкою та керівником виходило за межі звичайних робочих відносин або мало систематичний, принизливий чи ворожий характер. Наведені свідками обставини не підтверджують наявності цілеспрямованих дій керівника, спрямованих на приниження честі та гідності позивачки, створення щодо неї несприятливих умов праці чи її професійної ізоляції.

Таким чином, суд доходить висновку, що характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та її керівником відповідав робочим відносинам, а надані показання свідків у своїй сукупності не підтверджують наявності ознак мобінгу щодо позивача.

Суд також враховує, що до моменту звільнення та звернення до суду позивач не зверталася до уповноважених органів із заявами про вчинення щодо неї мобінгу, дискримінації, зловживання владою чи інших неправомірних дій з боку керівництва, не оскаржувала відповідні рішення відповідача чи його посадових осіб у встановленому законом порядку та не вчиняла жодних дій, які б об`єктивно свідчили про незгоду із перебуванням під таким впливом.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, у постанові від 27.11.2023 у справі № 464/1099/23, не є мобінгом дії роботодавця щодо змін в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників, зміна істотних умов праці або переведення, звільнення працівника з підстав, визначених законом.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд у тому числі зазначив, що запровадження змін в організації виробництва та праці не свідчить про наявність будь-якої форми мобінгу щодо позивача, адже зазначені зміни носили загальний характер, а не торкалися лише питання звільнення одного позивача.

Суд повторно звертає увагу, що 23 жовтня 2025 року керівником Одеської обласної прокуратури видано наказ № 2624к, яким звільнено ОСОБА_15 з посади прокурора та органів Одеської обласної прокуратури у зв`язку з її відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури після звільнення з адміністративної посади на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" з 24 жовтня 2025 року.

А відтак, посилання на протиправні дії керівництва Одеської обласної прокуратури, які, як зазначає позивач, призвели в тому числі до її звільнення, не ґрунтуються на матеріалах справи та зібраних по справі доказах.

За таких підстав, позовні вимоги в частині визнання мобінгом та протиправними дії керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали в психологічному і економічному тисках ОСОБА_1 , умисному і штучному створенні їй неможливості продовження служби, що призвели до погіршення стану здоров`я, матеріального стану і звільнення (п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України), є безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді начальника відділу Організації підтримання публічного обвинувачення в суді Управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 25.10.2025 та стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2025 по день фактичного поновлення на посаді із розрахунку 105680,67 гривень за кожен повний місяць і з урахуванням суми 4915,38 гривень за кожен робочий день; преміальні виплати за результатами оцінювання роботи у 2025 році - 105680,67 гривень; річну премію за 2025 рік - 105680,67 гривень; моральну шкоду - 200000 гривень; витрати на медичні препарати та обстеження, пов`язані з лікуванням - 7369,26 гривень; судовий збір в сумі 7751,68 гривень., є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, стягнення судових витрат з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник відділу організації підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_2 (65062, м. Одеса, вул. Італійська, 3) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко

.