08 вересня 2026 року Єдиний унікальний № 501/3846/26 Провадження № 2/501/2685/26
УХВАЛА
Іменем України
08 вересня 2026 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого - Тордія Е.Н., секретаря судових засідань Дунаєвої Т.В.
номер справи № 501/3846/26 номер провадження 2/501/2685/26
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сафонікова А.П.
про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на шкоду правам позивача (фраудаторного правочину), та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю , заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Рогозного Ігоря Михайловича про зустрічне забезпечення позову,-
участь у справі приймав: представник позивача - адвокат Сафоніков А.П.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Стислий виклад клопотання. Позиція позивача та відповідача.
У провадженні Чорноморського міського суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на шкоду правам позивача (фраудаторного правочину), та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 11 серпня 2026 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - котедж № 3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 229,3 кв. м., а житловою площею - 113,8 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3362837151100, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Прутяновою Л.В. 08 липня 2026 року, зареєстрованого в реєстрі за № 637 до розгляду справи по суті.
19 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Рогозним І.М. сформовано в системі «Електронний суд» заяву про зустрічне забезпечення позову, у якій заявник просить застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внести на депозитний рахунок Чорноморського міського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 3 100 500,00 грн. (три мільйони сто тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.
21 серпня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сафоніковим А.П. подано заперечення на заяву, у яких зазначено, що за приписами п. 1 ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України підстави для обов`язкового зустрічного забезпечення відсутні, жодної із зазначених обставин у цій справі не існує. ОСОБА_1 має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України: та має на території України зареєстроване нерухоме майно. Таким чином, твердження ОСОБА_3 про «невизначеність майнового стану позивача» не відповідає матеріалам справи. Суб`єктивна необізнаність сторони про майновий стан іншого учасника справи не є передбаченою статтею 154 Цивільного процесуального кодексу України підставою для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Тому прохав в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на письмові пояснення.
В свою чергу представником позивача 21 серпня 2026 року подана заява про додаткове забезпечення позову, оскільки на час розгляду попередньої заяви про забезпечення позиву , якої вимоги були задоволенні частково ,у суду були відсутні належні докази того що поведінка ОСОБА_3 свідчить про загрозу порушення фактичного володіння ОСОБА_1 , та недостатністю раніше застосованого заходу забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та зазначив ,що ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 11 серпня 2026 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - котедж № 3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в частині зобов`язання
заборонити відповідачу ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, спрямовані на зміну фактичного користування спірним нерухомим майном; заборонити виселення ОСОБА_1 , з котеджу № 3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити вселення будь-яких осіб до котеджу № 3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено , оскільки на час розгляду заяви були відсутні докази що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Проте 07 серпня 2026 року ОСОБА_3 мав намір увійти до належного йому будинку і проживати там ,про що охоронцями СТ « КЕМПИНГ МОРСЬКИЙ» йому було відмовлено у пропуску на територію товариства. Після чого останнім був викликаний наряд поліції, які склали відповідні пояснення. Одже, поведінка ОСОБА_3 свідчить не про абстракту можливість реалізації ним зареєстрованого права власності в майбутньому, а про контрений сформований та вже реалізований намір фактично вселитися і проживати у спірному котеджі. Це підтверджується тим ,що після відмови охорони допуску до котеджу , останній вжив додаткових заходів залучивши працівників поліції. Подія відбулась 07 серпня 2026 року тобто до постановлення ухвали суду від 11 серпня 2026 року, тобто суд виходив з іншого обсягу доказів.
