П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
09 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/20302/26
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року по справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 р. позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №81343030 від 24.06.2026 про стягнення виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків з підстав несплати судового збору.
ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута ОСОБА_1
31.08.2026 року на виконання вимог ухвали суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та заперечення щодо залишення її без руху.
В поданій заяві ОСОБА_1 висловлює незгоду із обрахунком суми судового збору в ухвалі суду від 24.08.2026 р.
Зазначає, що вимога суду до ОСОБА_1 (стягувача та присяжної) сплачувати судовий збір за захист законності стягнення виконавчого збору з боржника-порушника - є фактичним сприянням судом боржнику у блокуванні примусового виконання рішення у цих примусових виконавчих провадженнях. Позивач-боржник досі ще не виконав рішення, що набрали чинності в 2023 році, а також ОСОБА_1 не повернуто сплачений судовий збір за попередніми судовими рішеннями на її користь (цей не повернутий розмір - є більшим за вимогу 5ААС), тому вимога 5ААС про сплату збору у розмірі - 4992грн. є порушенням статтей 1,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (доступ до суду та майнові права).
Наголошує на тому, що оскільки правова природа винагороди присяжного є заробітною платою в розумінні ст.1 Закону України «Про оплату праці» (встановлено численними судовими рішеннями у преюдиціальних справах по одинадцяти областях України, в тому числі і в місті Одеса), а всі процесуальні дії у виконавчому провадженні випливають із захисту права на отримання боргу несплаченої винагороди, на ці правовідносини поширюються гарантії СПЕЦІАЛЬНОЇ норми п.1 ч.1 т. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 N 3674 VI (звільнення від сплати судового збору у всіх інстанціях та у справах по виконанню цих рішень), при цьому звертає увагу суду, що положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включає не тільки можливість отримати судове рішення, а ще й виконання цього рішення в повному обсязі, тому присяжна ОСОБА_1 має законне право на звільнення від сплати судового збору і просить суд про це в прохальній частині цієї заяви.
Також вказує, що в ухвалі 5ААС не зазначено жодного статусу ОСОБА_1 . Рішення ООАС, ухвалене без залучення третьої особи, яке впливає на права, свободи, інтереси присяжної Ярошик В.В. та на обов`язки боржника щодо своєчасного повного виконання судового рішення підлягає скасуванню.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до наступного.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.
З 15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду першої інстанції заявлено одну вимогу майнового характеру на загальну суму 34588,00 грн.
Згідно п.1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, суб`єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору 1,5% ціни позову, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року - 3328 грн. 00 коп.
З урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить 4992 грн (34588,00 х 1,5%, але не менше 3328 х 150%).
При цьому, оскільки ОСОБА_1 подала скаргу через електронну скриньку, тобто поза межами підсистеми «Електронний суд», наявний обов`язок сплатити судовий збір за повною ставкою (коефіцієнт 1,0).
Однак, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 24.08.2026 р. доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано.
Так, ОСОБА_1 вказує, що спір про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 24.06.2026 - є немайновим спором.
З приводу наведеного необхідно звернути увагу на висновки Верховного Суду, зроблені, зокрема, у постановах від 01 грудня 2020 року в справі №812/472/17, від 21 грудня 2023 року в справі №380/13876/22, у яких Верховний Суд зауважив, що окремі рішення, прийняті суб`єктам владних повноважень, і (або) дії, вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного майнового права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Отже, спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим.
Зважаючи на те, що ТУ ДСА в Одеській області у цій справі заявило позовну вимогу, зокрема, про визнання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №81343030 від 24.06.2026 про стягнення виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн, то, відповідно, така позовна вимога є вимогою майнового характеру, й безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо неправильного віднесення судом апеляційної інстанції цієї позовної вимоги до вимоги майнового характеру.
ОСОБА_1 вважає, що територіальним управлінням сплачено судовий збір саме за вимогу немайнового характеру (2626,40 грн).
Колегія суддів не може погодитися із зазначеним, оскільки згідно п.1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, суб`єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору 1,5% ціни позову, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов подано через підсистему «Електронний суд», а тому підлягає застосуванню частина 3 статті 4 Закона України "Про судовий збір" якою унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
А відтак, розмір ставки судового збору, за подання позову територіальним управлінням, що містить майнову вимогу, в даному випадку, становить 2662,40 грн (34588,00 х 1,5%, але не менше 3328 х 0,8%), що повністю відповідає сплаченому позивачем розміру судового збору.
ОСОБА_1 також вказує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка для фізичної особи за подання позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму (5ААС надав розрахунок для юридичної особи 1,5% ціни позову з ПМ 3328грн).
Однак, у даній справи позивачем є саме суб`єкт владних повноважень, а позов містить вимогу майнового характеру, а тому розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги враховуючи ставку судового збору для фізичної особи за подання позову немайнового характеру є помилковим.
Посилання ж ОСОБА_1 на порушення її прав рішенням суду першої інстанції не звільняє її від обов`язку дотримання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та наявності передбачених законом пільг.
Відповідно до КАС України, на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції перевіряє виключно дотримання формальних вимог до апеляційної скарги (в тому числі щодо її оплати судовим збором), натомість оцінка законності рішення суду першої інстанції по суті - зокрема, питання про те, чи стосується воно прав та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі, здійснюється судом під час апеляційного розгляду справи по суті після відкриття провадження.
Оскільки ОСОБА_1 не має жодних передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір» пільг і не сплатила судовий збір, її доводи щодо суті апеляційної скарги не можуть бути підставою для уникнення обов`язку сплати судового збору.
Посилання ОСОБА_1 на справу 420/1059/20 є безпідставним, оскільки предмет спору у справі 420/1059/20 і у справі що розглядається є різним.
У справі № 420/1059/20 предметом спору були виплата винагороди присяжного та подання звітів (форма 1ДФ) за період 2017- 2019 років. У даній ж справі спір виник щодо правомірності постанови про стягнення виконавчого збору.
Колегія суддів повторно наголошує, що посилання ОСОБА_1 на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є помилковим, оскільки вказана норма звільняє від сплати збору виключно позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Так, ОСОБА_1 не є позивачем у цьому спорі. Також і предметом розгляду у даній справі № 420/20302/26 є публічно-правовий спір між суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - ТУ ДСА) та органом ДВС щодо правомірності постанови про стягнення виконавчого збору.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що за подання апеляційної скарги у даній справі ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Варто також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
При цьому дотримання вимоги щодо сплати судового збору за відсутності у ОСОБА_1 законодавчо визначених пільг не може вважатися «надмірним формалізмом».
Звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за відсутності на те правових підстав порушуватиме принцип правової визначеності та рівності учасників судового процесу.
Так, за правилами ч.2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 цього Кодексу, застосовуються правила ст.169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви). Згідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, оскільки станом на теперішній час судовий збір не сплачено, а положення КАС України передбачають повернення апеляційної скарги у разі неусунення недоліків, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 ..
Крім того, колегія суддів додатково зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч.4 ст. 169, ст. 296, ч.2 ст. 298 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
У задоволенні заяви про усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року повернути ОСОБА_1 , а матеріали справи повернути до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.
Суддя-доповідач О.В. Лук`янчук
Судді І.Г. Ступакова А.І. Бітов