П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/2614/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Савицька Н.В.
09 вересня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В :
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" податкової заборгованості на загальну суму 1 068 001,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 1 068 001,18 грн, який складається: з орендної плати з юридичних осіб (Вінницька ТГ) в сумі 898 788,67 грн (пеня); з екологічного податку (Вінницька ТГ) в сумі 17296,47 грн (пеня); з рентної плати за користування надрами (Вінницька ТГ) в сумі 36670,43 грн (пеня); з екологічного податку в сумі 36554,24 грн (пеня); з рентної плати (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 7112,76 грн (пеня); з орендної плати з юридичних осіб (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 71578,61 грн (пеня). Незважаючи на те, що відповідачу надсилалась податкова вимога за №0[телефон приховано]-0232 від 04.04.2023, спірна заборгованість залишається непогашеною.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 травня 2026 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будматеріали» задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд зауважив, що судом апеляційної інстанції не було наведено мотивовану оцінку доводам відповідача щодо недослідження судом першої інстанції обставин та підстав нарахування пені. Також апеляційним судом не було перевірено наявність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність нарахування пені, не перевірено дотримання позивачем вимог ПК України при здійсненні її нарахування, зокрема, не було витребувано й досліджено розрахунок пені (із зазначенням відповідних періодів її нарахування), а відповідно і не встановлено дати початку та закінчення нарахування пені, виходячи з відповідних обставин її нарахування.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи у порядку ст. 31 КАС України головуючим суддею визначено: Савицьку Н.В., членами колегії: судді Драчук Т.О., Томчук А.В.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" про стягнення податкового боргу, до свого провадження.
Призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області письмові пояснення та документи щодо: обставин та підстав нарахування пені, обгрунтування необхідності нарахування пені, розрахунок пені (із зазначенням відповідних періодів її нарахування), зокрема із зазначенням дати початку та закінчення нарахування пені, виходячи з відповідних обставин її нарахування, а також інші документи, що стосуються нарахування пені у вказаній справі.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано письмові пояснення щодо запитуваних апеляційним судом обставин.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, а також відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.04.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано та надіслано на адресу ПАТ "Будматеріали" податкову вимогу № 0[телефон приховано]-0232, якою повідомлено, що станом на 03.04.2023 сума податкового боргу становить 4 375 379,20 грн.
Згідно з довідкою про суму податкового боргу платника податків ПАТ "Будматеріали" станом на 12.02.2025 за ним рахується податковий борг в загальній сумі 1 068 001,18 грн, який складається: з орендної плати з юридичних осіб (Вінницька ТГ) в сумі 898 788,67 грн (пеня); з екологічного податку (Вінницька ТГ) в сумі 17296,47 грн (пеня); з рентної плати за користування надрами (Вінницька ТГ) в сумі 36670,43 грн (пеня); з екологічного податку в сумі 36554,24 грн (пеня); з рентної плати (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 7112,76 грн (пеня); з орендної плати з юридичних осіб (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 71578,61 грн (пеня).
Вказана заборгованість підтверджується карткою особового рахунку. Позивач стверджує, що відповідач суму боргу не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
У силу п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11. ст.56 ПК України).
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання, визначена платником самостійно, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи №640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкової вимоги, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом направлялась відповідачу податкова вимога, проте заборгованість відповідачем не сплачена.
Колегія суддів також зазначає, що за приписами ст.129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Ст. 129.3.1 цього Кодексу передбачено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.
Відповідачу було нараховано пеню після погашення податкового боргу внаслідок самостійної сплати, що підтверджується карткою особового рахунку, яка міститься в матеріалах справи. Нарахування пені здійснено автоматично в інформаційних системах ДПС згідно з вимогами ст. 129 ПК України, у тому числі за весь період прострочення основного податкового зобов`язання.
Відтак, помилковим є покликання апелянта на те, що пеня мала нараховуватись лише за наслідками проведеної перевірки, оскільки у даному випадку пеня була нарахована при несвоєчасній сплаті самостійно задекларованих сум.
Згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 1 068 001,18 грн, що складається з:- Орендна плата з юридичних осіб ( Вінницька ТГ) - основний платіж - 0,00грн., штрафні санкції - 0,00грн., пеня - 898 788,67грн..- Екологічний податок ( Вінницька ТГ) - основний платіж - 0,00грн., штрафні санкції -0,00грн., пеня - 17296,47грн..- Рентна плата за користування надрами ( Вінницька ТГ) - основний платіж 0,00грн., штрафні санкції - 0,00грн., пеня - 36670,43грн..- Екологічний податок - основний платіж - 0,00грн., штрафні санкції - 0,00грн., пеня - 36554,24грн..- Рентна плата ( Лука-Мелешківська ТГ) - основний платіж - 0,00грн., штрафні санкції -0,00грн., пеня - 7112,76грн..- Орендна плата з юридичних осіб ( Лука-Мелешківська ТГ) - основний платіж 0,00грн., штрафні санкції -0,00грн., пеня - 71578,61грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість, а саме пеня в сумі 1 068 001,18 грн, яка нарахована при сплаті самостійно задекларованих сум. При цьому будь-яких зауважень до детального розрахунку нарахування пені, який міститься в картці особового рахунку, у тому числі з датами початку та закінчення нарахування, відповідачем суду першої та апеляційної інстанцій не надавалось.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем також суду не подано.
Доказів скасування податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку до суду відповідачем також не надано.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкової вимоги, як і питання правильності визначення у ній суми відповідного податкового зобов`язання, не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача узгодженого грошового зобов`язання, яке у встановлені Податковим кодексом України строки не було сплачено, внаслідок чого воно набуло статусу податкового боргу.
Доводи апеляційної скарги щодо неузгодженості податкового зобов`язання не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у справі доказами. Посилання апелянта на протиправність податкової вимоги не підлягають оцінці у межах даного спору, предметом якого є стягнення податкового боргу, а не перевірка правомірності визначення податкових зобов`язань. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Савицька Н.В.
Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.