Прохав заяву задовольнити та додатково забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом: заборонити відповідачу ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, спрямовані на зміну фактичного користування спірним нерухомим майном котеджем № 3, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 : вселятися та / або вчиняти будь- які дії, спрямовані на вселення до зазначеного котеджу;
проникати до приміщення котеджу без згоди ОСОБА_1 ; змінювати замки ,запірні пристрої, системи контролю доступу чи інші засоби доступу до котеджу; вчиняти будь - які дії спрямовані на фактичне виселення ОСОБА_1 або обмежувати її доступ до котеджу; вилучати переміщувати або іншим чином розпоряджатися належним ОСОБА_1 речами що знаходять у котеджі; передавати третім особам ключі чи інші засоби доступу до котеджу; вселяти або забезпечувати вселення до котеджу третіх осіб; чинити ОСОБА_1 будь- які інші перешкоди у фактичному володінні проживанні та користуванні зазначеним котеджем; заборонити ОСОБА_3 вчиняти особисто або через інших осіб дії спрямовані на виселення ОСОБА_1 , з котеджу № 3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Рогозний І.М. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, надав до суду заяву про участь в режимі відео конференції, проте в назначений час не з`явився.
Позиція суду
Суд вислухавши представника позивача адвоката Сафонікова А.П., заяву про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_3 , надані докази дійшов наступного.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Частиною 4 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.
Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 154 Цивільного процесуального кодексу України імперативний обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення настає виключно за умови одночасної доведеності двох юридичних фактів: відсутності зареєстрованого місця проживання позивача в Україні та відсутності у нього на території України майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду.
Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
При цьому, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача.
Водночас, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову мають гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставами застосування зустрічного забезпечення позову ОСОБА_3 вказує відсутність місяця реєстрації ОСОБА_1 , та відсутність майна на території України, проте згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 та є власником даного домоволодіння.
Щодо визначення ОСОБА_3 можливих збитків у розмірі 3 100 500.00 грн.
Суд наголошує на правовій помилковості позиції відповідача щодо визначення розміру зустрічного забезпечення. Ця сума є ціною придбання котеджу за договором купівлі продажу від 08 липня 2026 року .Сплата коштів за придбане майно не є збитком від застосування ухвали про забезпечення позову. Механізм повернення коштів у разі визнання договору купівлі- продажу недійсним врегульовано нормами матеріального права щодо наслідків недійсності правочину та вирішується судом за результатами розгляду справи по суті.
Зустрічне забезпечення не може слугувати інструментом передчасного депонування вартості спірного майна на користь відповідача.
Щодо застосування арешту на спірне нерухоме майно ОСОБА_3 . Суд зауважує.
Умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищевикладене Судом застосований арешт нерухомова майна до вирішення спору по суті , що на думку Суду є ефективним засобом забезпечення позивача його права на судовий захист , при цьому сам по собі не позбавляє відповідача його права володіння майном, а лише обмежує право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.
Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Одже ,на підставі викладеного Суд дійшов висновку ,що заява про зустрічне забезпечення задоволенню не підлягає.
Щодо заяви про додаткове забезпечення позову ОСОБА_1 .
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1.2 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання
поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим законом порядку.
«Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Водночас тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Встановивши, що між сторонами виник спір щодо права позивача на житло, які вона захищає шляхом оспорювання в судовому порядку законності набуття ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно, врахувавши той факт, що ОСОБА_4 вчиняє дії, спрямовані на заподіяння шкоди житловим правам та інтересам позивача, також враховуючи тривале використання позивачем спірного житла , її вік та стан здоров`я Суд вважає заяву, такою що підлягає частковому задоволенню.
При цьому Суд зауважує, що з урахуванням доводів заявника та характеру спору, правильно керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.
Висновок суду.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Рогозний І.М. про зустрічне забезпечення позову.
Зава представника ОСОБА_1 адвоката Сафонікова А.П. про додаткове забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись стст. 81, 84, 154, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Рогозного Ігоря Михайловича про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на шкоду правам позивача (фраудаторного правочину), та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Заву представника ОСОБА_1 адвоката Сафонікова А.П. про додаткове забезпечення позову задовольнити частково: заборонити будь - яким особам вчиняти дії щодо виселення та вселення у котедж № 3, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 229,3 кв. м., а житловою площею - 113,8 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3362837151100, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Прутяновою Л.В. 08 липня 2026 року, зареєстрованого в реєстрі за № 637 - до розгляду справи по суті.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали воготовлено 08 вересня 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий